Майже через тиждень після проведення конференції Державна авіаційна служба України без попереднього узгодження переглянула обмеження на використання дронів, збільшивши дозволену вагу пристрою, а також дальність і висоту польоту.
Проте залишаються невирішені питання, зокрема й заборона на польоти дронів над скупченнями людей і в районах щільної забудови. Також незрозуміло, як відбуватиметься процедура отримання дозволів на польоти.
Зліва направо: Ігор Коваль, Денис Бігус, Анатолій Швед, Оксана Соколова
_
Ці та інші питання порушили під час дискусії керівник департаменту публіцистичних проектів ICTV Оксана Соколова, керівник управління технічного забезпечення новин «1+1 медіа» Анатолій Швед, керівник групи інформаційно-розслідувальних програм департаменту журналістських проектів «1+1 медіа» Максим Сухенко, керівник проекту BIHUS.info Денис Бігус і Ігор Коваль, директор ІТК, юрист.
Максим Сухенко:
«Чудовий інструмент держава знову перетворює на дешеву іграшку»
_
_
Два питання, які хочемо сьогодні обговорити: перше – нові правила з приводу використання дронів. Чудовий інструмент, до якого ми всі з вами дуже швидко звикли, держава знову перетворює на дешеву іграшку. І друге питання – особиста безпека журналістів (ситуація з Седлецькою і з журналістами програми «Гроші»). Ми в зв’язку цим починаємо переходити з сучасних смартфонів на старі телефони Nokia.
Отже, дрони – це шикарний інструмент. Але чи треба регулювати їхню роботу?
Є кілька міфів, зокрема такий: дрон – дорівнює чужа приватність. Це не факт. Наприклад, юристи переглядають те, що ми зняли, і те, що плануємо видати в ефір. Журналіст несе відповідальність за те, що він вивів у ефір і що він зняв.
Другий міф пов’язаний з тим, що нас порівнюють з малою авіацією, тому що ми нібито у вільний час запускаємо дрони і намагаємося збити літаки. Насправді це не так, тому що є безполітні зони, відповідно, ми зі своїми дронамі не маємо права наближатися до аеродромів, а вони повинні підніматися на певну висоту автоматично. Тобто ми з ними фізично не можемо зіткнутися.
«Наш головний інструмент – наша публічність. Зі стартом нового телевізійного сезону та з наближенням виборів ми повинні тримати ситуацію під контролем, а чиновники мають розуміти, що такі речі їм з рук не зійдуть»
У 2012 році ми всі разом – і журналісти і фахівці галузі – проґавили важливий момент: використання прихованих камер. Для журналістів це був взагалі головний інструмент, це була наша «виделка», це була наша «ложка», завдяки яким вдавалося зняти сотні шикарних розслідувань.
Давайте відокремлювати те, що ми знімаємо, і те, що ми показуємо. Ми маємо право знімати все. Але за те, що ми показуємо, ми несемо відповідальність. Тому приховані камери і квадрокоптер – це лише інструментарій. І не можна говорити: «Ми у вас заберемо виделку, тому що нею можна виколоти око». Можна, але можна й застосовувати за призначенням.
Ту ситуацію (з камерами) ми проспали, у нас просто відібрали цю можливість на рівні закону, будь-які спецзасоби оголосили незаконними.Ми проспали цей момент, і інструмент у нас вирвали, на жаль. Ситуація зараз може повторитися, давайте подумаємо, як це попередити.
Наш головний інструмент – наша публічність. Зі стартом нового телевізійного сезону та з наближенням виборів ми просто повинні тримати цю ситуацію під контролем, і чиновники маають розуміти, що такі речі їм з рук не зійдуть.
Є так звані зони, над якими літатиме не можна. Насправді в цивілізованих країнах це питання вже вирішене автоматично. У карти, якими керуються дрони, державою зашиваються «чорні квадрати». На самому початку, коли ти купуєш квадрокоптер, ти розумієш, що ти фізично в об’єкт Міноборони, наприклад, не зможеш залетіти, навіть якщо дуже постараєшся. Тому є цивілізовані методи регулювання цих питань. Світ вже багато чого з цих питань вирішив і не треба вигадувати велосипед з п’ятьма колесами.
