Айдер Муждабаєв: «Для кримських татар ATR – це не канал, це голос народу»

Айдер Муждабаєв легко погоджується на інтерв’ю і пропонує зідзвонитися в WhatsApp. Він сидить удома застуджений, сидить уже кілька днів, можливо, тому балакучий. Сьорбаючи чай, починає відповідати на питання, швидко захоплюється і розповідає одну історію за одною: про Крим, про Київ і про Росію, про канал ATR, але найбільше говорить про свій народ.

У Айдері відчувається газетяр. Пояснює фактурно, а іноді й дуже конкретно: якщо вже потрібно когось назвати так, як той того заслуговує, то так і робить, не піклуючись про дотримання видимої пристойності. Я перебиваю рідко, адже за багатьма питаннями із заготовленого списку мій співрозмовник проходиться самостійно, а багато з нових передбачає.

Ми розмовляємо півтори години, і я задоволений цією розмовою. Задоволений рівно до того моменту, поки не вирішую перевірити запис. Виявляється, WhatsApp заблокував мікрофон для диктофона. Що ж, щоб не наробити фактичних помилок, я читаю багато статей про ті події, які описував Муждабаєв. Незабаром розумію, що немає лиха без добра: так виходить навіть наочніше.

Важлива покупка

«Телерадіокомпанія з’явилася у 2005 році. На той момент вона належала кільком акціонерам. У 2011 році її викупив московський підприємець і меценат Ленур Іслямов, він вклав багато коштів у розвиток телеканалу. Завдяки цьому відбулися помітні поліпшення у багатьох напрямках. Наприклад, раніше команда телеканалу нараховувала 30 осіб, а зараз понад 200. Однією з основних наших місій ми бачимо відродження кримськотатарської культури та мови, адже за час депортації багато було втрачено. Тому «ATR» став відтулиною для кримських татар».

Інтерв’ю програмного директора ATR Еліни Соцької MediaSat 8 серпня 2014 року

Як розшифровується абревіатура ATR, співробітники каналу вже й не пам’ятають. «Мені колись говорили, що це означає, але я забув. Так буває з брендами», – трохи усміхається Айдер Муждабаєв.

У 2011 році підприємець Ленур Іслямов купив маленький кримський канал ATR, фактично придбав лише юридичну особу, на якій висіло кілька тисяч доларів боргу. Іслямов був тоді бізнесменом, який вів справи у Росії та в Криму, і по-справжньому заможною людиною. Багатіїв серед кримських татар трохи, і на прохання Меджлісу Ленур вклав в ATR багато грошей, завдяки чому канал швидко став найбільшим і найвпливовішим на півострові, його аудиторія досягла 5 млн осіб. «Туди на ефір вважали за честь прийти всі так звані політики Криму», – каже Муждабаєв.

Але головне – значну частину ефіру заповнили програмами власного виробництва, багато з яких виходило кримськотатарською мовою, дублювали популярні фільми. У 2013 році Іслямов профінансував, і канал ATR відзняв одну кримськотатарську повнометражну стрічку «Хайтарма» про національного героя – льотчика Амет-Хана Султана і депортацію народу, режисером і виконавцем головної ролі виступив тепер широко відомий українцям Ахтем Сеітаблаєв. Крім того, на базі ТРК працювали радіостанції Meydan і «Лідер», а також дитячий телеканал Lâle. Передбачалося, що завдяки цьому кримські татари зможуть зберегти головний елемент національної ідентичності – мову.

Кримці

«У будинку повішеного не говорять про мотузку. Мабуть, керуючись цим принципом, влада Алушти заборонила кримським татарам проводити жалобний мітинг 18 травня на площі біля будівлі міськвиконкому та міськкому партії. Засткпник начальника Алуштинського ВВС підполковник А.С. Воєводін письмово попередив організаторів мітингу про кримінальну відповідальність. Тим часом, при врученні документа ст. лейтенант М.С. Демидюк повідомив Ульвіє Аблаєвій про невдоволення її сусідів частими відвідинами її «неоформленого» дому гостями та пригрозив швидким виселенням. Як видно, мало що змінилося з травня 44-го до травня 91-го».

Газета «Авдет», 16 травня 1991 року

Кримськотатарську мову Айдер Муждабаєв вважає за правильно називати просто кримською, адже колись її знали майже всі мешканці півострова, незалежно від національності, нею спілкувалися у побуті. Потім мова не раз переживала важкі часи, особливо сильно по ній вдарила сталінська реформа, що мала на увазі перехід на кирилицю, у результаті кілька звуків просто зникли.

