Продюсери обурені законопроектом про заборону виступів українських артистів в Росії

Проект закону № 6660 про заборону гастролей українських артистів в Росії, а російських – у нас, який подала група позафракційних депутатів-«свободівців», викликав великий резонанс. Ми зв’язалися з відомими продюсерами Олександром Ксенофонтовим, Ігорем Тарнопольським, Володимиром Бебешком, Яною Прядко, Вадимом Лисицею і поцікавилися їхньою думкою з приводу скандального законопроекту. Майже у всіх він викликав бурхливе обурення.

Ігор Тарнопольський,

продюсер Джамали:

«Мені хотілося б, щоб україномовні проекти опинилися в Росії і робили музику, яку роблять тут»

Я вважаю, що ця сфера не потребує регуляції державою. І прийняття законопроектів, що забороняють можливість хоча б якогось культурного обміну та культурної експансії, в тому числі нашої до Росії, – це, на мій погляд, неправильно і нелогічно.

Гадаю, існуючого закону про те, що в Україну не можуть в’їжджати артисти, які виступали на окупованих територіях, абсолютно достатньо. Це вже «зрізало» всіх прокремлівських артистів. Але в Росії є й такі проекти, як «Машина часу», «Акваріум», «Сплін», які намагаються в рамках своїх можливостей показати, що і в РФ є нормальні люди і що росіяни – це не держава, а мільйони людей, не згодних з існуючою політикою.

Я розумію, що виключення є (Тарнопольський має на увазі виключення, про які йдеться в законопроекті, наприклад, ситуація, коли артист до початку гастролей надав організаторам письмову заяву про засудження окупації території нашої країни РФ і т. п. – Прим. ред.). Але ми таким чином закликаємо цих артистів відмовитися від життя і роботи в Росії. У них обов’язково будуть проблеми, і це теж треба розуміти.

Культурне місіонерство, я вважаю, необхідно. Адже рано чи пізно ми зіткнемося з тим, що нам потрібно буде відновлювати ці зв’язки. Ми пов’язані єдиним культурним і мовним полем, у нас один ринок, хочемо ми цього чи ні. І я дуже сумніваюся, що у більшості наших артистів в Західній Європі будуть слухачі. Поки немає жодного по-справжньому успішного прикладу. Ми свою культуру таким чином можемо експортувати. Я не маю на увазі поп-виконавців, які намагаються бути більше російськими, ніж нашими. Мені б хотілося, щоб саме україномовні проекти опинилися в Росії і робили ту музику, яку вони роблять тут. Там є незаповнена ніша української сцени: «Океан Ельзи», Onuka, Джамала. І це, до речі, теж один із елементів нашої боротьби в ситуації, що склалася.

Олександр Ксенофонтов,

продюсер Руслани Лижичко:

«Я негативно ставлюся до концертної діяльності в Росії, але і до закону, який забороняє цю діяльність, ставлюся аналогічно»

Дуже дивний законопроект, з подивом до нього ставлюся. Я не розумію, навіщо переводити цю ініціативу в законодавче поле? Так, глибинний сенс мені зрозумілий, але таке втілення і слідства національної ідеї викликають серйозні сумніви і непотрібні паралелі. Для мене взагалі не стоїть питання: їхати-не їхати. Я не їжджу на територію агресора/окупанта і навіть не розглядаю для себе такої можливості. Але якщо хтось туди їде з концертами, виставками, семінарами, лопатами, мітлами, товарами і грошима – це його вибір.

На заборону повинна бути дуже серйозна державна мотивація. Невже через поїздку Потапа з Настею в Йошкар-Олу наша держава зазнає серйозної небезпеки? Якщо така небезпека дійсно існує і ті, хто «скреативив» цей законопроект, зможуть мене в цьому переконати, можливо, я сприйму його по-іншому.

Що ж стосується гастролей російських артистів в Україні, моя особиста точка зору в тому, що їх відсутність ніяк не обіднить наш культурний простір. Але! Моя особиста думка не має ніякого значення в питанні свободи пересування будь-якої людини.

Якщо в Україні є люди, яким російські артисти тут потрібні, і якщо гастролери не становлять небезпеки (як національної безпеки, як, скажімо, агенти ФСБ або почесні громадяни ХНР), то не пускати їх в Україну – це, принаймні, дивно. У нас же демократія в зародковому стані.

До речі, скажіть, а під час війни десь Вагнера забороняли? Хоча це був улюблений композитор Гітлера. Його слухали навіть в СРСР.

