Дмитро Хоркін розповів «Телекритиці» про те, як три роки тому йому довелося набратися рішучості, щоб перебудувати три державних радіоканали у суспільні, скільки людей при цьому довелося звільнити, чому з трансляціями з Ради потрібно бути обережними та які програми готові купувати для радіо.
Вирішальні три місяці
У червні 2017 року ви очолили «Українське радіо». Які завдання тоді перед вами поставило правління «Суспільного»?
Основне завдання – продовжити плавний перехід від державного до суспільного. Це стосувалося новин, контенту, стандартів і т. д. Була концепція Зураба Аласанії, десь за місяць до його перемоги у конкурсі на посаду голови Національної суспільної телерадіокомпанії України я просто прочитав її, дізнався, які там основні завдання, як ми розвиваємо контент.
Зураб на радіомовленні не працював, він просто бачив ефіри, чув радіо. Коли він мене запрошував, питав, які у радіо першочергові завдання.
Тобто, по суті, ви самі собі нарізали завдань?
Не можна сказати, що сам собі. Я бачив концепцію Зураба. Це була певна «шахматка», коли є якісь напрямки щодо контенту, і є платформа, де дистрибується цей контент. У великій корпорації потрібно розуміти, що крім радіо є ще телебачення і діджитал, є дистрибуція – величезна регіональна мережа редакцій, яка до нас тоді приєдналася. До цього вони були взагалі автономними обласними телерадіокомпаніями, але комутувалися на сигнал першого каналу «Українського радіо». Грубо кажучи, потрібно було привести канали, які у нас є, до ладу, як це робиться на комерційних мовниках.
Я розумів, що контент і його охайність у плані стандартів – самі собою зрозумілі речі, але побудова сітки, дистрибуція повинні бути як у пристойної комерційної станції, зробленими професійно, щоб потім були хороші показники, до чого ми у підсумку і прийшли. Припустимо, перший канал у прайм-тайм, о 8 ранку, ні в тин ні в ворота ставив програму «Школяда» з професором Мавпочкою. Але діти не слухають ці передачі, тому потрібно поміняти сітку. Потрібно було гармонізувати все, що відбувається, якось налагодити всю комунікацію.
«Промінь» за ліцензією – музичний молодіжний канал. За дослідженнями TNS, він мав тоді середній вік слухача «всього лише» 68 років, і це потрібно було якось міняти, у результаті там з’явилися класні ведучі. Зараз до 40% аудиторії – це слухачі віком 30-49 років.
На «Українському радіо» була величезна кількість політики, якоюсь мірою це був політичний відстійник. Дуже багато політиків – «збиті льотчики» у нас вели авторські передачі, не залишаючи надії колись повернутися у політику. Доводилося все це розчищати, до речі, без єдиного скандалу.
І ось почався рух. Я тоді багато працював з Національною оперою, і її генеральний директор Петро Чуприна мені сказав: «Якщо заходиш на керівну посаду, ти повинен за перші три місяці перепризначити кадри. За тривалого розгойдування нічого не вийде, ти загрузнеш у цьому всьому». І це при тому, що раніше на національне радіо приходили досить хороші кадри.
Як впроваджувалися зміни?
У перший рік я замінив усіх керівників каналів, усіх головних редакторів, головних режисерів. У нас з’явилося поняття внутрішніх продакшенів, що займалися системою внутрішнього промо, робили дуже хороші заставки. З’явилися бренд-войс, тобто ми запустили власне виробництво. Почалося абсолютно нормальне, здорове планування сітки. Ми не винаходили велосипед, а заходили на основні станції будь-якої країни, ті ж ВВС, Radio France, польське, чеське, болгарське національне радіо, і просто дивилися, як у них. А у них є магістральне планування сітки. Якщо людина кожен день о 23:20 вмикає аудіокниги, вона знає, що це «час нічної сови», слухає їх, далі це плавно перетікає у щось. А з 6:00 до 11:00 у нас велика суспільно-політична лінійка зі своїми змінами ведучих. Вона динамічна, задає тон, і дуже інформативна: ми не пропускали жодної важливої політичної події, висвітлюємо її у прямому ефірі. Вдень все поміркованіше. За допомогою різних вимірів і фокус-груп ми зрозуміли, що у нас є старша аудиторія. Раз так – додаємо більше життєвих тем, починаючи з того, як закочувати банки з огірками, щоб вони не вибухали, і закінчуючи тим, як займатися йогою у 70 років. Вечір – той самий прайм політичних та економічних тем. Він відрізняється від ранку тим, що не такий поверхневий, там немає кроку в темах кожні 20 хвилин.