Кримські татари – теж не цілком коректна назва, краще називати їх кримцями або киримли. «Росіяни влаштовували не одну хвилю депортацій кримців, татари – приліплена ними до кримців слово, – каже Муждабаєв. – Мені якось потрапив на очі довідник «Татари Російської імперії». У ньому наводиться суха статистика: у 1862 році у Криму жило 250 тис. татар, через кілька років їх вже 50 тис.». Депортацію 1944 року він називає не інакше як геноцидом: дуже багато депортованих не пережили переїзд за 5 тис. км від будинку у забитих вагонах або померли від епідемій у місцях спецпоселень. Понад два століття депортацій привели до того, що народ виявився розкиданим по всьому світу, багато його представників досить посередньо знають рідну мову. Зокрема й тому у 2012 році канал ATR став мовити через супутник і позиціювати себе як перший і єдиний у світі кримськотатарський телеканал.

Для кримчан же ATR став майданчиком для міжнаціонального діалогу. Мовлення вели кримськотатарською, російською та українською мовами, під час суспільно-політичних програм обговорювали теми, що цікавлять усіх жителів півострова, ведучі дозволяли висловити протилежні погляди, таке обговорення згладжувало гострі кути, які стали проявлятися після повернення кримських татар з депортації у кінці 80-х років. Тоді багато жителів Криму насторожено ставилися до репатріантів. Муждабаєв каже, що стосовно його народу, як і у випадку з антисемітизмом у СРСР, відчувалися дві хвилі гонінь. Одна йшла зверху – від радянських політиків, друга знизу – від багатьох кримчан, які недолюблювали репатріантів. Спочатку люди будувалися, жили у важких умовах і часто могли почути за спиною – ось, мовляв, наїхали не зрозумій хто, ходять замурзані у якихось лахміттях. Згодом побутові проблеми вирішили. «Збудували гарні будинки, обнесли їх акуратним тином, травичка підстрижена, квіти… Тоді нам почали заздрити, – каже Айдер. – Цю міжнаціональну напругу поступово знімали, до 2014-го все вже майже заспокоїлося, ще через п’ять років взагалі всі непорозуміння нарешті пройшли б. Але тут почалася окупація».

Заборона на мовлення

«Голова Криму, зокрема, звернув увагу на діяльність кримськотатарського телеканалу АТР. «Керівництву каналу прояснено, що нагнітати становище та викликати у населення почуття напруженості, пов’язане з тим, що канал дає надію на повернення Криму до України, підбурюючи інших людей до дії, говорить про те, як потім розправляться з тими, хто отримав російські паспорти, робота таких каналів на території республіки у нинішній напіввійськовий час недопустима», – сказав Аксьонов».

РИА «Новости», 19 березня 2015 року

До 2014 року канал ATR вийшов на самоокупність і став надто помітним явищем на місцевому медіаринку, щоб йому дали спокій після анексії. Коли росіяни почали операцію щодо захоплення Криму, канал прагнув забезпечувати об’єктивну подачу інформації про події, що відбуваються там, його журналісти вели прямі трансляції. Через це ATR набув безліч недоброзичливців у таборі проросійських кримчан, зокрема й серед представників окупаційного уряду, який очолив Сергій Аксьонов. «Каналу запропонували лягти під Аксьонова, але Ленур прямо у нього в кабінеті послав його на три російських літери», – каже Муждабаєв. Після цього доля ATR була вирішена. Канал не зміг переоформити документи для роботи у російському законодавчому полі й опівночі 1 квітня 2015 припинив мовлення. Попри те, що за ATR заступилися авторитетні міжнародні організації, а також імениті громадські діячі, росіяни не дозволили йому працювати у Криму. Зате підтримку пообіцяли у Києві, тому частина колективу телекомпанії вирушила у столицю, щоб на новому місці спробувати почати все спочатку.

Переїзд

«Ми будемо як і раніше показувати життя у Криму. У нас дуже багато відео, великий архів. За час поки ми не виходили в ефір, відзнято багато документалістики. Крім того, у нас колосальний музичний архів. Відзняті серії програм про національні моду і стиль, про кримськотатарську кухню. Є відзняті історичні проєкти та програми, які навчають кримськотатарській мові. Всього і не перерахуєш, адже ATR останніми роками став своєрідною культурною коморою народу».

