Влітку 2020-го творча група «Секс. Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їх проблеми. У центрі подій — четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс. Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video у листопаді 2020 року. Серіал буде доступним глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.
“Телекритика” щотижня знайомитиме читачів з акторами, які знялися у серіалі.
Перше інтерв’ю – з Ганнусею Ярмоленко, акторкою, студенткою 3 курсу КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, ученицею майстерні Дмитра Богомазова. Дівчина родом з Фастова. У серіалі «Секс, Інста і ЗНО» грає головну роль Саші. В інтерв’ю Ганнуся розповіла про початок акторської кар’єри, кастинги, фільмування, свою героїню та свої серіальні вподобання.
Ганнусю, як ти вирішила стати акторкою?
У мене ніколи не було такого, що я з 5 років хочу стати акторкою і ніким іншим. Для себе я зрозуміла це після 9 класу. І в старшій школі я вже точно знала, куди йтиму, просто ще нікому не казала. Бо, як відомо, не всі вважають, що актор – це професія.
Колись у Фастові я подивилась виставу «Майстер і Маргарита», і мені дуже не сподобалась гра акторів. Та мені сподобався Воланд, і в той момент я подумала, що теж хочу на сцену. Тоді я вже ходила трошечки в театральну студію, але вона була більше як гурток, де ми готувались до різних тематичних свят. Але й це мені дуже подобалось, тому ніякого іншого варіанту, ким стати, я для себе не розглядала.
Для тебе це професія чи покликання?
Думаю, що актор – це більше про покликання. І от тепер, після фільмування у серіалі, так важко відпускати цю історію, людей, з якими ми стали як рідні. І я інколи навіть думаю, навіщо було йти сюди, краще б стала інженером, ходила б на роботу, і в мене не було б такої сильної прив’язаності. Тому для мене бути актрисою – це більше, ніж робота, однозначно.
Як ти дізналась про серіал? Що ти відчула, коли пройшла всі етапи відбору?
Мені написала кастинг-директорка Алла Самойленко. Як правило, ті, хто займається кастингами, оновлюють базу з акторами-студентами, які вступили на перший курс. Це все було у період карантину. Я відзняла свої самопроби й відправила Аллі, і десь через тиждень мене покликали на проби наживо. Там я вже мала змогу познайомитись з Антоніо Лукічем і нашими продюсерами. Через певний час мене покликали ще й на проби у парах. Але після цього я дуже довго чекала на дзвінок. Це знайома усім акторам складова роботи, яка інколи буває найважчою. Ти намагаєшся не думати й займатись іншими речами, але відчуття очікування все одно завжди з тобою у якомусь фоновому режимі.
Коли мене затвердили, це були неймовірні емоції, бо це моя перша головна роль у кіно, та ще й в серіалі, режисер якого – Антоніо Лукіч. Все, про що я могла мріяти, це хоч би зіграти якусь малесеньку епізодичну роль. Бо на пробах він здався мені спорідненою душею. І я тоді думала «Ну хоч би 5 хвилин побути на знімальному майданчику».
І от коли мені подзвонили, я і плакала, і сміялась. Я була дуже щасливою! А вже ближче до читок сценарію приходило розуміння, що це головна роль і дуже велика відповідальність. Це моя перша велика роль у кіно. І я зловила себе на думці, що не знаю, як грати саме у кіно, бо до цього ніколи не знімалась. Я зараз перейшла на третій курс університету. І хоч позаду два роки навчання, але саме кіномистецтву нас не вчать, на жаль. У нас навчання спрямоване у першу чергу на формування нас як акторів театру. Але коли почалось фільмування, все стало на свої місця, і це заціпеніння пройшло.
А коли розпочалось фільмування і закрутився весь процес, що ти відчувала? Які емоції переживає актор-початківець?
