У другій частині інтерв’ю Дмитро Хоркін розповів про будівництво мережі FM-мовлення і про те, які можливості суспільним радіоканалам може дати сучасний AM-передавач, поділився думкою про майбутнє розмовного радіо і новинами про новий сезон, у якому багато уваги приділять нічним слухачам.
Від Криму до Новосибірська
Зараз ви активно будуєте FM-мережу. Як швидко збираєтеся закінчити цю роботу?
Ми, слава богу, запакувались першим каналом радіо, далі у нас – «Промінь» і «Культура». Тепер «Українське радіо» мовить у всіх обласних центрах. Останньою у нас три тижні тому була Одеса, місто-мільйонник. Уявіть, ми конкурували з іншими станціями (я особисто конкурував, тому що для мене важливі рекламні надходження), не маючи частоти. Тільки за останній рік у Харкові з’явилася частота. В Одесі, Івано-Франківську, в Ужгороді не було своєї частоти. У Дніпрі біля нас жахливо маленька потужність, потрібно 2 кВт, а у нас там 0,5, складно ловиться: будь-яка індустріальна перешкода – відразу буде шипіти.
Ми вивчили білі плями – там, де нас складно зловити. Це північна частина південних областей: Одеська, Миколаївська, Херсонська області. Ось там ми будемо подаватися на конкурси на частоти, і, по суті, з першим каналом у нас буде все.
«Промінь» і «Культура» є в обласних центрах, і щодо них – своя стратегія. Оскільки ми суспільний мовник, не ставимо перед собою завдання конкурувати з комерційними радіостанціями. Нам важливо донести наш суспільно важливий контент. У нас у дорожній карті, крім обласних центрів, де велике скупчення людей, вказані міста, де є яскраво виражена цільова аудиторія. Наприклад, Острог, маленьке місто, але там є Острозька академія. Ніжин – там і педагогічний, і аграрний, і ще якийсь ВНЗ. Тобто, грубо кажучи, половина жителів міста – це студенти й викладачі. Курортні міста, бо людям на відпочинку хочеться щось слухати.
«Культура» має мовити в обласних центрах і містах, що мають важливу туристичну та культурну цінність. Наприклад, Кам’янець-Подільський або Мукачево – так, це не обласні центри, але скільки там фестивалів, скільки заходів.
Зазвичай за FM-частоти розгортається боротьба, там велика конкуренція. Чому саме вам Нацрада віддає перевагу?
Вона передбачена для суспільного мовника законом. А також є схвалена Національною радою дорожня карта впровадження мовлення суспільного радіо наших трьох каналів: «Українського радіо», радіо «Промінь» і «Культура». Слава богу, є законодавчі преференції, бо ми не є конкурентами, у нас завжди менше реклами, ми ж не відбираємо у ринку нічого. При цьому у нас унікальний контент у всьому наборі. «Промінь» не є типовою музичною станцією, де лише плейлист і діджеї, які просто виводять пісні в ефір і кажуть: «Привіт, я сьогодні вийшов, забув удома парасольку, ха-ха-ха». Там виходять музикознавчі передачі про історію естради, джаз. Передачі власної музики, яку ми записуємо, запрошуючи артистів на звукозапис. Це спортивні передачі, передачі про здоров’я.
Такого контенту як у «Культури» взагалі ні в кого немає: це аудіокниги, це радіотеатр. Комерційним мовникам складно записувати такий контент, він дуже дорогий і людиномісткий. А перший канал – це реально дуже складно, тому що ринок показав, що навіть якимось амбіційним комерційним діячам важко прогодувати розмовну радіостанцію, яка повноцінно мовитиме.
Ви на середніх хвилях мовите на окуповані території. Як оцінюєте віддачу?
Для нас це дуже важливо. До вступу в нинішню посаду я з грудня 2014 року було ведучим російської редакції «Українського радіо». Вів єдину інтерактивну ефірну передачу, яка йшла на середніх хвилях на окуповані території та прикордонні з Україною області – Білгородську і Ростовську. Мені дзвонили на ефіри. Досі пам’ятаю перший: поговоримо про майбутнє Керченсього мосту. Дзвонить людина з переправи й каже: «Я стою тут уже третю добу, везу вантаж з Грузії в окупований Крим».
