Шкода від цієї ініціативи поки одна – замість того, щоб реально відшукувати фейки, українські користувачі завдяки Зеленському почали активно їх створювати, публікуючи пости про те, що колись десь чули про кандидата в президенти. Та й сам Зеленський у ролику не повідомив, як буде і чи буде взагалі викривати полотно фейків, виткане сьогодні небайдужими користувачами. Не варто також забувати про те, що будь-яка передвиборна агітація – родюче поле для поширення брехливої інформації про кандидатів і їхніх опонентів. Тому в очікуванні сенсацій «Телекритика» вирішила розібратися, як простому смертному визначити фейк.
Про фейки в українських ЗМІ масово заговорили в контексті гібридної війни ще в 2014 році. Тоді експерти з локального медіаспівтовариства визнали, що дезінформація в мережі значно небезпечніша навіть за реальний збройний конфлікт. Про масовість фейків незабаром заговорили в світі. Ситуацію в українських ЗМІ обговорювали тільки минулого року на Економічному форумі в Давосі, в Європарламенті та навіть у Палаті представників Конгресу США. Висновок у міжнародних експертів був один: якщо фейки досі продовжують так масово привертати увагу читачів, значить в Україні все ще не навчилися відрізняти факт від фейку.
Як зрозуміти, що перед нами фейк?
Минулого року платформа Global investigative journalism network опублікувала посібник, створений однією із засновниць сайту Stopfake Ольгою Юрковою, про те, як створюються фейкові новини і як їх можна впізнати. Отже, уявімо, що перед нами новина, до неї сотні або тисячі лайків, переглядів, репостів, а складається вона з фото, тексту і джерел.
1. Джерело інформації
Як правило, сенсаційні заголовки, що привертають увагу, – ознака того, що перед нами, швидше за все, не новина, а фейк. Тож перше, що робимо – перевіряємо джерело інформації (сайт, посилання, коментаторів). Звертаємо увагу на те, чи є в новини анонімні джерела чи інформацію взяли з неверифікованих акаунтів соцмереж. Також не забуваємо дивитися на посилання на сайт, де спочатку була розміщена новина: якщо при переході на ресурс новинна стрічка рясніє «сенсаціями», або сайт маловідомий – є ймовірність, що перед нами фейк. Якщо ви раніше стикалися з дезінформацією, тоді вам знайомі низка організацій і сайтів, які свідомо поширюють фейки, тож чергова новина, подана сумнівним ресурсом, очевидно просто фейк.
2. Експерти
Справжні експерти дорожать своєю репутацією і відомі на місцевому рівні та в професійному співтоваристві, тоді як псевдоспеціалісти часто з’являються один раз, а потім зникають. Щоб перевірити справжність експерта, варто подивитися його біографію, сторінки в соціальних мережах, сайт, статті, коментарі в інших медіа та відгуки колег про його діяльності. Якщо ж експерта вдалося верифікувати, тоді перевіряємо його висловлювання на справжність.
3. Цитати
Перекручування цитат – ще один поширений трюк, адже жодна новина, як правило, не обходиться без прямої мови. Якщо публічна особа сказала справді важливу інформацію, цитати можна буде легко відшукати в Google. Якщо пошукач не видає потрібну інформацію, вам на допомогу – Google Advanced Search. Так ви зможете визначити час і місце проведення інтерв’ю, яке шукаєте. Іноді вихідна новина видаляється з першоджерела, але поширюється через інші. Ви можете знайти видалені матеріали, використовуючи пошук у Google Cache або переглянувши архів джерела за датою.
4. Fact-checking
Трапляється також, що суб’єктивна думка експерта подається кореспондентом як факт на порушення стандартів журналістики. Зверніть увагу на емоційне забарвлення новини, чи присутня суб’єктивна думка журналіста в тексті, відсилання до стереотипів або взагалі до конспірологічних теорій. Крім цього, варто пам’ятати, що в об’єктивному тексті, на відміну від фейку, має бути дотриманий баланс думок.
5. Фото
Останнім часом все частіше з’являються фотофейки, які виявити значно складніше, ніж текст. Тож спочатку шукаємо фотографію в Google. Якщо ж пошуковик не видає потрібної інформації – звертаємося до TinEye. Основна відмінність TinEye від Google в тому, що TinEye розпізнає ідентичні або відредаговані копії зображень. Таким чином ви можете знайти обрізані або змонтовані версії одного й того ж фото. Щоб глибше вивчити фото, можна використовувати програми, які аналізують, чи були зображення відредаговані. Серед найпоширенішх – FotoForensics.
Сподіваємося, що ця інформація стане вам у пригоді й ви вчергове згадаєте про журналістські стандарти, які так люблять порушувати українські журналісти. А тому наберіться терпіння. Докладніша інформація про те, як поширюються фейки і як їх визначити, – незабаром на «Телекритиці».