Інтерв’ю Ленура Іслямова LB.ua 27 червня 2015 року

Коли ATR перебирався до Києва, головним завданням було евакуювати архів: концерти, перекладені фільми, документалки. «Наші друзі нам допомагали вивозити архів у якихось причепах під щебенем, щоб все це не дісталося «Міллету» (цей створений окупантами канал почав мовлення 1 вересня 2015 року – «Телекритика»)», – згадує Айдер Муждабаєв.

Українська влада обіцяла підтримку, але отримали її далеко не відразу. Запропоноване Мінінформу приміщення не підійшло – «воно було без підлоги, там щури бігали». Офіс шукали самі, часто натикаючись на відмови. Нарешті знайшли приміщення на вулиці Вавілових. Спочатку зайняли лише дві кімнати, одну з яких перетворили на студію. Після Криму це здавалося дуже спартанськими умовами, там студій було кілька.

Фінансової допомоги від держави довелося довго чекати, адже її ще потрібно було запланувати у держбюджеті. Спочатку тягнули на ресурсі Ленура Іслямова, щомісяця це коштувало йому близько $100 тис., у Криму утримання каналу обходилося втричі дорожче. Потім Ленур став одним з організаторів блокади півострова, росіяни звинуватили його у терористичній діяльності та попутно відібрали всі бізнес-активи та майно. Існування ATR стало безпосередньо залежати від української держави.

«Махнутись не хочете?»

«Підконтрольний Росії Верховний суд Криму почав розглядати по суті кримінальну справу проти власника кримськотатарського телеканалу ATR та одного з активних учасників громадянської блокади Криму у 2015 році Ленура Іслямова. 25 травня йому пред’явили звинувачення. Про це кореспонденту «Крим.Реалії» повідомив адвокат Олексій Ладін. За його словами, представник російської прокуратури Криму пред’явив Іслямову звинувачення за трьома статтями Кримінального кодексу Росії – «створення незаконного збройного формування, підготовка та здійснення диверсій», а також за статтею про «публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії».

«Крим.Реалії», 25 травня 2020 року

Іслямову та Муждабаєву часто закидають те, що вони довго жили у Росії, були громадянами цієї країни. Коментуючи це, Айдер невесело жартує: «махнутися з Ленуром ніхто не хоче? Йому у Росії 20 років світить. Немає бажання?». За його словами, активи Іслямова оцінювалися приблизно у $300 млн, тепер все, чим він володів у Росії та у Криму, конфіскували й розпродали на аукціонах. «Так йому державну нагороду дати потрібно! – вигукує Муждабаєв. – Збиток від блокади тільки Чорноморському флоту офіційно оцінили у 2 млрд рублів, і з кожним днем ця сума зростає. На кордоні з Кримом раніше щодня стояло 600 українських фур. Торгівля з окупантами йшла щосили. Це нормально?».

Айдера росіяни теж не залишили без уваги: нещодавно його офіційно звинуватили за статтею «Публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, публічне виправдання або пропаганда тероризму». Санкція статті передбачає до семи років позбавлення волі.

#SaveATR

«У зв’язку з блокуванням фінансування телеканал запустив марафон #SaveATR – з ефірами без ведучих і гостей. Медіа, яке розповідає про реалії життя у Криму, зараз на межі закриття. Марафон розпочався о 16:30 за київським часом. Саме тоді стало відомо, що першому кримськотатарському телеканалу ATR вкотре заблокували рахунки, попри те, що держава виділила 50 млн грн на фінансування каналу у 2020 році».

ATR.ua, 10 лютого 2020 року

Держава й раніше не завжди справно виконувала обіцянку допомагати каналу: він живе у борг у рамках затвердженого бюджету, розраховуючи, що держбюджет протягом року компенсує витрати. Але протягом останнього року становище стало катастрофічним.

Одна з найвагоміших статей витрат телекомпанії – плата за трансляцію через супутник. Заборгованість перед ізраїльським постачальником послуги потрібно було закрити до Нового року, але у 2019-му гроші прийшли 28 грудня, у суботу. «Ми не встигли нічого проплатити, купити валюту – всі банки були закриті. У результаті гроші повернулися у бюджет», – каже Айдер Муждабаєв.

14 січня ізраїльтяни від’єднали супутниковий сигнал. Незабаром трансляцію вдалося відновити завдяки допомозі головного рабина України Якова Блайха та тодішнього міністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського. Тоді канал вперше звернувся за підтримкою до своїх глядачів.