Тобто це дуже важливо. Ба більше, це зручно, тому що практично будь-який радіоприймач працює у діапазонах FM-АМ. І природа електромагнітних хвиль така, що чим менша частота, тим менше поглинання поверхнею Землі. Тому один передавач середніх хвиль покриває дуже велику територію. FM-передавач – та хоч поставте Останкінську телевежу заввишки 560 м на кордоні, в яку, до речі, можна потрапити й зруйнувати – буде добивати на відстань 40 км. АМ добиває набагато далі.
У Лучі є старий передавач іномовлення ще всесоюзного радіо, він, по-моєму, мовив кудись на Індію. Його від’єднували через недофінансування, бо там дуже велике споживання електроенергії. У 2015 році передавач увімкнули й розвернули на Росію. Я мовив на частоті 1 431 кГц, мені дзвонили з Новосибірська і надсилали фотографії рибалки з Фінляндії. Так що хоч передавач і споживає багато електроенергії, для окупованих територій, я вважаю, потрібно зберегти мовлення на середніх хвилях, і правління мене у цьому плані підтримує.
Якби було повне фінансування, то зрозуміло, що потрібно для такої країни як Україна купити новий передавач. Той, який у Лучі, ламповий, для нього запчастин немає, а якщо і є, то російські. Існують сучасні твердотілі передавачі, вони споживають значно менше електроенергії й при цьому забезпечують на 80% більше покриття за тієї ж номінальної потужності. У потрібний момент, коли через кілька років до нас дійдуть технології, на цьому передавачі можна буде просто тумблером перемкнути на цифровий АМ, кодуючи кілька частот на одній цифровій. У Нью-Йорку 87 радіостанцій, з них штук 60 – середньохвильові. У Чикаго подібна ситуація. Я там підробляв на «Українській хвилі», це найстаріше українське радіо, яке веде мовлення з 1962 року на середніх хвилях. Там на середніх хвилях десятки станцій, значить, є конкуренція. Це зручно. Уявіть, що далекобійник заїжджає в Україну через Чоп і виїжджає з неї у Харківській області: увімкнув на одній частоті АМ і їде собі, слухає одну радіостанцію.
Гроші на це є?
У нас нестабільне фінансування, ми все підпадаємо під бюджетні речі. Передавач потрібно замовити у Канаді або у Китаї. Ми щось проплачуємо, якісь авансові платежі у валюті, але у нас є обмеження. Наступного року передавач доставлять, але це вже інший бюджетний рік, а ми не знаємо, чи проголосує Верховна Рада за наш бюджет, чи дадуть нам якісь гроші, чи зможемо ми потім розрахуватися. Тобто існує дуже багато складних моментів при тому, що ми маємо якісь першочергові завдання. Вибачте, але ПАТ НСТУ прожило майже пів року з заарештованими комерційними рахунками. У нас дуже багато установ залишилися без фінансування, згадайте «Довженко-центр». Тобто ми продовжували вести мовлення, рости, освоювати нові частоти у FM-мережі, домовлятися про майбутні платежі, обіцяли, що ми потім розрахуємося, і ми розрахувалися. Але все це дуже складно.
Привчити аудиторію
У розмовного радіо є майбутнє?
Є.
Приклад «Радіо НВ» показав, що ми, здається, розгубили цю навичку – слухати серйозне розмовне радіо.
Можливо, це невдала ідея – навести до прикладу США, ми завжди в інформаційних речах десь років на десять відстаємо, проте у кожному великому американському місті, а я був по роботі у Сіетлі, Портленді, Чикаго, Філадельфії, Нью-Йорку, як мінімум третина – це talk-радіо. У деяких містах половина радіостанції не розмовні, а в них є напрямки: talk-радіо, спорт-радіо, life-радіо: хтось кричить, страйкує, а звідти йде трансляція. Є підрозділ news-talk, а в Чикаго – ще й weather-радіо, коли кожні десять хвилин дають розширені прогнози погоди, а між ними пісні й реклама. Я ще жартував: рухається торнадо, а в якому напрямку, почуєте після реклами.