У перші дні фільмування мені було страшно. Я думала, що мене ненавидить операторська група, бо я не знала, що таке «майстер», що таке «крупний план». Я не розуміла, яка камера що знімає, чи можна дивитись у камеру зараз чи ні. А ще більшим страхом було – забути слова і що у мене буде багато дублів. Бо, знаєте, як говорять про Емму Вотсон – «все з першого дубля». І мені теж так хотілося. А не «Ганнуся – 29 дублів» (сміється). Потім я зрозуміла, що дубль залежить не лише від тебе, бувають і технічні дублі, і звукові… А я ж думала, що все через мене.
Все ж гра у театрі й гра актора на знімальному майданчику відрізняються, і тому я переймалась, чи зможу я на камеру так само передати емоцію, щоб у результаті вийшов гарний кадр.
Коли стало виходити, було легше і страхи відпускали. Я спілкувалась з операторами, проговорювала усі моменти. Рада, що тоді мені говорили – багато речей приходить із досвідом і якщо щось не виходить з першого разу – це нормально. І потім ти сама вже знатимеш і відчуватимеш, яким боком стати, як повернутись до світла і так далі. Це все прийде.
Поговорімо про твою героїню – Сашу, навколо якої розгортається сюжет. Чи близька вона тобі як особистість? Що у вас схожого? Що ти вклала в Сашу від себе, а що довелось запозичувати?
Саша на початку своєї історії, коли ще ніхто не знав її таємниці, – королева школи, найкраща дівчина, відмінниця, красуня. У своєму житті я була серед лідерів у класі, але не була першою з перших, ідеалом. Мені завжди було начхати на критику інших: це їхня думка, хай вони з нею і залишаються. Я завжди робила те, що вважала за потрібне, я була неформальним лідером. А Саша – навпаки, усім хотіла догодити – найкраща учениця, все домашнє завдання виконане і т.д. Легку зверхність, яка притаманна Саші, я брала ззовні, бо у Ганнусі такого немає. Що стосується відносин з мамою, то інколи було відчуття, що і нічого грати не треба. Не знаю, чи то мені дуже гарно маму підібрали (авт. – роль мами грає Ольга Сафронова), у нас з нею одразу вийшов дуже гарний конект. І в житті у нас з мамою так само. Єдине, що моя мама ніколи не вказувала, куди я мушу вступати. Вона підтримала мій вибір.
Усілякі дівчачі розборки, як і в Саші у серіалі, були й у мене в школі, тому дуже знайома ця історія. І особливо після перевтілення Саші, коли все змінюється і вона стає дещо різкою і дуже бунтарською, тут я практично не грала. Це мені давалось легко. Щодо емоцій та поведінки – це була вже більше моя стихія.
А ще Саші від мене додали суржик. Бо спочатку, за сценарієм, Саша не мала говорити так. А після проб це у моїй героїні змінили й вона почала розмовляти, як я у житті.
Були моменти, про які я питала в інших людей, бо не мала такого досвіду. До прикладу, панічна атака. Мені розповідали, що відбувається з людиною у цей момент, і я вже фізіологічно намагалась брати це на себе. Але образ намагалась створити сама. Мені часто казали, що я схожа на головну героїню Sex education, але я не намагалась її втілити, так вийшло. Однак у зовнішності дійсно є щось схоже. У цьому є якась символічність, бо думаю, що наш серіал – це українська відповідь Sex education, тільки з нашими реаліями.
Здобуті на навчанні знання стали тобі у пригоді на практиці?
Коли ти розбираєш якусь п’єсу, то ти все одно говориш про життя. І тут, коли ми розбирали сценарій, то підхід той же. І ці дві сфери багато у чому перетинаються. Різниця лише у тому, що в театрі у тебе широкий жест і голос поставлений. А в кіно це все потрібно робити крупніше, як нам казав Антоніо Лукіч, тихіше. Але тихіше не за голосом, а за внутрішнім станом.
Антоніо часто говорив мені, що я багато чого показую очима, і це не погано. Що будь-яка емоція у мене спочатку народжується в очах, а потім вже підключаються міміка і решта. Мені важливо знати такі свої особливості на майбутнє.