Анатолій Швед:
«Дрон – це такий собі несподіваний інструмент боротьби з корупцією»
_
_
Пам’ятаєте, як з’являлися перші мобільні телефони в країні? Щоб мати можливість користуватися мобільним, потрібно було отримати дозвіл від СБУ, пройти реєстрацію і звітувати про те, коли й кому телефонував.
Хочу вас ознайомити з тим, що відбувається зараз із дронами. Я випадково дізнався, що в Міністерстві транспорту тривають публічні слухання на тему нових правил, які Державіаслужба впроваджує з використання квадрокоптера. Мені дуже цікаво, хто там присутній, що це за люди, яку позицію вони займають.
У Державіаслужби є Громадська рада (ГР), в яку входять і любителі, і виробники, і навіть журналісти, загалом близько 30 осіб. У публічних же слуханнях стали брати участь якісь невідомі люди, які виступили за запропоновані зміни в правилах використання дронів.
Природно, журналісти підняли паніку. В результаті відбулися ще одні публічні слухання. Там зіштовхнули два напрямки повітряних польотів – це представники малої авіації (легкомоторна авіація, любителі) і «коптерники».
«Журналіст фактично більше не зможе використовувати коптери. Не зможе зазирнути за паркан, показати масштаб події, куди дме вітер під час пожежі, політати над затором з ДТП»
Представники легкомоторної авіації почали відкрито виступати за заборону дронів: «Ми купили літак, на ньому літаємо, а тут – дрон. І все – ДТП, ви ускладнюєте нам можливість літати».
У кулуарах обговорюється багато питань. І всі розуміють, що ті правила, які були запропоновані (нам сказали, що це «іспанські правила»), забороняють всім, незалежно від виду діяльності, літати над містами, літати над скупченнями людей, над дорогами, над приватною власністю. Там багато пунктів.
Журналіст фактично у своїй діяльності більше не зможе використовувати коптери. Не зможе зазирнути за паркан, показати масштаб події, куди дме вітер під час пожежі, побачити, що відбувається, здалеку, політати над пробкою з ДТП. І якщо ці правила пройдуть (їх уже подано до Мін’юсту на реєстрацію), то робота не тільки журналістів-розслідувачів, а й новинних редакцій стане неможливою.
«Борьба с терроризмом и свобода слова не должны быть взаимоисключающими задачами»
Люди з Державіаслужби кажуть: «Вам потрібно буде отримати лише чотири дозволи на кожен політ». Треба заздалегідь повідомити, де ви плануєте літати, за кілька днів. Це може спрацювати з малою авіацією, де до 1000 літаків, але неможливо з понад 50 тис. дронів, які заявив тільки один дистриб’ютор. Тобто 50 тисяч осіб повинні будуть зателефонувати в чотири інстанції і повідомити, куди і звідки вони летять? Чи впораються ці інстанції з таким навантаженням? Через півроку їх може стати вже півмільйона. Дрон використовують у агросекторі, вони доставляють товари, вдаються до них і в аварійних ситуаціях, я вже мовчу про нашу, журналістську, діяльність.
Простежується чітке бажання втрутитися в регулювання ринку, який набагато ширший, ніж ЗМІ. Зрозуміло, що правила і регуляція потрібні, але не в такому вигляді, як вони пропонуються зараз.
І регулювати потрібно не тільки безпілотні літальні апарати. Зараз системи, які заважають працювати дронам і глушать їх, вільно продаються в інтернеті та на ринку. Це спецсистема, яка вибиває дрон з управління. Дрон втрачає зв’язок із супутником і перетворюється на цеглину, яка може впасти або залетіти у вікно. Ця система коштує від 20 до 50 тис. гривень, її радіус дії – кілометр.
Будь-яка людина може поставити цей глушник на будинок, на квартал, на мікрорайон і заважати роботі дронів. І це знову наша проблема.
Наприклад, ми приїжджаємо в місце техногенної катастрофи, щоб показати зверху, в якому напрямку поширюється пожежа, а там поблизу ввімкнена така система. Дрон падає.