Але це американці. А у сусідів наших всюди чотири-п’ять-шість розмовних радіостанцій. Скрізь. Візьміть хоча б поляків, чеське радіо. Ось я був у них минулого року на конференції. У них навіть суспільних дві радіостанції: перший канал чеського радіо і вони запустили чеське радіо Plus – розмовне, чисто новинне. Кожні 15 хвилин передають новини, і практично немає ток-шоу: новини – погода, новини економіки, новини сільського господарства, новини шоу-бізнесу і т.д. Таких прикладів дуже багато.
Я не думаю, що у нас була загублена ця традиція. За цифрами видно, що наше «Українське радіо» прекрасно росте.
Як воно росте?
Ось у нас перший сезон взагалі був плюс 67% за охопленням. Зараз головне завдання щодо цифр – показник тривалості слухання. Це говорить про те, що радіо цікаве і ми тримаємо слухача. Ми якоюсь мірою досягли стелі, зрівнялися з показниками старої «Ери», у нас є аудиторія. За загальною аудиторією у Києві ми вже на 6-му місці, три роки тому були на 17-му, за всією Україною – на 7 місці.
Я зацікавлений, щоб у країні з’явилися професійні розмовні станції. Добре, коли хтось теж обробляє це поле та привчає аудиторію. Вона була розгублена, на жаль, завдяки нам, точніше, нашим попередникам за 90-ті роки. Тоді в FM-діапазоні з’являлися прекрасні радіостанції, динамічні, інтерактивні, демократичні, з розіграшами, подарунками, із замовленнями пісень, музичні, з жартами, з мегакласними ведучими. Й існувала єдина розмовна станція, що мовить тільки у дротовому радіо. Його колишній керівник упустив шанс отримати FM-частоти. Був невеликий період у 1993 році, коли просили: візьміть їх безкоштовно. А він: так ніхто їх не слухає, у нас є 15 млн абонентів дротового радіо. Ну в майбутнє ж ти подивися! А тепер він мене коментує у Facebook, вчить життю.
Вони розтринькали шанс отримати, як у поляків, наскрізну частоту. Тоді був проєкт отримати 105 FM у всій Україні: ви їдете країною й у вас всюди 105 FM. Ми це все профукали. Ми почали тільки тепер будувати цю мережу, коли нам складно. Нам складно зараз у Києві посилити частоту радіостанції «Промінь» 97.2 FM, бо на півдні Київської області на цій частоті веде мовлення інша комерційна радіостанція. Збільшимо потужність – відразу ж отримаємо скаргу
Покоління мого віку, дуже багатьох людей, привчили до того, що не було динамічної станції. У нас, вибачте, і до реформи цього не було. Хоч я і дитя «Українського радіо», але ви не уявляєте, як мені було за нього соромно у 2014 році, у ніч підписання Мінських угод. У мене були тоді ранкові ефіри. Увечері я сиджу вдома, перемикаю всі канали, всі трансляції з Мінська. Писали, що «світ на порозі третьої світової війни, очікується повномасштабне введення військ, за Україну готові заступитися», – взагалі незрозуміло, що відбувається. І я вмикаю радіо, на якому працюю, чисто перевірити, а там повтор передачі про сад-город. Я пам’ятаю досі тему, постійно про це в інтерв’ю кажу, і відразу відгукується колишній керівник першого каналу, і тепер у коментарях він теж обов’язково з’явиться. Передача була про те, як прищеплювати пагін абрикоси до вишні. Мені було так соромно, я так хотів, щоб це якось серйозно змінювалося. І слава богу, що я тоді працював у російській редакції радіо, де у мене був карт-бланш, я сам вибирав найгостріші теми російсько-українських відносин, і це було дуже цікаво.
Тобто аудиторію привчили, відповідно, наше завдання привчати. Тому я сподіваюся, що з’являться хороші професійні розмовні радіомережі, які теж будуть відстежувати якісь речі, тренди, тому що слухач змінюється і ми змінюємося. У нас скоро почнеться новий сезон з досить великими змінами в ефірі.
