«Телекритика» вирішила підійти до початку фестивалю, зважаючи не лише на кіноманів, а й на любителів літератури. У програмі цього року можна побачити драму Ладжа Лі «Знедолені», дія якої відбувається в координатах роману Гюго, але в сучасному Парижі. А нижче – ще п’ять незвичних екранізацій, які здивують навіть тих, хто читав першоджерела.

«Невидиме життя»

Фото: Pola Pandora Filmproduktions, RT Features

Знято за книжкою: «Невидиме життя Еврідіки Гужман» (Марта Баталья)

Секція: «Окремий погляд»

Ім’я Каріма Айнуза ще не стало звичним для глядачів за межами Латинської Америки, хоча його вже знають за драмою «Пляж майбутнього» та документальним фільмом-антологією «Храми культури», який нещодавно показували в Києві в рамках фестивалю інтелектуального кіно. До інтелектуального документального фільму Айнуз прийшов через «мило» для латиноамериканського HBO (серіал «Еліс») упереміж з експериментальними відеоінсталяціями, а цього разу багатоликий (а зважаючи на різноплановість робіт, можна припустити, що й багаторукий!) режисер покаже досить консервативну для нього драму в декораціях 1940-х, зняту за бразильським бестселером 2016 року. Еврідіка Гужман – домогосподарка, якій незатишно бути зразково-показовою дружиною: натхнена успіхами чоловіка, вона береться за сміливі (однак усе-таки традиційно-жіночі) проекти на кшталт складання найкращої кулінарної книжки або перетворення на найкращу модистку міста. Лише погляду на промо «Невидимого життя» достатньо, щоб зрозуміти: естетика «Моєї геніальної подруги» не минула даремно і для Великого Кіно, і вже одного цього достатньо, щоб дивитися новинку.

«Неймовірна навала ведмедів на Сицилію»

Знято за книжкою: «Неймовірна навала ведмедів на Сицилію» (Діно Буццаті)

Секція: «Окремий погляд»

Письменника Діно Буццаті, який залишив після себе десятки найвишуканіших фантастичних оповідань, сучасні режисери незаслужено оминають, хоча «Сьомий поверх» (1967), «Татарська пустеля» (1976) і навіть «Таємниця старого лісу» (1993) були по-своєму чарівним екранізаціями. (Щоправда, незабаром вийде фільм «В очікуванні варварів» за однойменною книгою Джона Кутзеє, яка, своєю чергою, є своєрідною адаптацією «Татарської пустелі» – але це вже занадто широке розуміння слова «екранізація».) Однак цього року світ побачить анімовану версію дитячої книжки Буццаті «Неймовірна навала ведмедів на Сицилію» (1945), до якої письменник свого часу сам намалював ілюстрації. Ведмеді кинулися з сицилійських гір у міста не просто так: їх спонукає голод і бажання ведмежого короля врятувати свого сина з лап циркачів. Режисером екранізації став Лоренцо Маттотті – письменник і художник, якого за межами Італії в основному знають завдяки екзистенційному коміксу жахів «Стигмати», натхненого Книгою Іова. Уже це – привід поглянути на те, що зробить Маттотті з історією для дітей.

«Ластівки Кабула»

Фото: Les Armateurs

Знято за книжкою: «Ластівки Кабула» (Ясміна Хадра)

Секція: «Окремий погляд»

Алжирський письменник Мохаммед Мулессегуль через військову цензуру з 90-х писав під жіночим псевдонімом Ясміна Хадра. «Ластівки Кабула» – це історія кохання на тлі зруйнованого війною Афганістану в 1998 році. Двоє головних героїв намагаються влаштувати життя всупереч диктатурі Талібану, але один нерозумний вчинок з боку чоловіка загрожує перетворити їхні мрії на попіл. Не дайте скріншотам із ідилічною анімацією вас обдурити: західні читачі, познайомившись із книжкою в 2000-х, були шоковані натуралістичними сценами, в яких жінок забивають камінням і карають батогом. Проте «Ластівки» позитивно відрізняються від експлуатаційних романів, що смакують насильство в екзотичних декораціях, а Забу Брайтман, відома за проникливими драмами на непрості теми (безпритульні в «Але й я», втрата близьких у «Згадати про хороше») – саме та, хто здатна перенести його на екран. Про дев’ять інших гучних фільмів фестивалю, знятих жінками, читайте в нашому матеріалі.

«Жити і знати, що живеш»

Фото: festival-cannes.com

Знято за книжкою: «Усе минуло добре» (Еммануель Бернейм)

Секція: спеціальні покази

Письменниці Еммануель Бернейм не стало в 2017 році, і хоча гучна літературна слава до неї так і не прийшла, її ім’я залишиться в історії кіно: вона написала сценарії фільмів «5×2» та «Басейн» Франсуа Озона, працювала з Мішелем Вельбеком над екранізацією «Платформи »(втім, так і не реалізованої) і написала роман «П’ятниця, вечір», що став основою для однойменного фільму Клер Дені. Тепер за спадщину письменниці взявся 87-річний Ален Кавальє – легенда національного кінематографа, яка то зникає з горизонту, то повертається з абсолютно несподіваними стрічками. Кавальє 30 років дружив із Бернейм, і новий фільм мав стати екранізацією її автобіографії, в якій вона зіграла б саму себе, а режисер – її вмираючого батька. Коли письменниці не стало, Кавальє переробив відзнятий матеріал на своєрідну докудраму – частково про почуття померлої подруги, почасти про власне горе. «Усе минуло добре» – це фраза, яку родичі хочуть почути від лікаря після операції, але в зв’язку з цим фільмом вона звучить гірко-іронічно.

«Рани»

Фото: Annapurna Pictures, Two & Two Pictures, AZA Films

Знато за книжкою: «Видимий бруд» (Натан Беллінгруд)

Секція: «Двотижневик режисерів»

Оглядаючи цього року «Санденс», ми оминули увагою новинку з Дакотою Джонсон від багатообіцяючого жанрового режисера Бабака Анварі, який дебютував у 2016 році хорором про джинів у Тегерані 80-х. На щастя, є привід згадати про нього в контексті Каннського фестивалю. Нова робота Анварі – екранізація повісті письменника Натана Беллінгруда, чия збірка «Монстри озер Північної Америки» в 2013 році став одним із головних проривів у сфері дарк-фентезі. Армі Гаммер грає бармена, який для чогось підбирає забутий відвідувачем телефон і починає читати в ньому повідомлення, викликаючи на свій маленький світ якесь прокляття (і навалу тарганів, хоча режисер уточнює, що головні монстри його фільму – це міленіали). Джонсон, яка вже призвичаїлася до хорорів після ремейка «Суспірія», грає дівчину головного героя з нещасливим для жанру ім’ям Керрі. Незважаючи на те, що критики поставилися до фільму прохолодно, завжди цікаво поглянути, як еволюціонує режисер, який отримав акторів категорії «А» (Роберта Еггерса, який здобув для нового фільму «Маяк» Роберта Паттінсона і Віллема Дефо, це теж стосується.)

Фото: Pola Pandora Filmproduktions, RT Features