Припустимо, підняли мінімальну зарплату, це все висвітлюється, наводяться різні позиції політичних сил. Виступить хтось з незалежних реальних експертів, вчений або колишній міністр фінансів, який прокоментує: що це означає, звідки візьмуться гроші, навіщо це треба, у яких країнах ще існує поняття мінімуму і т. д. І все плавно перетікає у такий постпрайм, де вже після 22:00 починаються спокійні теми, обговорення, якісь підсумки.
Редакції кожного каналу повністю автономні або якось взаємодіють одна з одною?
У нас була величезна кількість непотрібних для сучасного радіо, для радіовиробництва кадрів. Це через те, що не було якоїсь загальної картинки, і кожен начальник до реформи був трошки князьком. Приклад наведу: у нас досі на кожному каналі є класична музика: на першому каналі вона звучить вночі, на «Промені» були хороші тематичні передачі. А для каналу «UA: Культура» – це рідні передачі, їх там було дуже багато: опери, балети й т. д. Але у кожного каналу була своя редакція класичної музики, і всього тоді на радіо над ними працювали 80 осіб. І це враховуючи, що, припустимо, у програмі «Оперний абонемент» у чистому вигляді три години звучить опера. Ти не співаєш замість цих людей, ти просто ставиш зацифрований запис. Для цього не потрібно 80 осіб. І чим відрізняється передача про Моцарта на «Культурі» або на першому каналі? Тому у нас почався болісний процес у плані кадрів: мінус 400 осіб.
Коли це було?
Це почалося буквально наступного дня після мого вступу на посаду. У нас десь осіб 200 залишили радіо, а потім ще близько 200 осіб скоротили, коли у загальному у ПАТ НСТУ проводили скорочення.
Скільки всього людей працювало на радіо?
Коли я вступив на посаду, у штатному розкладі було 1200 одиниць. Зараз у нас, власне, у дирекції радіо близько 400 осіб займаються радіоконтентом. Близько 200 – на звукозаписі: як у будь-якого суспільного радіо у світі у нас є творчі колективи, радіоансамблі, хор, оркестр, ще один оркестр народних інструментів, і, власне, інженерний склад – ті, хто робить записи, спеціальні трансляції, зокрема із засідань Ради. Ми не можемо брати трансляцію з телевізора, тому що коли голова Верховної Ради вимикає мікрофон, то по телевізору нічого не чути, а у нас ще стоять шумові мікрофони, де ми знімаємо звук. Тому іноді трапляються форс-мажори, коли хтось із депутатів буде вживати ненормативну лексику, у нас це було.
Тобто, по суті, ми зробили нормальним кожен з радіоканалів. Потім почався аналіз.
Розмальовані двері
Скільки часу вам відводили на те, щоб зробити цю перебудову?
Я б не сказав, що дуже багато відводили.
Чому Зураб Аласанія звернувся до вас?
Серед людей, які з Зурабом прийшли, не було радійників, але вони розуміли гіпотетично, що стара національна радіокомпанія України – це своє царство. Потрібна людина, яка знає всі його внутрішні закони, розуміє його і може все це зробити. Я на цьому радіо з грудня 2004 року, багато працював на різних каналах радіокомпанії.
Тоді були дуже великі виклики у телебачення, і дуже багато людей цікавилися власне телебаченням. Коли почалася реформа, на радіо не тиснули й сильно не заважали, коли потрібно було допомогти, допомагали. Я спочатку знаходився на такій вертикалі, що Зураб був моїм керівником, тобто інший член правління мене не курував. І якщо я розумів, що треба щось робити, ухвалювати якісь кадрові рішення – орієнтувався на ринкові показники.
На зміни не відводили якісь «п’ятирічки». Я внутрішньо був наляканий тим, що все потрібно зробити за три місяці, бо потім доведеться складно. А ще уявіть: я прийшов на цю посаду, мені 31 рік, а у мене тут залишаються чотири колишніх віцепрезиденти компанії, які знаходяться на посадах заступника виконавчого директора філії ПАТ НСТУ, такі номенклатурні люди. Там було просто «політбюро», осіб 70 різних керівників, директорів каналів, їх заступників. І я їх не бачив у майбутній структурі, вони не підходили. Було дуже багато людей, які реально випадково потрапили у цю професію. Хтось побув депутатом або ще кимось, а куди його прилаштувати? Давай сюди, у нас є знайомий, вакансія, сядеш, будеш третім заступником шостого головного редактора. І добре якби вони просто сиділи, так вони ж ще й рішення ухвалювали.