Ти переживаєш щодо реакції та фідбеку майстра курсу?
Мені було б дуже цікаво почути його думку. Я думаю, що буде критика, але для мене це дуже цінно та важливо для розвитку. Я прислухатимусь.
Які поради з фільмування ти взяла до уваги?
Фактично щодня була купа нового та корисного, що я для себе зазначала. І от тепер думаю, що варто було б це все записувати.
Окрім гри й того, що в тебе є партнер, треба ще тримати у голові той факт, що необхідно стати на точку, правильно обрати світло… Всі ці деталі викликали у мене великий інтерес.
Я хотіла би більш удосконалити таку навичку – проводити лінію персонажа. Я вмію це робити, але мені хотілося б робити це краще, щоб історія моєї героїні була рівною, щоб мій образ був монолітним, але моя героїня могла легко і швидко перемикатися на різні емоції та стани. Та актор вчиться все своє життя. Якщо ти скажеш, що все вмієш, то можеш просто йти з цієї професії. Тут так не працює, як, напевно, і скрізь.
Які у тебе відносини з іншими акторами? Ви спілкуєтеся поза знімальними майданчиком?
Я спочатку трохи переймалася, бо прийшла у колектив пізніше і побоювалась, що мене не приймуть. Але всі вони виявились таким класними. Серед акторів були ті, з якими ми навчаємось на одному курсі, в майстерні Богомазова. Це Гріша Наумов і Юра Рекс, а також Віталій Зелений, з яким ми товаришуємо в університеті. А ще під час фільмування я потоваришувала з Роландом Мішко. Рада, що ми познайомились.
І вже після фільмування ми намагаємось постійно бачитись. Одного разу в мене не вийшло з ними зустрітися, і я так жалкувала, що мене тоді не було поруч з цими людьми. Зараз, коли фільмування вже завершилось, всі ті моменти, пережиті на майданчику, стають ще ціннішими й важливішими. Ми сподіваємось, що після проєкту нам все ж вдасться зберегти цей зв’язок. Я вже шукаю способи, приводи, щоб нам всім ще раз зустрітись.
А ще я дуже потоваришувала з операторською групою, з гримерами й з усіма-усіма.
Атмосфера була дуже дружньою, все було так ідеально, як на мене, що напевно хтось збоку може навіть не повірити у це. Було дуже тепло, і хочеться ще раз повернутись у цю атмосферу.
Ти вже знаєш атмосферу серіалу. На твою думку, чому варто подивитись цей серіал?
По-перше, важливо те, що історія торкається теми ЛГБТ. Я вважаю, що про це варто говорити. У нашому суспільстві це ще не сприймається, і цих людей ніби не існує. Також тема сексу, про що йдеться вже у самій назві серіалу. Необов’язково про це говорити на кожному кроці, але ставлення до цього однозначно треба змінювати. І саме у школі, на мою думку, має бути статеве виховання. На жаль, реалії такі, що вчитель толком нічого не розповідає, бо йому соромно. Про це треба знати.
Інста. Це про мою героїню, адже Саша була залежною від цієї соцмережі, що стане одним із ключових моментів у нашій історії.
ЗНО. Це буде лінія для батьків. Треба, щоб батьки давали свободу вибору дітям і допомагали обрати те, що їх дійсно цікавить, не примушували. А ще є проблема, коли людина у 17 років не знає, куди вступати, бо нічим не цікавилась до цього. Можливо, це проблема батьків, які не водили на різні гуртки, не направляли, не розповідали…
На ЗНО мені було так само страшно, як і моїй героїні, бо це ж була єдина можливість, треба, щоб все вдалось з першої спроби. Якщо я не здам ЗНО, то не стану нормальною людиною. Я так думала, коли закінчувала школу, і так думає Саша. І це насправді жахливі думки. Якщо я вчилась у школі добре й так хвилювалась, то уявляєте, який був стрес у моєї Саші, максималістки-відмінниці, від думки, що вона може завалити ЗНО?
