– Якийсь час мені постійно снився один і той же сон: я виходжу на сцену – і практично всі люди, що знаходяться в залі, встають і виходять, – розповідає Монро. – Вони пили, їли, галасували, гули, а побачивши мене, всі підібралися й вийшли! Я очманіла і розгублена стою посеред сцени в іскристому вбранні, при параді, музика звучить, мікрофон налаштований, а люди виходять хто покурити, хто провітритися, а хтось явно демонструє зневагу. На цьому моменті я завжди прокидалася.
Коли подібна картина в моєму сні повторилася, я змусила себе додивитися сюжет до кінця.
«Бажання сподобатися всім часом межує з нав’язливістю!»
Музика продовжує грати, люди на моїй вступній промові не поспішаючи покидають зал, і коли приміщення спорожніло і я за найдальшим столиком помічаю молоду пару, чомусь з дитиною, хоча захід далеко за північ, дама в білому і чоловік з бородою, все дивляться в очікуванні. Я набираю повітря – і понеслась «тірлім-тірлім бум»… За класичними канонами американського кінематографа на заключних акордах в зал повинні повернутися глядачі і влаштувати оглушливі овації, мовляв, як ми не розгледіли талант, піддавшись громадській думці або бажанню покурити.
Але ні. Я закінчила виступ, пара ввічливо обдарувала оплесками, але більше за всіх раділа дитина. От уже кого захопила яскрава тітка. Вечір тривав, люди поступово стали повертатися… Я спустилася в зал, підійшла до столика, подякувала за увагу і резонно поцікавилася: «А чому ви не вийшли за всіма?» – «Тому що нам цікаво все нове і незнайоме!» І додали: «Дітей не обдуриш!» Бажання сподобатися всім часом межує з нав’язливістю! А боязнь нового, іншого, часом незрозумілого – це елементарна захисна реакція організму.
Але це було уві сні. А наяву Монро зібрала повний зал уважних зацікавлених глядачів. Причому, як потім сказала мені травесті-діва, подарувала вона тільки два квитки, і цими щасливицями були її подруги. Решта глядачів (а це близько 200 чоловік) – абсолютно незнайомі їй люди. Але це вже потім Монро висловила своє здивування. А з самого початку увійшла як королева, впевнено крокуючи на шпильках, і почала віщати.
До речі, в дитинстві Монро зовсім не займалася творчістю. Так склалося, що в шестирічному віці їй сказали, що вона співає погано, танцює невпопад, тому батьки і віддали її на плавання. І проплавала вона, до речі, до 18 років! І ще постійно читала літературу у бабусі в Криму, писала диктанти і вчилася уму-розуму.
Потім були студентські роки. Університет Монро, як і школу, не любила, а все тому, що вже тоді замислювалася над своїми справжніми бажаннями і потягами. Ось тільки не було до кого звернутися за порадою, а жіночність і манірність було не приховати.
Потрапивши в шоу-бізнес, Монро виробила для себе кілька зведень правил.
Як правильно спілкуватися в шоу-бізнесі:
– мовчи;
– не можеш мовчати – роби компліменти;
– не можеш робити компліменти – неси коньяк.
Якщо немає запрошення на світський або будь-який інший захід, але дуже хочеться потрапити:
– одягнутися яскраво і зухвало;
– макіяж;
– подача;
– бажання потрапити на захід;
– всім виглядом демонструвати: «Я не гість, я – організатор».
Всім тим, хто ще на шляху прийняття себе, Монро сказала так:
Ви можете себе запропонувати. Є три варіанти того, що буде далі:
– вам відмовлять;
– вас вислухають;
– вам нахамлять.
Але не треба апріорі боятися, що вам відмовлять. І не намагайтеся нав’язувати свою унікальність. Не порівнюйте себе ні з ким!
Ну і наостанок система цінностей від Монро, щоб не забували про те, хто і що найцінніше:
1. Ви.
2. Ваше оточення і близькі.
3. Ваші бажання.
4. Ваші переконання, віра.