«Жахливі расистські стереотипи», «порнографія і мізогінія», «безглузда примха керівництва HBO» і «ніхто не буде це дивитися»: «Телекритика» пригадує найзліші рецензії на пілотний епізод і сезон в цілому, полеміку заслужених оглядачів з фендомом Джорджа Мартіна і нездійснені пророцтва щодо екранізації «Пісні льоду і полум’я».
Slant: «Расизм і мізогінія»
У квітні 2011 року видання розкритикувало «Гру престолів» за стереотипи в дусі «вони гвалтують наших жінок». «Творці серіалу Девід Беніофф і Д. Б. Вайсс, благослови їх господь, знайшли час на те, щоб найняти лінгвістів, які створили з нуля мову дотракійців. Однак ті, мабуть, розмовляють нею лише тоді, коли ґвалтують жінок і витягують кишки зі своїх товаришів.
Дотракійці – вбивці, брутальні насильники та воїни-садисти з земель, де не знають англійської (в шоу вона зветься «Загальна мова») і поклоняються іншим богам. А ще – ви здогадалися – лише їх грають не білі актори.
Переконаний, усі будуть у захваті від темношкірого Кхала Дрого (його зіграв об’єктивно страшний Джейсон Момоа, який незабаром виконає роль Конана Варвара), що примушує біляву Дейенеріс до болючого сексу в їхню шлюбну ніч – цей ритуал навіть не потрібно пояснювати, ми впізнаємо його за десяткамми інших відтворень жахливих расистських стереотипів. […] Жодна повія не з’являється на екрані без заздалегідь оголених грудей, жодна сцена трансгресивного сексу не показується без розкішних гобеленів або місячного світла. Історична мізогінія і расизм для “Гри престолів” – речі суто естетичні», – пише критик, докоряючи серіалові тим, що його дія відбувається в фентезійному світі, а використовуються дискримінаційні стереотипи з реального минулого.
Орсон Скотт Кард: «Несексуальне софт-порно»
Автор «Гри Ендера», американський фантаст Орсон Скотт Кард теж не оцінив адаптацію серії романів свого колеги по перу Джорджа Мартіна. «Вони (HBO. – Ред.) влили стільки грошей в розкішну постановку і залучили стількох талановитих акторів, що неможливо не шкодувати про те, що їм довелося працювати над дуже, дуже поганим сценарієм.
Намагаючись компенсувати свою нездатність передати глибину розповіді Мартіна, сценаристи користуються будь-яким приводом, щоб показати секс і оголення, роздуваючи їх до повноцінного софткорного порно
Я запишу решту серій, а потім просто прокручу всі ці дурні, абсолютно несексуальні сцени, як робив із суддівськими промовами Кари Діогуарді під час перегляду American Idol. Шкода, що HBO не зняв по-справжньому дорослу версію цього шедевра фентезі, підсунувши нам замість неї екранізацію для самотніх 14-річних хлопчиків».
The Washington Post: «Тільки для впертих гіків»
Одна з тих рецензій, які особливо кумедно читати в 2019 році, напередодні фіналу «Гри престолів», коли тижневий цикл половини вашої стрічки повністю підпорядкований виходу нового епізоду: страх перед спойлерами, перегляд нової серії, рекапи тощо.
«Факт залишається фактом, – пише критик у 2011 році, – франшизи на кшталт “Гри престолів” найчастіше відлякують людей з широким полем інтересів у кіно і ТБ: нас лякає необхідність емоційно вкладатися, ми не хочемо бути хардкорними шанувальниками будь-чого. Ми не ходимо на комік-кони і не пишемо листи улюбленим авторам. Нам потрібно лише відволіктися на годинку-другу в перервах між іншими справами – наприклад, пранням.
Навіть глядачам, які відкриті для всього нового, «Гра престолів» здасться втомливим випробуванням
Вічне питання – чи готові ви до такої подорожі? Залежить від того, чи здатні ви винести настільки вражаючий обсяг середньовічної мішури. Це особистий жанровий вибір кожного; вибір, який особисто я зробив ще в 1981 році, коли ночівля у друга в середній школі перетворилася на мою першу зустріч із грою Dungeons & Dragons. Мене це так швидко втомило, що я подався на кухню допомагати його мамі готувати закуски», – пише критик. Цікаво, як йому було дізнатися, що в 2019 році першу серію фінального сезону подивилося понад 17 млн людей – і що тепер він, а не його друг, може вважатися «ботаніком» і винятком із правил?
NYT: «Поверніть клан Сопрано!»
Критик The New York Times вважає, що з часів «Клану Сопрано» каналу HBO найкраще вдаються шоу, що досліджують внутрішнє життя різних організацій – чи то мафії і муніципальних органів («Прослушка»), ціла держава («Рим») чи церква мормонів («Велике кохання»).
«Коли ж мережа зраджує своїм соціологічним інстинктам, як було у випадку з вампірською сагою “Справжня кров”, продукція починає здаватися дешевою, ніби глядач потрапив до лап ошуканців.
«Гра престолів» збиває глядача з пантелику, і заради чого – схематично накиданих ідей про те, що війна це жахливо, сім’ї бувають підступними, а влада – це круто?
Якщо вам близька естетика Dungeons & Dragons, можете спробувати почати дивитися “Гру престолів”. В іншому разі ви залишитеся голодним доти, доки HBO знову не заговорить мовами, словник яких вже складено». Цю колонку згодом розгромили на тематичних форумах через те, що оглядачка Джин Беллафанте висловилася про фентезі як про жанр переважно для хлопчиків-підлітків: мовляв, творці серіалу додали в сюжет поверхові елементи «для дівчаток», «справедливо побоюючись, що жодна жінка в житті не стане дивитися таке».
Slate: «Псевдосередньовічне фентезі-фуфло»
Мабуть, один із найбільш образливих відгуків, до кінця якого автор зневірився згадати імена героїв і перейшов на позначення «ця» і «он той, з видатними соскáми».
«Підкоряючись природним законам хайпу, культура впарювала нам цей серіал зі страшною силою. Кожен телесезон вимагає, щоб одне шоу мало звання Найочікуванішого, і цієї весни ми, працівники розважальних ЗМІ, яких підганяли обізнані гіки, зробили ставки на “Гру престолів”. Дехто каже, що це перший великий фентезі-проект від HBO, однак Керрі та Ейдан з цим би не погодилися (мається на увазі героїня серіалу HBO «Секс у великому місті» та її бойфренд. – Ред.)
Річ у тім, що «Гра престолів», адаптована Девід Беніоффом і Деном Вайссом із серії романів Джорджа Мартіна, – це псевдосередньовічне фентезі-фуфло з драконами
Це не характеристика якості серіалу, а визначення його жанру», – потішається оглядач, стверджуючи, що марафон із 10 серій першого сезону – майже непосильне випробування. Коли Дорі каже Деєнеріс, що навчалася «мистецтву кохання» три роки, критик удавано лякається, що HBO зробить спін-офф, присвячений аналогічному навчанню Дені.
Що б там не казали злі язики вісім років тому, на днях глядачі присвятили третьому епізодові «Гри престолів» аж 7,8 млн твітів, встановивши рекорд серед усіх серіалів у історії.
Фото: HBO
