Кінець кодування супутника: всі обрали, що хотіли. Підсумки Ореста Білоскурського

Завдяки карантину, можна сказати, що власне всі процеси переходу глядачів з супутниковим типом прийому закінчилися. Який фактор при запуску некодованих версій каналів був сильніший: карантин чи заяви управлінців держави;  які заяви глядачі могли зрозуміти по-різному. Загалом ми про це все вчора поговорили на нашій тепер віртуальній здибанці із зацікавленими учасниками. У сьогоднішньому блозі я поділюся результатами, які можна побачити, користуючись відкритими даними піплметричної панелі. Також нагадаю, що з початку квітня я припиняю співпрацю зі StarLightMedia  і готовий ділитися консультаційними послугами з вимірювання і рейтингів з усіма охочим.

У сьогоднішньому тексті буде мало методології – буду ділитися зразу готовими результатами. Текст подаю у моєму улюбленому форматі («Навіщо соціологу математика?»).

Як знати, що процеси переходу майже зупинилися?

Відповідь на першому графіку. Що там? Це відсоток сімей (або як їх на слензі називають «домогосподарств»), серед усіх сімей, які мали, чи правильніше мають лише супутниковий тип прийому на певний день. Зменшення відсотку – означає: під’єднали собі ще якийсь тип прийому додатково до супутникового або від’єднали супутник повністю і під’єднали ще щось. Перший графік не враховує, хто перейшов на платного супутникового провайдера, про це буде далі, там є цікаві особливості.

Бачимо, що до 26-27 лютого відбувалися процеси динамічного реагування, а вже починаючи з перших чисел березня крива майже зупинилася. Така зупинка власне вказує на те, що всі, хто хотів отримати альтернативний тип прийому, вже його отримав, а також, що почався активний перехід на платний супутник (у цьому випадку формально у сім’ї нічого не міняється).

Враховуючи особливості постійного панельного опитування, де постійно може відбуватися процес ротації: хтось уникає участі у проєкті, а хтось додається – прямих цифр переходу отримати не можна.  Для цього потрібно зробити декілька ітерацій.  Першу ми отримали – це дізналися скільки відсотків, відносних до супутника (або замість), отримали ще якийсь тип прийому – з графіка це крайні цифри з 27,3 до 21,8. Рахуємо відносну різницю – і це буде 20%.  Таким чином ми дізналися, що 20% супутникових сімей змінили (розширили) тип прийому.  Далі фіксуємо, скільки таких сімей було станом на 1 січня 2020 року і дізнаємося абсолютний апроксимат – скільки цієї кількості:   3 млн 745 тис. від них 20% — це 690 тис. сімей.

Отже, за два місяці кодування майже 700 тис. сімей змінили тип прийому.

ОК, ми знаємо приблизно скільки їх, а куди вони перейшли?

Що треба зробити. Треба дізнатися, скільки сімей протягом січня місяця були у вимірюванні зі статусом «лише супутниковий тип прийому» – у такий спосіб ми зафіксуємо ті сім’ї, у яких могли відбутися зміни, і не будемо враховувати ті, які могли у даних з’явитися вже у лютому місці та прийти у дані вже з іншим типом прийому.  Складно, так?  Перефразую – зробимо підбірку тих сімей, які завжди були у даних протягом січня, і дізнаємося, як вони закінчили свою подорож у виборі типу прийому.

У наступному графіку у нас є відсоток типів прийому, який обрали ті, хто перейшов (сума 100%, хоча, можливо, є мала група тих, хто обрав більше ніж 1 тип прийому, але їх розмір може бути менший ніж похибка вимірювання).

І тепер, якщо врахувати обсяги переходів, які ми визначили раніше – 700 тис.,  ми можемо у наступній таблиці побачити абсолютні екстраполяти, як змінилася  ландшафтність супутникових сімей.

Бачимо, що близько півмільйона сімей придбали Т2.  Якщо підходити з іншого боку – у вас можуть бути дані про те, що коробок продали більше. Врахуйте, що є близько 300-350 сірих кабельників, яким після кодування сигналу якось треба було у свої мережі запускати сигнали каналів, врахуйте що у сім’ях може бути понад 1 телевізор. Тому, ці дані – це не дані про кількість проданих коробок, це кількість сімей зі супутником, які мали його раніше, і скільки з них придбали Т2.

Добре, а скільки сімей під’єднало собі платний супутник?

Найправильніші дані можуть мати провайдери, такі як  XTRA TV  та Viasat.   Я спробую побудувати модель, щоб вирахувати, скільки таких сімей ми зараз маємо. Трохи введу у поняття, у чому може бути проблема.  Ми, чи пак вимірювачі, точно знаємо, який у сім’ї тип прийому. Є деякі моменти, які не точні, але їх дуже мало, і це не місце для їх обговорення. Але чи платний чи безоплатний тип прийому, це виміряти автоматично неможливо. Тому на допомогу приходить штучний інтелект, поки він штучний, то не у великий кількості присутній – такий собі поштучний.

