Ірина Муштіна
Нещодавно завершив свою роботу Web Summit 2019, який відвідала засновниця і CEO креативного digital-агентства CF.Digital Ірина Муштіна. Ми попросили Ірину розповісти про інсайди з Лісабона, щоб визначити вектори світового, технологічного та інтелектуального розвитку.
4 дні, понад 2 000 стартапів, 70 469 учасників з 163 країн. Охопити за короткий час усю інформацію неможливо, та й не треба. Головне – зрозуміти загальні тренди і вектори світового розвитку. Що вивчати, що починати застосовувати у своїй роботі, як коригувати свій спосіб життя, щоб через 5 або 10 років мати і роботу і, власне, життя на нашій планеті.
Захист даних vs релевантний збір інформації
Питання збору інформації та захисту даних є настільки важливим, що відкриття саміту почалося з виступу Едварда Сноудена, який вкотре заявив, що тотальний і неконтрольований збір даних, здійснюваний урядами та інформаційними гігантами, створює привілеї та може нести загрозу для громадян. Він зазначив, що GDPR (General Data Protection Regulation (Загальний регламент із захисту даних) – ред.), звичайно, має красивий вигляд, але поки що є лише «паперовим тигром».
Сноуден вважає, що сьогодні проблема криється не у захисті даних, а у тому, як і у яких обсягах їх збирають – інтернет-гіганти сьогодні знають про користувачів буквально все, кожен крок. І щоб вирішити проблему порушення конфіденційності користувачів і можливого маніпулювання ними, компанії повинні обмежити збір даних, а користувачі – надавати тільки релевантну інформацію.
Тоні Блер, екс-прем’єр-міністр Великобританії
Технології vs політика
Незважаючи на технологічність конференції, велика кількість доповідей стосувалася проблем глобалізації, сталого розвитку та окремо кліматичних проблем. Мабуть найцікавішою з усіх виступів була дискусія між колишнім прем’єр-міністром Великобританії Тоні Блером і конгресменом Ро Ханною.
Розвиток технологій і глобалізація – два супутніх процеси, які, на жаль, не завжди доповнюють один одного. Пов’язано це із тим, що політики як люди відповідальні за розвиток суспільства і вчені як люди, що є винахідниками інструментів для того ж таки розвитку, не працюють разом.
«Як об’єднати людей, які роблять політику і які роблять зміни? Ось найважливіше питання, яке ми повинні ставити перед собою», – заявив Тоні Блер.
З зв’язку зі стрімким розвитком технологій, світ деформується – хтось отримує все і довіряє оптимізацію свого життя штучному інтелекту, а хтось до сьогодні не має доступу до інтернету. Володіння технологіями – це новий важіль впливу, підґрунтя нерівності. Колись світом керували ті, у кого була земля, потім ті, у кого були гроші. Тепер світом керуватимуть ті, у чиїх руках знаходяться технології. І завдання політиків та вчених зараз – не просто розвивати технології, а вчитися ними управляти спільно, нікого не залишаючи за межами можливостей.
На жаль, саме урядам не до цього – настільки вони зосереджені на якійсь божевільній битві за владу. Або ж урядам це не вигідно, бо свій вплив вони базують на популізмі, який, зі свого боку, ефективно експлуатує песимізм. А чим песимістичніше налаштоване суспільство, тим легше ним керувати. Технології ж, навпаки, вселяють надію, дарують оптимізм, даючи можливості для розвитку, покращуючи здоров’я і якість життя. Отримуючи нові технології, ми стаємо оптимістами, розуміючи як багато ми можемо. І, отже, стаємо некерованими. А це політикам ні до чого.
Тому повноцінний розвиток світового суспільства є неможливим без рівномірного розподілу доступу до технологій у всіх, навіть найвіддаленіших, куточках світу.
Бесіда з андроїдом Софією
Штучний інтелект vs емоції
Звичайно, такий технологічний захід, як Web Summit 2019, не міг відбутися без обговорення штучного інтелекту (далі у тексті ШІ), – мабуть, найяскравішої та найнеоднозначнішої теми.
