У полоні нуару та онлайн-харасменту

Працювати роками в медіа і не побувати жодного разу на щорічній виставці телевізійних форматів MIPCOM щонайменше непристойно. Адже саме тут відбувається знайомство представників ТВ-індустрії з тенденціями нинішнього року, які потім ми спостерігаємо по ТБ у вигляді адаптацій.

Щодо масштабів MIPCOM-2018, то кількість закупівельників і відвідувачів цього року трохи зменшилася порівняно з минулим роком. Цьогорічну виставку, звітують організатори, відвідало 13 800 делегатів зі 110 країн світу. У 2017 році точну цифру відвідувачів у MIPCOM не називали, лише підкреслювали, що медійників зібралося понад 14 тисяч із 108 країн світу.

З особливостей цього року – зацікавленість азіатського ринку в копродукції з європейськими країнами. Зі слів старшого партнера Aurora Media Holdings Джастіна Деймона, за останні два-три роки країни Азії змінили ставлення до співпраці з європейським ринком. Наприклад, головна особливість, підкреслив Деймон, полягає в тому, що в країнах Азії зачно більше готові платити за спільну роботу над фільмом або серіалом, ніж за придбання прав на трансляцію. «Іноді навіть більше, ніж платять за це в самій Європі або, наприклад, у США», – поділився експерт.

Давайте ж дізнаємося, що зараз дивляться люди у всьому світі.

Тренди в світі ТВ-серіалів і кіно

Харасмент

З року в рік телевізійний і онлайн-контент стає все більш жорстоким і несправедливим, happy ends поступово відходять з екранів, змінюючись на брутальну констатацію соціальної несправедливості і порушень прав людини. 2018 рік винятком не став. Як повідомила співзасновниця відомої в світі ТВ-індустрії аналітичної компанії The WIT Вірджинія Муслера, цього року на 22% збільшилася кількість телевізійних серіалів, заснованих на реальних подіях.

Наприклад, ловлячи гарячу хвилю гучних кампаній із запобігання харасменту (рух #MeToo, Armoza Formats (Канада) і Globo TV International (Бразилія) зняли телевізійні серіали, які лише за кілька серій, показаних у вересні-жовтні, збільшили охоплення аудиторії каналів практично вдвічі. Йдеться про «Гру» (The Game) і «Харасмент» (Harassment).

У полоні нуару та онлайн-харасменту — Кадр із серіалу «Гра»
_

Серіал«Гра»(Armoza Formats) був знятий у франкомовній частині Канади і презентований на каналі TVA у вересні цього року. Сюжет розповідає про молоду дівчину, яка працює дизайнером онлайн-відеоігор і в зв’язку з роботою змушена вести боротьбу з кібертролями, які зрештою почнуть домагатися її онлайн.

Бразильці пішли трохи далі. Багатосерійна історія під назвою «Харасмент», яка була представлена на платформі Globo TV також у вересні цього року, розповідає реальну історію лікаря, який згвалтував 37 своїх пацієнтів і був засуджений до 278 років в’язниці.

Викрадення

Тема викрадених дітей або зниклих людей все не втрачає своєї актуальності (пам’ятаєте успіх Gone Girl Девіда Фінчера?). Цьогоріч два серіали домоглися успіху на терені цієї слизької теми. Передусім слід згадати британську багатосерійку «Плач» (The Cry, DRG), що вийшла цієї осені на BBC One.

У медіаколах її вже встигли охарактеризувати як «нуар про проблеми материнства». У центрі сюжету – історія молодої дівчини, яка переживає післяпологову депресію. І раптово її малюка викрадають. Непередбачені обставини, серії повні сліз і переживань, і головне питання – чи мала сама мати відношення до викрадення дитини?

Загалом, тема для Великої Британії виявилася вельми топовою і за рейтингами може навіть позмагатися зі ще однією серіальною новинкою цієї осені на BBC One – «Охоронець» (Bodyguard, ITV Studios GE), де глядачі вже відзначили зоряний склад, частково позичений у «Гри престолів».

Другий серіал – голландська адаптація іспанського сценарію під назвою «Я знаю, хто ти» (I Know Who You Are, Filmax International). Історія розповідає про зниклу жінку. До речі, пані Муслера зазначила, що в середньому на ринку близько 5% нових проектів зняті за іноземними сценаріями і з кожним роком попит на вже готові сюжети, які лише потребують екранізації, продовжує зростати.

Вбивства

За темою вбивств хочеться відзначити новий телевізійний фільм, що вже спричинив чимало галасу у Франції, – «Жаклін Саваж: Це був він чи я» (Jacqueline Sauvage: It Was Him or Me, TF1 Studio).

Історія 70-річної бабусі, яку наприкінці 2015 року було засуджено за вбивство чоловіка, досі не сходить із газетних шпальт. А все тому, що суспільство розділилося навпіл – представники феміністичних рухів Франції вважають, що її засудження було незаконним, оскільки чоловік, якого вбила Жаклін, коли був п’яним, бив та ґвалтував її та дочок. Інша частина суспільства досі вважає, що випустити вбивцю на вулицю – вкрай небезпечне рішення тодішнього президента Олланда. Розібратися в ситуації вирішили в півторагодинній художній стрічці, яка, до речі, ґрунтується на книзі, написаній самою мадам Саваж.

«М – Місто полює на вбивцю» (M – A City Hunts a Murderer, Beta Film) –драма австрійського режисера Девіда Шалька, яка ґрунтується на трилері «батька мороку» Фріца Ланга «М» 1931 року. А далі все за вже відомим нам сценарієм – засніжений Відень, трупи жінок і багато крові.

Що нового у форматних шоу?