Вічний приклад про те, виступала б Клавдія Шульженко в гітлерівській Німеччині чи ні? Трохи не туди. І не тому, що Сталін заборонив і прийняв відповідний закон, а це було неможливо за визначенням. Тим часом під час війни Марлен Дітріх знімалася в Голлівуді і демонстративно відмовилася від привабливої пропозиції Йозефа Геббельса, а Едіт Піаф виступала і на окупованих територіях Франції, і в самій Німеччині, але зрадила вона інтереси батьківщини? У історії є відповідь на це питання.

Моя думка – я негативно ставлюся до концертної діяльності в Росії, але і до закону, що забороняє цю діяльність, ставлюся аналогічно. Тоді треба забороняти будь-яку діяльність «в тилу ворога» – комерційну, некомерційну, будь-яку.

Володимир Бебешко,

продюсер групи «Пающіє труси», Міли Нітіч:

«Нехай всі припинять торгувати – і тоді артисти теж не будуть заробляти на Росії»

Моя думка така. Закон, звичайно, можна прийняти. Але перед цим законом повинен бути інший. Нехай наша влада покаже приклад: як не потрібно їздити до Росії, як не потрібно з нею торгувати і все інше. Ось коли вони приймуть такий закон, і ми теж не будемо їздити в Росію. Тому що у них бізнес, а у нас – шоу-бізнес. Тоді і закон не знадобиться: ми просто нічого не будемо робити. А то виходить вибірково: комусь можна, а комусь – ні. Це не правильно. Видайте закон, що їздити в Росію не можна. Але для всіх. І ми як законослухняні люди будемо це робити. Нехай вони не торгують – і ми не будемо заробляти гроші. І півтора мільйона українців теж повернуться з Росії і проситимуть тут роботу. Нехай їх забезпечать. Нехай всі припинять торгувати – і тоді артисти теж не будуть заробляти гроші на Росії. Все повинно бути для всіх, а не вибірково тільки для артистів.

Хоча, звичайно, коли наші артисти їздять туди – це не дуже добре. Але це справа кожного артиста, це на його совісті.

Не хочу нікого ні в чому звинуватити. Хочу, щоб все було чесно і за законом.

Вадим Лисиця,

продюсер Alyosha:

«Якщо закон, не дай Бог, приймуть, частина артистів виїде з України»

Я вважаю, що це популізм чистої води. Подібного роду закони породжують бардак. Якщо закон, не дай Бог, приймуть, якась частина артистів відколеться і поїде з України. Хтось може поїхати до Росії, хтось – на Захід. І мова тут не про політичні погляди. Якщо людина вклала величезні гроші в маркетинг і розкрутку і складуться умови, в яких він не зможе нормально працювати, то він змушений буде покинути країну. І це стане черговим приводом для сюжетів на російському «Першому каналі»: наших артистів виганяють, у нас тут фашисти.

Так, я підтримую заборону на в’їзд деяких російських артистів, які їздили в Крим, порушили закон та інше. Але ось цей законопроект мені здається театром абсурду. Дурна затія, яка, гадаю, призведе до великого непоправного деструктиву. Не личить таким чином регулювати роботу артистів. Такого ніколи не було ні в одній країні світу.

Руслан Квінта,

продюсер шоу «Голос країни»:

«Цей законопроект – цирк якийсь»

Не можна такого робити! Люди творчі всі вразливі. Глядачі втратять улюблених артистів, а артисти – глядачів. Що в цьому хорошого? Всі ці заборони – зіштовхування лобами. Ось якщо артист не дотримується законів, їздить на окуповані території – це інша справа. Але тут же глобально питання ставиться! Цирк якийсь. Я працюю з артистами і знаю, яка у них на це буде реакція. І я буду з ними солідарний.

Яна Прядко,

продюсер, власниця продюсерської агенції Master Management:

«Якщо артисти кілька років туди не поїздять, нічого поганого з ними не трапиться»

Коли є військовий конфлікт, то, напевно, правильно хоча б на його період дотримуватися охайності щодо пересувань. Ось моя думка щодо законопроекту. Якщо артисти кілька років туди не поїздять, вважаю, нічого поганого з ними не трапиться. Так, з одного боку, наші артисти нібито просувають українську музику, а з іншого – безкоштовно туди ніхто не їздить. Значить, це виключно бізнес. Ці виступи не мають нічого спільного з поліпшенням іміджу України. Набагато більшої поваги заслуговує, коли наші артисти намагаються популяризувати Україну в західних країнах, де українську зовсім не розуміють, де інший менталітет: Руслана, The Hardkiss або Тоня Матвієнко. Гадаю, набагато правильніше нашим артистам цілитися на Захід.