Плюс у мене були чисто реальні комерційні ринкові виклики. Я знав, що «Ера», один з конкурентів нашого першого каналу, буде продаватися. Там відразу була допущена помилка, бо не можна вводити у режим санації підприємство, яке ти купуєш і далі будеш якось переробляти. І ось я отримую інформацію, що будуть вводити режим санації, значить, оновлене радіо запустять тільки через пів року, а поки все було «на ниточці»: усього два-три живих ведучих на добу, у решту часу ганяють повтори. Тобто я розумію, що за пів року вони втратять аудиторію, значить, прямо вже з вересня маю запустити новий сезон першого каналу радіо, 100% оновленого контенту з новими парами ведучих.
Де ви взяли людей?
А ринок тоді дозволяв. Багато з «Ери» пішли, потім почав закриватися один з холдингів. У нас працює 2/3 співробітників того ж «Джем-FM». Потім перезапускати телеканал «Тоніс». Я просто сходив до них, і багато хто перейшов до нас. Тому що не захотіли працювати на «Прямому», або їх не бачили на цьому каналі, адже Олексій Семенов (продюсер «Прямого») з собою теж привів якихось людей. У нас реально багато й телевізійних кадрів, і до нас приходили хлопці з першого «Громадського радіо» часів Кучми, наприклад, Саша Піддубний. Тому я трохи розчищав поле для цих нових людей.
Були складні часи: пацан звільняє 200 осіб, у мене двері розмальовували фарбою. Але я це пережив, швидко адаптувався.
Я читав, що цієї весни повинно було пройти чергове скорочення регіональних редакцій.
У мене була мета розширити мовлення, а не скорочувати людей. Не було завдання влаштовувати якийсь терор.
Говорилося також, що раніше регіональні редакції готували якісь передачі, які виходили на першому каналі, було чотири таких врізування по 40-50 хвилин, а з квітня мало залишитися тільки дві.
Ні, їх і залишилося чотири. Зараз новий сезон, вони комутуються. Є мережа, людина скрізь, по всій Україні, на понад 160-ти наразі FM-передавачах чує сигнал УР-1, у який врізаються у кожній області новинні редакції. Вони сідають на цей сигнал, комутуються на нього чотири рази на добу – о 7:10, 12:10, 17:10 й о 20:10. Ми рекомендуємо робити акцент на 12:10 і 17:10, це зручно, бо гості цікаві можуть прийти, а 7:10 і 20:10 – це за бажанням і за можливостями: є нормальні кадри, є можливість це робити – робіть. Але ми все-таки рекомендуємо брати якістю, а не кількістю.
Так, взимку була навіть свого роду інформаційна атака, після якої мені написали: «Спробуйте з такою кількістю людей щось зробити у нас в Тернополі». Я тоді наступного дня взяв квитки, поїхав до Тернополя. Сам там відвів зміну, провів ефір о 12.10 та о 17.10. У кімнаті відпочинку я ще встиг поспати, адже сім години до них їхав, разом з місцевою командою підготувався до ефіру, все їм повирізав, показав. Я кажу: «Народ, мені нудно». – «Ми не можемо видзвонити стільки гостей». – «То не видзвонюйте стільки гостей». Ось ви о 12:10 переговорили з якимось гостем в ефірі, взяли розгорнуте інтерв’ю, припустимо, про те, що у якомусь місті немає гарячої води. Ви поговорили з начальником ТЕЦ, потім ситуацію прокоментував якийсь активіст для балансу думок, а після – якийсь депутат з опозиції, який на всіх наговорив, – все, у вас є три думки, але загалом ефір тривав 50 хвилин. Наріжте по 40 секунд їх трьох, а о 17:10 зробіть інтерактив. Підведіть: «Ось так вважає начальник ТЕЦ, йому заперечив депутат обласної ради, а колишній керівник, при якому не зникала гаряча вода, сказав так, а громадський активіст повідомив, що є порушення і корупційні ризики – все. І далі: «Друзі, а тепер зателефонуйте у студію і розкажіть, що відбувається. Зателефонуйте з кожного району. А ось, кажуть, біля базару немає води, а у спальному районі є». Усе. І я не те що це розповідав, а зробив це разом з ними. Ми, до речі, подружилися.
Радіоколумністика
Регіональним редакціям є місце у національному ефірі?
Зшиваючи країну, ми додали регіональний за тематикою контент у загальнонаціональному ефірі. Кожен день о 11:15 у нас йде програма «Вся країна» (зараз під час літніх відпусток вона двічі виходить в ефір), де у форматі радіомосту – Київ і завжди два регіони – обговорюють актуальні теми.