Новий сезон
Поділіться новинами. На що нове чекати?
Ми дуже серйозно і напевно якоюсь мірою вперше на ринку звернемо увагу на нічне слухання, проінвестуємо людські ресурси й кошти у те, щоб у нас був живий «час сов». На третьому каналі «Культура» у нас буде цікава передача для нічного часу: там і аудіокниги, і навіть деякі елементи інтерактивних передач зі зверненням. Це класика радіо «для тих, хто не спить у Сіетлі». На першому каналі ми відновлюємо нічне радіошоу і продовжуємо прямоефірне мовлення до 1:10, зараз воно закінчується о 23:00. На «Промені» у нас теж з’являються цікаві музичні передачі, аналітичні, «глибокого буріння»: антологія, історія української естради й т.д. Це ми робимо відповідно до вимірів, які замовляємо у Kantar, і відповідно до фокус-груп.
У нас починається трансформація радіостанцій «Промінь» і «Культура», які виходять з «катакомбного» режиму. «Промінь» називали жартома «Гадяч-FM», тому що у нього у свій час була тільки одна FM-частота у місті Гадяч. У «Культури» практично не було FM-мережі. А зараз вони вже виходять на конкурентне поле. Їм потрібно продумати ці речі. І, відповідно, не потрібно буде «Культурі» ставити сучасну музику у ранковий прайм, можна поставити альтернативу – як раз класичну музику. У «Променя» розширилася команда стендаперів. За літо команда радіостанції понишпорила ринок стендаперів і насилу знайшла україномовних. Там у нас і Антон Тимошенко, й інші хлопці, які вміють працювати на радіо. Тобто буде дуже багато таких сміливих і комедійних тем.
На першому каналі основне, що ми плануємо – радіо колумністів, радіо блогерів, тому що нам цього не вистачає. Ми готуємося дуже цікаво до місцевих виборів: у нас у гостях будуть основні кандидати у мери великих міст України. Ми плануємо ще більше додати живих трансляцій, у нас є у штаті стримери, які будуть вмикатися з якихось місць подій. Поза праймом ми додаємо оригінальні радіожанри, характерні для європейських радіостанцій, але яких практично немає у нас на ринку – це радіофільми, радіодокументалістика. Ось, припустимо, помер Патон, через день вийшов радіофільм його пам’яті. І такими штучками ми будемо заходити трошки у майбутнє, промацувати.
Коли стартує сезон?
У нас вже з 1 вересня оновиться ефір, але так, щоб з фанфарами, сезон стартує у перший понеділок місяця – 7 вересня. Зокрема тому, що це також планують синхронно наші колеги з телебачення.
З того, що ви перерахували, дещо перетинається з тим, що розповідав в інтерв’ю «Телекритиці» головний редактор «Радіо НВ» Олексій Тарасов. Наприклад, він теж шукав україномовних стендаперів. Ви не боїтеся таких перетинів?
Тарасов дуже цікавий менеджер, я слухав його передачі. Я так розумію, що Олексій взагалі кінознавець і він викликає у мене повагу як професіонал.
Я чув, що оновлене «Радіо НВ» все-таки буде не зовсім розмовною станцією, тому не можна сказати, що воно стане для нас конкурентом. Якщо Тарасов зможе привчити інтелектуальну аудиторію знаходити на радіо цікаві для себе передачі, це буде тільки добре. Я щиро за те, щоб був розвинений ринок. І сподіваюся, що у нього це передбачено у новій концепції «Радіо НВ». Бо за задумом попереднього формату НВ, ця радіостанція якраз і була в конкурентах у першого каналу, але не вдалося. Тепер Тарасов створює щось нове, нехай це нове буде цікавим.
Читайте також:
Радиостанции «Суспільного» начинают FM-вещание в девяти городах
«Суспільне» запускає ранкове міжрегіональне шоу
«Суспільне» готує масові скорочення на обласних радіостанціях
«Суспільне» розрахувалося з боргами перед АТ «Євроньюс»
Олексій Тарасов: «Перше і головне завдання «Радіо НВ» – розширити й омолодити аудиторію»
Фото: «Суспільне»
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
