27 лютого в український прокат виходить військова екшен-драма «Черкаси». Міжнародна прем’єра фестивальної версії фільму відбулася 16 липня 2019 на десятому Одеському кінофестивалі, після якого він отримав позитивні відгуки кінокритиків.
Фільм розповідає реальну історію подій весни 2014 року. Морський тральник «Черкаси» на шляху до Одеси був заблокований російськими військами у бухті Донузлав. Попри те, що інші судна здалися, «Черкаси» три тижні пручався ворогові та став єдиним з дев’яти українських кораблів, який не спустив державний прапор.
Щодо жанрової ідентифікації можна сміливо сказати, що «Черкаси» – це військова драма. І хороша військова драма. У ній є все: переживання одного з центральних персонажів – Михайла, який веде нас сюжетом від початку до кінця; загальний гнітючий конфлікт; динамічність у розвитку подій; хитке становище у колективі, яке має заразливий ефект.
Історія показується від імені сільського хлопця Міши, який вирішує піти служити на корабель. Однак протягом усього фільму відчувається, як досить швидко він стає частиною команди, і вже не розумієш, чи є у фільмі взагалі протагоніст в одній особі, або ж команда виступає його збірним образом.
Головні дійові особи та вся команда у цілому – це перш за все моряки, тому й атмосфера відповідна: новачки п’ють склянку горілки для посвячення, усі ненавидять кока, люблять сходити до стрип-бару й поважають командира. У таких умовах явно нічого не віщує біди. Особливо радує, що команду показують такою, яка вона є. Без показового героїзму та натхненних реплік у нікуди, через що дійсно віриться, що все було саме так.
Картина відзнята досить реалістично, й не «перебільшує добро та применшує зло», що часто можна спостерігати у фільмах на військову тематику. Хоча всі ми знаємо: для більшої драматичності фільми на реальних подіях часто прикрашають.
Оскільки «Черкаси» відзняті за підтримки МВС України, сцени наступів рясніють військовою технікою.
Велика роль у фільмі відведена музиці: моряки неодноразово виконують пісню Ляпіса Трубецького «Воїни світла», яка згодом стала гімном Революції Гідності. У завершальній сцені звучить не менш символічна пісня «Чорна гора» з рядками «Я Ніколи й нікому не віддам рідного дому».
Також були сцени, де росіяни у кадрі говорили з явним акцентом, який різав слух. Ба більше, картина зачіпає мовне питання: переважно екіпаж розмовляє російською, частина – українською та ще частина – суржиком і з ненормативною лексикою.
Під час допрем’єрного показу командир тральника «Черкаси» Юрій Федаш розповів: «Я дійсно не вважаю, що я і мій екіпаж є героями. Ми просто намагалися робити справу, яку повинен робити кожен військовослужбовець, кожна людина, яка обіймає якусь посаду. Ми намагалися вийти з тієї ситуації максимально людьми. Ми намагалися бути військовими та виконати обов’язок, не порушили присягу». Це саме той мотив, яким пронизаний весь фільм. Команда не намагається випинати патріотизм, вона просто виконує свій обов’язок без будь-яких задніх думок.
Як повідомляють творці картини, «Черкаси» – це перший художній фільм в історії національного кінематографа про ВМС України.
Головні ролі зіграли: Роман Семисал, Дмитро Сова, Євген Ламах, Олег Щербина, Руслан Коваль, Євген Авдєєнко, Вадим Лялько та інші. Автори сценарію – Тимур Ященко, Роберт Квільман. Продюсери – Марта Лотиш, Ірина Клименко. Оператор – Юрій Дунай.
Фото: кадр із фільму «Черкаси»
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