Телеэтика: как не сойти с ума в эпоху постправды
Насправді ми вже зіткнулися з такою проблемою. Юристи «1+1 медіа» готують позов до українського держцентру радіочастот з приводу того, що три дрони, в тому числі один телеканалу «1+1», були збиті біля пам’ятника Батьківщині-матері. Чоловік, зовні схожий на охоронця, увімкнув систему глушіння, через що техніка вартістю близько 100 тис. грн розбилася і не підлягає відновленню. Ми готуємо запит з приводу оновлених правил використання дронів від Державіаслужби і того, хто і як регулює так звані глушилки.
Наприклад, вважається, що в зоні НС літає рятувальна техніка, а коптери заважають. При цьому в законі про інформацію сказано, що ніхто не має права перешкоджати журналісту працювати в зоні НС і збирати інформацію. І якщо вона є суспільно важливою, то жодне відомство не має права забороняти отримання цієї інформації.
Я згадав пожежу влітку в Чорнобилі. Весь Київ запитує «Куди дме вітер?» і «Чи дме він сюди?». Ніхто нічого не знає, нічого не каже. І журналістів в зону лиха не пускають.
Коли я про це дізнався, я запустив літальну систему, яка прибула на місце і зібрала інформацію. І в законі якраз йдеться про це – «суспільно важлива подія», «трагедія». Поки вся Україна думає, в який бік дме вітер, якийсь чиновник, можливо, побажає дати нам конкретну відповідь: вітер на Київ не дме. І то, особисто ви повірите цьому? Ось тепер запитання: чи віримо ми в те, що нам повідомляє офіційна служба? Поки я сам не запущу цей дрон, я не буду довіряти таким даними.
Хочу додати, що дрон – це такий собі несподіваний інструмент боротьби з корупцією. Якщо раніше ми не могли щось перевірити, не могли зазирнути за 20-метрові паркани, то тепер можемо. І, фактично, дрон – це більше, ніж залізяка або електроніка, це справжній, чистокровний інструмент боротьби з корупцією. І якщо ми зараз проспимо цей момент, то ми повернемося назад.
Чим закінчиться ця ситуація – незрозуміло, тому що зміни в правилах вже перебувають на реєстрації в Мін’юсті.
Оксана Соколова:
«Іноді ми використовуємо дрони для перевірки достовірності слів чиновників»
_
_
Я хотіла б підхопити розмову від слів «чи довіряємо ми інформації про те, куди дме вітер». Хочу повернутися до початку – чому взагалі виникла тема про використання дронів. Є технічний аспект, про який ми говорили, я б хотіла повернутися до мотивації.
Ми час від часу запрошуємо іноземних фахівців, щоб вони проводили для нас майстер-класи. Кілька років тому ми запросили німецьких журналістів-розслідувачів, які прочитали лекцію про те, де журналістам брати інформацію, куди правильно «стукати», які взагалі існують джерела для журналіста-розслідувача.
Для мене тоді це було трохи смішно, тому що те, про що говорили німці і що було нормою для цивілізованої країни (ти постукав – ти отримав інформацію), для нас було неймовірним. У нас все було закрито і стукати нікуди.
Минув час, і у нас з’явилися електронні реєстри, електронні декларації, ми отримали нові джерела інформації. Але, як і з багатьма речами, які надходили до нас з цивілізованого світу, а потім переломлювалися в нашій національній дійсності, виявилося, що і в реєстрі, і в деклараціях можуть писати не зовсім правдиві речі. Тому що чиновники знають, що цю інформацію ніхто не перевірить.
«Мене порадувала ситуація, коли якось запустили дрон біля КПП поблизу окупованої території, і працівники СБУ з’явилися протягом 7 хвилин»
Тоді журналісти почали шукати інструментарій перевірки, і дрони стали одним із таких інструментів. Крім того, є важливі речі оперативного висвітлення надзвичайних ситуацій. Іноді ми використовуємо дрони для перевірки достовірності слів чиновників. Я думаю, що рішення закрити нам доступ до використання дронів пов’язане саме з невдоволенням деяких людей, я навіть впевнена, що ця історія виникла після чергового польоту дрона.