Ми знаємо що з 29 числа деякі канали закодувалися. Отже, що ми можемо зробити – ми можемо виділяти ті ДГ (домогосподарстві, сім’ї), які після 29 січня, продовжили приймати й дивитися на супутнику ці канали.  Просто?  Так, але є нюанси…

Специфіка вимірювання, що дивиться телевізор (аудіомечінг), зіставляє звук, що дивиться телевізор у ДГ,  тому, які звуки видають телеканали, що вимірюються. Таки чином, якщо телеканал не вимірюються, а ви його дивитеся вдома, то таке дивлення зазвичай потрапляє до Other TV.   Але…

По-перше, якщо контент збігається, то його дивлення зараховуються до того каналу, який вимірюється. Щоб зрозуміти простий приклад – МТV та Music Box  одночасно показують один і той самий кліп. Сім’я дивиться МТV,  МТV не вимірюється. То якому каналу  зарахується дивлення кліпу? Так, тому що вимірюються.  Тому такі канали як «1+1» та «Інтер» не можна використовувати, як канали для пошуку платного супутника. Чому? Бо на каналах 1+1 International та на «Інтер+» є випадки паралельного мовлення з батьківськими каналами – і тоді ми маємо ситуацію аналогічну з МТV.

По-друге, інколи глядачі перемикаються між каналами. А  що найчастіше однакове буває на каналах? Так, реклама. І можливі випадки, коли 15-20 секунд перегляду рекламного блоку буде ідентифіковано як дивлення каналу, якого сім’я може не мати.

Як це використати: перше – легке – це не брати в аналіз «1+1» та «Інтер». Друге – це ігнорувати дивлення каналів, закодованих на супутнику менше певного часу. (я обрав 7 хв).

Чи це безпечно?

Враховуючи те, що це моделювання, і щоб щось дізнатися – треба чимось незначним жертвувати.  У цьому випадку, ми ризикуємо не знати ті платні супутники, які дивляться лише «1+1» на своєму платному пакеті – припускаємо, що таких має бути дуже мало. Винятки хіба що Ярослав Пахольчук (генеральний директором 1+1 media – ред.) може складати. І трохи більш серйозно – це ті, хто за місяць менше як 7 хвилин у сумі надивилися українські канали – сюди ж потраплять ті, хто дивиться лише Discovery, а ми не дізнаємося, що у них платний супутник, і будемо думати, що вони не дивляться українські медіа групи, бо не купили підписку.

І що вийшло? Скільки у нас сімей перейшло на платний супутник?

 Враховуючи всі модельні обмеження, результат для України в цілому вийшов наступний.

Враховуючи вибіркову природу дослідження – бачимо, що близько 500 тис. сімей обрали для себе платний супутник. Чи можна розділити, хто з них XTRA TV, а хто Viasat? Можна побудувати і таку модель, але це вже індивідуально, звертайтеся.

Так, а як люди сприйняли появу міжнародних версій топканалів медіагруп?

Пам’ятаєте, декілька абзаців вище ми говорили про те, як працює аудіомечінг. Так от, завдяки цій властивості, ми можемо дізнатися, яка частина людей з визначеним нами безкоштовним супутником, у якому не можна дивитися ані ICTV, ані «1+1», ані «Інтер».  Все ж  таки дивляться ці канали у певний час. На наступному графіку можете побачити охоплення каналів серед людей з безкоштовним супутником.

Бачимо, до 29 січня канали у середньому в день мали охоплення на рівні 50%, можна було на графік додати загальний телеперегляд, але він тоді б забрав наочність. Бачимо, що глядачі з безкоштовним типом прийому перестали дивитися  майже всі канали 29 січня окрім «Інтера» та «1+1».  Ви вже, уважні читачі, знаєте чому, бо у цих каналів є шматки ефіру, які незакодовані для кінцевого споживача – це міжнародні версії, які синхронно транслюють переважно новини. Загальне охоплення на рівні 10%, тобто кожна десята сім’я з безкоштовним супутником вмикає такий канал. 16 березня до двох каналів яскраво вривається ще один канал – це ІСТV,  у якого з’являться міжнародна версія, і вона відразу у перші дні стає знайденою майже 30% сімей з безкоштовним супутником.

То виходить що МГУ – єдина медіагрупа, яка немає доступу до сімей з безкоштовним супутником?  

Не зовсім так, у них є канал «Україна 24», який не вимірюються,  і ми бачимо, що контент, який вони там ставлять не користується популярністю у глядачів або не є синхронізованим із контентом батьківського каналу, але насправді може бути і третя причина.

А можна порахувати сумарні охоплення усіх  міжнародних версій?

Чому б  і ні. Але врахуйте, що цей показник мінімального гарантованого охоплення – він враховує лише ті моменти, коли у каналу є синхронний контент з батьківським каналом.  Увесь інший час показники цих каналів врахувати без прямого вимірювання неможливо.

Отже, сумарне охоплення міжнародних версій за 12 тиждень мовлення – 67,5%, до появи ІСТV на 11 тижні охоплення було 47,5. Сумарна мінімальна доля (лише у час синхронного мовлення) – 5,4%.

Загалом бачимо, що перехід  на платну модель, який пов’язаний із кодуванням супутника, закінчився. Усі подальші переходи – вже в руках маркетингових комунікацій як супутникових платформ, так і ОТТ операторів.

Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!

Позиція медіагруп може не збігатися з поглядами автора матеріалу.