А які фільми, серіали дивишся ти? Завжди цікаво, які уподобання у самих акторів? Хто із закордонних чи українських акторів тобі імпонує? Можливо, у когось ти вчишся на відстані, з когось береш приклад?
Щодо вчителя. Мені здається, я ще дуже мало переглянула фільмів, щоб виділити когось. Та й взагалі мене ще чекає дуже багато важливих фільмів, які я не маю права не подивитись. Бо, чесно кажучи, до вступу в університет, я не дивилась багато. Дивилась серіали й здебільшого ті, що показували по телевізору, тобто ті, що дивляться всі, нічого суперунікального. І закордонного кіно теж дивилась дуже мало. Зараз я люблю дивитись фільми з Марго Роббі, Кейт Вінслет (особливо – «Життя спочатку» і “Кравчиня. Помста від кутюр”), Одрі Тоту «Коко до Шанель» і «Амелі».
А мій улюблений фільм, сага – це, звісно, “Гаррі Поттер”, а Ґері Олдмен, який грав Сіріуса Блека, – один з моїх улюблених акторів і персонажів у цьому фільмі.
З серіалів – це, звісно, Sex education. Я подивилась його не так давно, і можу однозначно рекомендувати до перегляду.
Щодо українських акторів, то я просто обожнюю, як грають Ксенія Жданова, Олександр Піскунов, Анастасія Пустовіт – вони теж випускники майстерні Д. Богомазова. А ще Віталій Ажнов і Олександр Печериця. Мені подобається, що вони грають і в театрі, і в кіно.
А ще я обожнюю весь акторський склад нашого серіалу, серед яких не лише мої одногрупники, але й відомі Наталія Васько, Ірма Вітовська, Ірина Варенич-Островська. Я дивилась на них колись по той бік екрану, а тепер мала можливість бути знайомою з ними й бачити, як вони працюють – це для мене досі надзвичайно приголомшливі спогади.
Якою найкумеднішою історією ти можеш поділитись? Що смішного і курйозного траплялось з тобою під час фільмування?
Останній знімальний день у Києві. Ми знімаємо сцену, не буду спойлерити, але для кадру потрібно було, щоб мене облили. Стоїть драбина, на ній – наш художник, який має мене поливати, я і миска. Всіх цих технічних нюансів у кадрі ніхто не побачить, звісно. І от на мене ллється вода, я говорю свій текст, все йде за планом, а коли я виходжу з миски та роблю перший крок, послизаюсь і падаю. Я лежу і не рухаюсь, бо ніхто не каже «стоп», «знято». І я не розумію – я в кадрі чи ні. Стоїть тиша, нічого не відбувається. Потім чую, хтось швидко біжить і крики: «Ганнуся! Ганнуся!». Я встаю, даю зрозуміти, що в порядку і питаю: «Ну, як сцена була?». Всі були шоковані, бо дуже переживали за мене. І навіть те, що в мене нічого не боліло, вони списали на шоковий стан. Словом, для мене історія була смішною, а для всієї знімальної групи – не дуже.
Коли на секунду фільмування для всіх зупинилось, то Ганнуся продовжила грати, лежачи на підлозі?
Виходить так. Потім я навіть просила ще один дубль, бо вважала, що цей момент можу зіграти краще, досконаліше.
Красивіше впасти?
Ну якось так (сміється). Я переживала, що не відіграла падіння і просто впала, думала, що другий дубль покращив би картинку. Але насправді той незапланований кадр був дуже природним, бо у реальному житті все так би й відбулось.
Читайте також:
Ірина Никончук: «СЕКС, ІНСТА і ЗНО» – це відверта розмова з підлітками про їхні проблеми»
Шоуранерка серіалу «Секс, Інста і ЗНО» ввійшла до складу журі YO! Young Directors Awards 2020
Ірма Вітовська: Обов’язок акторів із досвідом – допомагати молодим і не боятися бути об’єктом експерименту
1+1 Digital Studios знімає серіал про покоління Z
Фото: 1+1 media та Саша Щербак
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