Я вважаю, що правила і регламент повинні бути. І, безумовно, існують державна таємниця, закриті військові об’єкти. Наприклад, мене порадувала ситуація, коли ми одного разу запустили дрон біля КПП поблизу окупованої території, і працівники СБУ з’явилися протягом 7 хвилин, зафіксувавши пристрій.
Я за регламент, але у викривленому світі, в якому ми живемо і працюємо, я боюся, що дотримуватися правил будемо тільки ми й ніхто інший.
Мені шкода, що сьогодні тут [на конференції] так мало людей. Я сподіваюся, що ця дискусія набуде розголосу, тому що це питання не просто якогось інструменту, це питання нашої безпеки передусім. І це – спроба загнати нас у викривлену реальність. Вона продовжується ситуацією з Седлецькою і Бердинських. Це все ланки одного ланцюга. Мені це здається дуже тривожною ситуацією.
Денис Бігус:
«Я вірю в технології більше, ніж у людей»
_
_
Ясна річ, що дрон – один із найбільш використовуваних інструментів. Я абсолютно згоден з тим, що правила їх використання вкрай «упирські» і застосовуватися вони будуть саме до нас. Але глобально, якщо дивитися на боротьбу чиновника з технологіями, я все-таки зі спокійною душею (стратегічно) ставлю на технології.
Проведу аналогію з прихованими технологіями, з якими ми гралися не так давно (тепер смартфон замінив ці цяцьки). Я думаю, що в плані боротьби дронів (і їх розвитку, їх легкості, далекозорості, ефективності в повітрі) із заборонними регуляторними нормами, норми зрештою програють. У жодному разі це не означає, що з ними не потрібно боротися зараз. Просто тому, що нам ними тикають, це повинно викликати протидію. Але в цілому я вірю в технології більше, ніж у людей.
Ігор Коваль:
«З наближенням виборів ми повинні тримати цю ситуацію під контролем»
_
_
Які юридичні важелі ми можемо підключити? За незаконне використання дронів є кримінальна відповідальність із двома аспектами – покарання за середню і велику шкоду здоров’ю. Але дрони нікого не вбивали, ми не армія США. Не було таких випадків використання авіації, які призвели до смерті.
Коли я побачив ініціативи регулювання польотів дронів, це дуже нагадало історію, яка була в 2012 році.
Є такий орган Держспецзв’язку (Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України. – Ред.), який регулює роботу зокрема компаній, що займаються питаннями безпеки. І на самому початку жовтневих демонстрацій вони вирішили внести зміни в умови ліцензування таких компаній.
Суть була в тому, що компанії, які надають послуги з виявлення закладок, повинні були в разі отримання від клієнта такого запиту за десять днів написати запит у СБУ.
Ми розуміємо, що й тут нам необхідне регулювання, хоча б тому, що є питання частот, як і на телебаченні, і тут є питання частот, тобто безпеки. Але, оскільки система погодження польотів у нас дуже складна і, як ми бачимо з вертольоту, що впав на Трухановому острові, ніяких особливих переваг у плані безпеки вона не несе, правила потрібно переглядати.
Нам, безумовно, потрібні правила. Хоча б тому, що там є один пункт, який забороняє дрону літати за 30 метрів від іншої людини. Це виключає можливість використання дронів для зйомки масових заходів, маніфестацій, катастроф.
Це перший захід з цього питання. Ми обов’язково будемо брати участь у роботі групи при Мінтрансі. Адже один із напрямів роботи ІТК, – супровід регуляторної діяльності органів і втручання у разі потреби. Якщо ж там не буде адекватного майданчику для обговорення, треба створити його самостійно. У нас є компанія-дистриб’ютор дронів, є низка ТРК, які будуть працювати під час виборів, є інші бізнеси, наприклад, агро.
Якщо ми не почнемо зараз, ми можемо повернутися в умови, коли робота журналіста була прив’язана до ПТС (пересувна телевізійна станція. – Ред.).
Свого часу в 2004-2005 роках, коли з’явилися технології з мобільним інтернетом, журналістові не обов’язково було використовувати ПТС, щоб включитися безпосередньо з телеканалу. Це був прорив, тоді з’явилися стрімери, стрінгери.
Питання використання дронів для нас – це схожий момент еволюції, який нам потрібно забезпечити.
Фото надані ІТК