Ми переманили до Києва юридично, штатно, але не географічно вже двох хороших журналістів з регіонів. Володимир Носков живе у Харкові й там створює передачу про регіональних лідерів, волонтерів, записуючи й роз’їжджаючи всією Україною. Його програма виходить на хвилях першого каналу. Сергій Ткачук – колишній головний музичний редактор Волинського обласного радіо та колишній головний редактор радіо «Луцьк-FM» – зараз штатний співробітник «Українського радіо» у Києві, і він створює раз на тиждень передачу про регіональний шоу-бізнесі. Це дуже важливо, тому що на телебаченні й на радіо тільки київські зірки. А він знаходить їх у регіонах.
А взагалі вам потрібні ще люди?
Мені зараз інколи буває дуже складно, тому що на інших радіостанціях відбулися великі кадрові зміни, і є хороші гідні люди. Мені незручно відмовляти, тому що вони талановиті, а у нас немає плинності кадрів ні серед керівників, ні серед ведучих. Реально людям комфортно працювати. Потім у нас за зарплатами умови конкурентні, іноді навіть у людей, які можуть бути особливо потрібні, зарплата вища, ніж у середньому на ринку.
А загалом умови людські. Якщо хтось за погодженням з нами працює на телебаченні, на нетоксичному каналі, й у нього ввечері ефір, то зрозуміло, що ми допоможемо, щоб у нього на радіо був ранковий розклад. Якщо хтось у нас працює на каналі «Культура» і служить у театрі, ми зробимо так, щоб вранці він міг працювати у нас, а ввечері був вільний. Якщо це письменник, і у нього презентація книги, він знає, що вільно на неї поїде і йому ніхто не встромить палиці в колеса, а це, на жаль, роботодавці можуть робити.
Уявімо ситуацію: хтось придумав проєкт хорошої авторської програми й приходить з ним до вас. У нього є шанси?
Так.
Що це має бути за проєкт, щоб він вас вразив?
Це те, чого нам не вистачає. А не вистачає дуже хорошою гострої суспільно-політичної та економічної передачі про Київ, не вистачає мінігрупи журналістів, які могли б висвітлювати Київ. Я б дуже хотів, щоб у нас були гострі передачі про забудовників.
До мене звернувся прекрасний хлопець. Все своє трудове життя він працював в одному інтернет-виданні судовим оглядачем. Уже з нового року у нас з ним буде передача судового огляду. Цього зараз ніде немає на радіо, але це дуже цікаво.
До цього був хороший приклад, коли люди, не входячи в штат, з нами співпрацювали; ми, по суті, купували їх послугу. Любомир Ференс – оглядач всіх антикорупційних та судових органів, і прокуратури, у нього якнайширші контакти, і він приводив до нас у студію для розбору якихось конкретних корупційних справ генеральних прокурорів і керівників САП, НАБУ і т. д., яких добре цитували. При тому, що він зі своєю громадянською позицією не дозволяв собі перетворити передачу в аудіоверсію пресрелізу, це дійсно було гостро.
Чого ще не вистачає. Ми хочемо вже з нового календарного року додати радіоколумністику. Оскільки ми суспільний мовник, не маємо права давати свою особисту думку й оцінювальні судження. Мені б хотілося запросити реально дуже кваліфікованих і авторитетних експертів, щоб вони давали свої мініколонки, можливо, в кінці ефірної години, після реклами, на якісь злободенні теми, які хтось обговорює в ефірі. Уявіть: один з колишніх міністрів коментує адміністративну реформу, і в кінці: «Це радіоколумністика, особистий погляд експерта». Ось це ми шукаємо. Нам це цікаво. Навіть цікаво, щоб це був якийсь продакшен, який сам би підбирав цих експертів, записував їх, а ми б купували цей контент.
Завтра «Телекритика» опублікує другу частину інтерв’ю. У ній Дмитро Хоркін розповів про будівництво мережі FM-мовлення і про те, які можливості суспільним радіоканалам може дати сучасний AM-передавач; поділився думкою про майбутнє розмовного радіо і новинами про новий сезон, у якому багато уваги приділятимуть нічним слухачам.
Читайте також:
«Суспільне» запускає ранкове міжрегіональне шоу
«Суспільне» готує масові скорочення на обласних радіостанціях
«Суспільне» присоединится к детскому Евровидению-2020
«Суспільне» розрахувалося з боргами перед АТ «Євроньюс»
Фото: «Суспільне»
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
