Доки усі з’ясовували, чи потрібен телеканал для окупованих територій, там вже давно слухали радіо. “UA: Українське радіо”, зокрема. Неможливо точно порахувати, скільки там наших слухачів. Але те, що вони є – 100%. Адже ми постійно отримуємо від них фідбек.
Щоб спілкуватися саме з цією аудиторією, й був створений проєкт «Рускій міф».
Першим озвучив ідею вголос Юрій Табаченко, виконавчий продюсер «UA: Українське радіо». Пам’ятаю свою реакцію – я одразу за неї схопився! Тому що, за моїми відчуттями, така програма була потрібна ще 4-5 років тому.
Фейки як інформаційна зброя використовуються для усіх аудиторій. Тому, куди б наша інформація не доходила, вона буде важливою. В Україні є велика категорія людей, які, піддаючись на маніпуляції, поширюють фейкові повідомлення і спричиняють чергові хвилі паніки. Набагато легше з цим боротися, коли можна запостити в коментарі лінк на програму, де спростовується дезінформація.
«Рускій міф» виходить українською і російською мовами. Перша версія – на першому каналі “UA: Українське радіо”, 40-хвилинний прямий ефір щопонеділка о 14:10. Другий – 20-хвилинна програма російськомовної служби Radio Ukraine International, яку веде Володимир Фомічов щосереди о 12:40. На жаль, для когось українська мова може бути емоційним тригером і викликати несприйняття. Для того, щоб інформація заходила в цю аудиторію, потрібна російськомовна версія.
Системність не залишає шансів для брехні. Програма «Рускій міф» – не розмови «загалом», а розбір конкретних випадків дезінформації. Ми беремо кожен фейк і по пунктах з’ясовуємо: що саме неправда, на яку аудиторію спрямовано, які джерела поширювали: чи російські, чи наші «зливні бачки». Розбір польотів щодо кожного випадку.
Системність не залишає шансів для людини, яка ще зберегла рештки здорового глузду, – не почути. Якщо у людини є якась раціональна складова, до неї «дійде».
Купа повідомлень у Viber надходить під час прямого ефіру. Часто слухачі пишуть, з яких вони міст. Так ми розуміємо, що нас слухають і в Криму, і на окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Інколи люди не конкретизують, але натякають, що вони «звідти».
Відгуки дуже різні. Хтось пише: «Давайте, жгите!». А хтось свідомо чи несвідомо (мені тут складно визначити) продовжує транслювати фейки.
Інколи мене нецензурними словами починають поливати. Звичайно, я абстрагуюся. Але, наприклад, є постійний слухач, який з програми у програму транслює прорадянські гасла. Іноді я його просто вимикаю. І після кожного такого випадку отримую у Viber штук 5 повідомлень: «Дякую, його вже неможливо слухати». І ще 5 повідомлень: «Хлопці, ви ж – “Суспільне” – повинні давати можливість висловитися усім».
Давати можливість висловитися усім – не означає давати висловлюватися одному й тому ж.
Не можна вмикати суперменторський тон. Коли людину відверто повчають, вона реагує агресивно. Навіть якщо їй говорять тричі правильні речі. Наше завдання інформувати.
Правда, агресивний тон у своїх програмах вмикаю іноді я сам. Але він не агресивний щодо слухачів – він агресивний щодо фейку. Ну, люди добрі, коли гидять у мізки – це ок? Я не хочу цього допускати! Це наша функція як “Суспільного” – доносити об’єктивну інформацію. Я не можу дозволити, щоб людям паскудили в голови.
Фото: Анастасії Мантач
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