Форматні шоу продовжують наполегливо боротися за аудиторію. І, здається, їм це непогано вдається. Проте шокувати аудиторію, пересичену різноманітними телевізійними експериментами, деяким проектам усе-таки вдалося. Почнемо, мабуть, із топ-5 найпопулярніших у світі ТВ-форматів.

The Wall

Американське шоу The Wall («Стіна») вперше вийшло в ефір у 2016 році і за стилем нагадувало відомий раніше формат телевізійних ігор Price Is Right, в яких двоє людей змагаються за грошовий приз.

This Time Next Year

This Time Next Year («У цей час – рік потому») – британське шоу, яке також вийшло в 2016 році. Суть проекту нашій аудиторії вже знайома, оскільки саме цей формат цього року з’явився на СТБ у проекті під назвою «Цієї миті рік тому».

MasterChef

MasterChef («МайстерШеф») – формат кулінарного шоу, який, думаю, теж представляти не потребує, оскільки на телеканалі СТБ за битвами кухарів глядачі спостерігають уже восьмий сезон і, судячи з рейтингів, «МастерШеф» сьогодні один із найуспішніших проектів каналу. Тут лише додамо невеликий бек: перший проект MasterChef вийшов в Британії ще в 1990 році і на сьогодні це найстаріший і один із найпопулярніших у світі формат ток-шоу.

Ex on the Beach

Ex on the Beach («Колишні на пляжі») – реаліті-формат MTV (International), навіть назва якого говорить, що на глядачів чекає справжня «Санта-Барбара», сплетена з ревнощів, пліток і скандалів.

The Four

The Four («Четвірка») – формат вокального шоу, який вперше з’явився на FOX і був розроблений в Armoza Formats. Щоправда на MIPCOM-2018, згадуючи формат The Four, говорили не про його творців, а про адаптацію, яка вийшла в Росії на телеканалі СТС в 2017 році й називалася «Успіх».

Проект доводить, що для того, щоб стати успішним, не потрібно мати продюсера, варто лиш захотіти і прийти на кастинг «Успіху», який, до речі, зараз курирує співачка Віра Брежнєва.

Ринок нових форматів

Варто зазначити, що цього року знову в тренді танці. Битва танцювальних колективів – Dance As One (Talpa Global), танці з посланням для близьких – Dance Stories (WeMake) або, наприклад, Dance Revolution (Armoza Formats), за умовами якого учасники повинні максимально ефектно розкрити можливості високотехнологічної сцени своїм танцем, до речі, неважливо навіть, у якому стилі. Тут головне, щоб було яскраво і ефектно.

Серед нових форматів не можна не відзначити Find my Body (Global Agency), в якому за сюжетом проекту учасник, який хоче знайти свою другу половинку, спочатку бачить голови, а вже далі, задаючи навідні запитання, збирає решту частин тіла вподобаного ним учасника проекту.

Як крик відчаю у гонитві за рейтингами виглядає французький формат Making Love (WeMake). Це якраз те, про що ми всі жартували, а у Франції взяли й зняли. Суть формату в тому, щоб знайти свою половинку: не треба намагатися жити разом (як обумовлено українським форматом «Одруження наосліп»), а відразу переходити до справи – до сексу. І після коїтусу якраз і стає зрозуміло, підходите ви один одному чи ні.

Питання класової нерівності також порушувалися в топі найпопулярніших нових шоу-форматів. Наприклад, в американському форматі Survival of the Richest (Banijay Rights) багаті та бідні змагаються за грошовий приз і під час випробувань дізнаються трохи більше про проблеми класової нерівності в суспільстві і класової дискримінації.

Також новим для міжнародного ринку став британський формат Born Famous (All3Media), який за сюжетом нагадує формат цьогорічного «Богач – бідняк» на ICTV, ось тільки рейтинги українського проекту були так собі, чого не скажеш про Born Famous. Шоу, до речі, пропонує «золотій молоді» спробувати жити і заробляти самостійно.

Не обійшлося і без фрік-форматів. Цього року в нішу дивних проектів можна виділити три формати – Evil Monkeys (The Story Lab), Travel with a Goat (Tuvalu) і Voices from the Grave (A + E Networks). У першому з перелічених знаменитостей відправляють на острів, де вони повинні ужитися з мавпами. Travel with a Goat пропонує знаменитостям просто взяти й завести на час проекту незвичайну тварину, не хом’яка і навіть не шиншилу, йдеться про свиней, леопарда, бика і все в такому стилі.

А ось Voices from the Grave («Голоси з могили»), схоже, й справді вразив медійників. Американці в рамках формату пропонують брати згоду у людей при смерті на запис голограми, в якій вони звертаються до своїх близьких і рідних. Як ви вже зрозуміли, видовище буде сповнене чорнухи та сліз. До речі, саме цьому формату експерти передрікають майбутнє. Кому ж не хочеться востаннє почути голос близького?

Короткометражні веб-серіали

І наостанок – коротко про, напевно, найгарячіший тренд цього року – короткометражні веб-серіали, які набирають популярності на платформах OTT в Австралії та Індії. І незабаром, «вангує» консультант Web Series Mag Жоель Бассаж, саме вони увійдуть у моду в усьому світі. Як приклад, експерт назвав такі кілька робіт:

Desmondo Ray

Desmondo Ray – мила анімаційна історія про людину, яка шукає кохання в цей тривожний і нестабільний час.

NEMAUSUS

NEMAUSUS – історія про гладіатора, який говорить тільки латиною, але примудряється подорожувати світом, знаходячи спільну мову з сучасними людьми.
На цьому, мабуть, зупинимося. Залишилося лише запастися терпінням і чекати, поки один із форматів, які прогриміли цього року у світі, не дістанеться українського ТВ-ринку, а краще – швидко хапати папір і придумувати своє. А раптом саме про вашу ідею я напишу, оглядаючи MIPCOM-2019?