«Потім звідкись виникли бюрократичні проблеми: кілька років не було претензій, а тут раптом вони з’явилися: нам заблокували рахунок у казначействі на тій підставі, що ми не пройшли тендерну процедуру, – каже Муждабаєв. – У колишньому Кабміні запропонували схему, що дозволяє розблокувати отримання державних грошей. Потрібно було провести тендер на закупівлю контенту і стати його єдиним учасником. Але за законом АТR не має на це права, і ми відмовилися, тому що знаємо: відійди ми від закону хоч на сантиметр – на нас зможуть тиснути».

Співробітники ATR намагалися привернути увагу до проблеми на різних рівнях: зверталися до міжнародних партнерів України – у Європарламент і Єврокомісію, до президента Зеленського, який 26 лютого, у День опору окупації Криму, пообіцяв, що канал отримає належні йому гроші. За сприяння Мустафи Джемільова у парламенті усунули бюрократичні перешкоди, закон дозволив розблокувати рахунок телекомпанії. Керівництво ATR підготувало всі необхідні папери для Міністерства культури, молоді та спорту, але сталася відставка Кабміну, міністерство реорганізувалася, всі папери довелося готувати заново.

У кінці квітня Айдер оголосив про те, що канал вмирає: більшість його співробітників довелося звільнити, контент виробляти нікому й нема за що, ATR навряд чи доживе до 18 травня – Дня пам’яті жертв депортації кримських татар. Нарешті на початку травня новий склад Кабінету міністрів схвалив виділення грошей, але ще кілька днів «Урядовий кур’єр» не публікував рішення уряду. В середині травня фінансування, нарешті, відновилося. Завдяки цьому у річницю депортації вдалося провести марафон, на каналі мінімально відновили новинний блок, проте все одно телекомпанії тепер доведеться жити у режимі жорсткої економії, адже накопичилося занадто багато боргів.

Опір страху

«СЛАВА УКРАЇНІ! ҐЕРАЯМ СЛАВА! 3.06.1571 р. хан Девлет І з династії Ґераїв удруге спалив Москву».

Facebook-сторінка Айдера Муждабаєва, 3 червня 2020 року

Муждабаєв не заперечує, що головна причина всіх проблем ATR – підступи росіян. «Росія хоче отримати воду в Крим. Пам’ятаєш, як кілька місяців тому різні депутати, чиновники почали говорити про це, про гуманітарну катастрофу, турботу про наших громадян у Криму? Говорили, поки Офіс президента не поставив крапку: воду дадуть, лише коли Крим деокупують. Там на сотні тисяч зросло населення, в основному завдяки силовикам і військовим. Вони влаштувалися якраз на півночі Криму, що найбільше страждає від нестачі води, щоб у разі наказу Путіна звідти атакувати Україну, – каже Айдер. – У Росії знають, що кримські татари – народ, з яким неможливо домовитися, їх канал не буде мовчати. Значить, ATR потрібно знищити».

Муждабаєв вірить, що його народ вистоїть і знову поверне собі батьківщину, тому що кримські татари живуть згуртовано. У цьому сенсі показовою є боротьба за існування ATR: на прохання про допомогу відгукнулося багато людей. «Найзворушливіші випадки пов’язані з нашими старенькими, які передавали у конвертах свої заощадження, – коли Айдер вимовляє це, мені здається, що у нього зволожуються очі, але ручатися важко: на екрані телефону погано видно. –Для кримських татар ATR – це не канал, це голос народу. Втім, канал важливий не тільки для них, але й для інших проукраїнськи налаштованих кримчан. У Криму взагалі все менше тих, хто вступається за Росію. Багато все зрозуміли, і тепер окупація тримається тільки на страху і репресії: туди не просто так нагнали 30 тис. співробітників ФСБ».

У Муждабаєва є свій рецепт боротьби за голови кримчан: їх потрібно занурювати в українське інформаційне поле. Українські медіагрупи розблокували по одному каналу на супутнику, але, на його думку, цього мало, оскільки загальнонаціональні канали дуже рідко показують сюжети про Крим. ATR потрібен там як український канал з кримським контентом, причому канал дуже сильний, якісний, щоб кримчанам не хотілося дивитися нічого іншого, це повинен бути медійний міст України у Крим. В іншому випадку українська ідентичність жителів півострова з кожним роком буде все більше розмиватися.

ATR Айдер Муждабаев