Уміння роботів розпізнавати обличчя – це вчорашній день, тепер вони вміють розпізнавати емоції і реагувати на них відповідним чином, імітуючи емпатію та емоції. Чи це робить їх людьми? Безперечно, ні, але така їхня функція зменшує страх людей перед новою технологією. Тому одним із завдань, кілька разів озвученим зі сцени саміту, є розвиток емоцій у ШІ і наділення дронів цією можливістю.
Фантастично? Зовсім ні. За словами представника Google Джона Мартінеса, розробникам вже вдалося вирішити цю складну задачу за допомогою квантового комп’ютера. А це означає, що наступний етап – робота над наділенням ШІ емоціями, яка може базуватися на теорії ймовірності, що лежить в основі квантового обчислення, а не жорсткої логіки, на якій побудовані нейронні мережі зараз. Імовірність дозволяє помилятися, а помилки – це те, що робить нас людьми і допомагає створювати нові сутності.
Думаю, протягом найближчих 10 років наш персональний асистент або, наприклад, розумний холодильник, одного разу восени порушить закладену програму і замовить нам пляшечку вина і тортик для поліпшення настрою. Бо все розумітиме.
Лісабон
Класична освіта vs наставництво
Поширення технологій має зворотну сторону медалі – величезна кількість інформації, доступність і швидкість отримання якої трансформує цілі галузі. Наприклад, освіту. Складно зараз стверджувати, що вчитель (при всій моїй повазі до вчителів) – це головна людина у житті дитини, яка допомагає зрозуміти світ та отримати знання про нього. Він уже не може конкурувати з Google, соціальними мережами та іншими сервісами, які надають інформацію. Технології дають доступ до всього швидше, точніше і у більш зрозумілій формі. Тому роль вчителя у класичній освіті змінюється – тепер він повинен стати поводирем у світі величезної кількості інформації, щоб допомогти дітям структурувати, аналізувати, синтезувати її. А головне – навчити ставити правильні питання. Фактично роль вчителя трансформується у коуча.
Основна мета освіти, на мій погляд, – прищепити дітям креативність, відкритість мислення, гнучкість та емпатію. Навчити відсікати зайве. І критично мислити, впевнено орієнтуючись в інформаційному океані.
Кристина Фигерас, основатель-партнер Global Optimism
Сталий розвиток vs екологічна катастрофа
Ну і наостанок, найважливіша, на мій погляд, тема: сталий розвиток. Напевно ви не раз чули цей термін – «Sustainable Development Goals» або «стійкість навколишнього середовища» (sustainability – здатність навколишнього середовища витримувати вплив людини). Так ось сьогодні ця термінологія не тільки на устах у екоактивістів.
Глобальне потепління, масштабне забруднення ґрунту і світового океану пластиком, викиди вуглецю в атмосферу – все більше і більше компаній піднімають ці проблеми на рівні стратегій розвитку і розробляють проекти, спрямовані на їх вирішення. Наприклад, Google, яка використовує для своєї роботи величезну кількість дата-центрів, що споживають колосальну кількість енергії, вже повністю перейшла на альтернативні джерела енергії. Це великі інвестиції, які, втім, не зупинили її від проведення модернізації.
Але на цьому Google не зупинилася. На саміті Google’s Chief Sustainability Officer Кейт Брандт заявила, що найближчим часом компанія запустить акселератор – піврічну програму розвитку стартапів, які спрямовані на вирішення проблем навколишнього середовища. Google не гарантує, що знайде інвестиції під ці проекти, але обіцяє після піврічного навчання представити проекти потенційним інвесторам. Ба більше, при розробці таких стартапів можна буде абсолютно безкоштовно використовувати всі технологічні ресурси Google. Я як людина, яка була відібрана у програму акселерації для діджитал-агентств в Україні, вважаю, що це прекрасна можливість і справді корисний досвід.
Ірина Муштіна, засновниця і CEO креативного digital-агентства CF.Digital
Чим би мені хотілося завершити колонку? Як годиться – висновком. Технології можуть призвести до класової нерівності. Нам дуже пощастило в Україні, що ми маємо доступ до інформації, практично 100-відсоткове покриття мережі і можливість вивчати нове. Тільки від нас залежить, що ми робитимемо із цими можливостями – просто прочитаємо і здивуємося, або намагатимемося копнути глибше і подумати, що можна застосувати вже зараз.
Фото: Ірина Муштіна
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
