Це перший у країні фільм-пограбування
“Heist movies ведуть свій родовід аж від німого кіно. Наскільки я знаю, у цьому жанрі є ще піджанр «кейпер» – «комедійне пограбування». Я взагалі обожнюю такі сюжети – коли наліт ретельно планують, опрацьовують усі деталі, а потім обов’язково щось йде не так, і весь план летить до біса. Та є один момент, на якому я хочу зупинитися. У всіх перерахованих вище чудових фільмах грабіжники йдуть на справу, лише задля своїх корисливих інтересів. Це можуть бути симпатичні лиходії, чарівні розбійники, люди, яких на злочин штовхнули злидні, але всіх їх цікавлять лише гроші. У наших же героїв зовсім інші мотиви. Гроші їм потрібні лише для того, щоб продовжувати революційну боротьбу. А саме пограбування, яке вони називають «ексом», є для них символом опору. Тому наш фільм трохи не вкладається у звичні жанрові рамки.
Взагалі, якщо ти, знімаючи про минуле, не намагаєшся розповісти про сьогодення, то твій фільм буде цікавий лише історикам. Не хочу впадати в надмірний пафос, але, як на мене, тема самопожертви заради рідної землі надзвичайно актуальна в сьогоднішній Україні”.
Гостросюжетний сценарій на основі реальних подій
“У 2015 році я був членом журі літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Кіносценарій». Там-то мені й трапився твір під хльосткою короткою назвою «Екс». Сценарій якось відразу припав мені до душі – динамічний, дуже свіжий, з живими героями, з сучасним поглядом на історичні події. Коли заговорили про те, щоб подати сценарій на конкурс Держкіно, я подумав: “А чому б і ні?”.
Ярослав Яріш, на мій погляд, – самородок, справжній талант з народу. Працює він сільським бухгалтером на Львівщині. Удень зводить дебет з кредитом, а ночами пише захопливі історії. У «Ексі» (скорочення від слова «експропріація») за основу взято реальну подію – пограбування пошти у містечку Городок українськими підпільниками в 1932 році. Мене він привабив гострим напруженим сюжетом і дивовижними героями – людьми, які в будь-який момент готові покласти життя на вівтар свободи і незалежності Батьківщини. Це українські самураї, для яких шлях воїна – це шлях смерті”.
Вплив Квентіна Тарантіно
“Я дещо захвилювався, коли Ярослав на прес-конференції заявив, що написав сценарій під впливом містера Тарантіно. Стурбувало мене те, що глядачі почнуть очікувати від нас чогось в дусі «Безславних виродків» – лихого вестерну в декораціях Галичини тридцятих років, з вільним поводженням з історичними реаліями. Ну і, крім того, ярлик «а-ля Тарантіно» передбачає певну вторинність. Визнаю, що «Екс» якоюсь мірою створений під впливом голлівудського майстра.
Та, по-перше, дворазовий володар «Оскара» за найкращий сценарій – не найгірший приклад для драматурга. А, по-друге, йдеться саме про вплив, а не про наслідування. Нелінійність оповідання, незвичні персонажі, несподівані сюжетні повороти – ось що почерпнув Яріш з естетики Тарантіно. При цьому він ніде не зраджує своєму авторському баченню. Усі етичні та психологічні акценти розставлені у нього дуже точно – це історія українських героїв.
Щодо режисерського рішення, то в мої наміри не входить влаштовувати пост-модерністську гру зі смислами, з відсиланнями до більш-менш відомих фільмів чи жанріа. Звичайно, у сучасному кіно неможливо бути повністю вільним від будь-яких впливів. Але я намагатимуся дати глядачеві свою особисту версію сценарію.
Мені пощастило у вересні 1994 року бути присутнім на американській прем’єрі фільму Pulp Fiction, відомого у нас під назвою «Кримінальне чтиво». Це те кіно, після якого вже неможливо знімати по-старому. З нього, як з гоголівської «Шинелі» (перефразовуючи Бєлінського), вийшло ціле покоління постановників. Для мене особисто Тарантіно – це приклад абсолютної творчої свободи”.
Знімає один із найкращих операторів країни Сергій Михальчук
Одна з головних проблем – молодим людям сьогодні ніде вчитися кінодраматургії. Було б чудово, якщо б наші драматурги-практики, які добре знаються на кіновиробництві, раз на кілька років набирали сценарний курс і серйозно займалися з початківцями
Уперше на екрані буде показано субкультуру батярів
Фільм відкриє нових акторів українського кіно
“Я дивлюся хлопців зі Львова, Івано-Франківська, Ужгорода, Чернівців, намагаючись домогтися автентичності персонажів. Діалект, інтонація, особливості менталітету – усе це має величезне значення.
Як мені здається, органіки у молодих акторів додалося. Усе-таки сьогодні вони багато що дивляться – в інтернеті, окрім фільмів, є і театральні постановки, і акторські майстер-класи та лекції. Тобто є розуміння того, що криком зі сцени нічого не доб’єшся. Ось з акторською технікою гірше. Утім, це давня проблема. Іноді мені хочеться звернутися до всіх наших лицедіїв зі словами: “Хлопці! Саме акторська техніка – ваш пропуск у кіно, не кажучи вже про серіали. На п’ятихвилинному кастингу ви не встигнете показати всю складність і багатогранність вашої натури. Тому демонструйте свою техніку – вміння легко і органічно входити в різні стани. Показуйте, як ви володієте своїм тілом, мімікою, жестами, ходою. Це ключ до успіху”.
Фото – Сандра Багмет