…про «Оскар»
Коли я дізнався, що фільм «Українські шерифи» висувається на «Оскар», я був на зйомках. Ми дуже довго знімали кадр, а в кишені весь час вібрував телефон на беззвучному дзвінку. І коли я нарешті дістав з кишені телефон, там була купа привітань. Це було приємно і несподівано – я не думав, що документальний фільм обжене два ігрові. (На висунення також претендували фільми «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка та «Пісня пісень» Єви Нейман, – ТК). Які у мене шанси отримати «Оскар»? Гадки не маю! (Сміється.)
…про документальне кіно
Мене дуже тішить, що документальне кіно стає все більш актуальним і цікавим для широкого глядача. Наприклад, документаліст Джанфранко Россі отримав на минулому Венеційському фестивалі «Золотого лева», а цьогоріч – «Ведмедя» на Берлінале.
…про те, як «Українських шерифів» приймали на Заході
Світова прем’єра «Українських шерифів» відбулася на престижному документальному кінофестивалі IDFA в Нідерландах, де картина здобула Спеціальний приз журі в головному конкурсі. На сьогодні ми вже встигли побувати з фільмом на тридцяти фестивалях. У нас була добра преса: сприятливі рецензії на «Українських шерифів» написали і Screen, і Variety, і Hollywood Reporter. Що писали? Що це неймовірна історія, яку ніхто не очікував побачити.
…про життя, яке змінюється просто на наших очах
Ми не збиралися робити політичний фільм: коли починали знімати, не було ще ні Майдану, ні війни, ні анексії Криму. Наші герої жили своїм життям і плювати хотіли на політику. Їм щодня потрібно було розв’язувати нагальні проблеми, які нам з вами важко усвідомити. Ось уявіть собі ситуацію, коли міліція і швидка допомога просто не приїжджають на виклик – бо в них немає бензину. А якщо є бензин, то несправна машина. Це давало відчуття повної відірваності від того, що відбувається в усьому світі, абсолютно окремого життя. Але в один момент життя села змінилося просто на очах: сільський голова зібрав загальні збори; мисливці, у яких було зареєстровано зброю, розбилися на загони по десять чоловік і домовилися між собою, як вони діятимуть, якщо в село прийде війна. Вони були готові до всього. І ми змогли показати у фільмі цей перехід від спокійного розміреного життя до трагічних змін.
«Тонко відчуваючи характери персонажів, режисер картини показує, як сильно зовнішні обставини можуть змінити окремі аспекти життя глибинки і водночас не здатні вплинути на її основи».
Журі фестивалю документальних фільмів IDFA
…про те, як фільм змінив долі своїх героїв
Я продовжую стежити за долями людей, яких ми показали в фільмі. Наприклад, там є такий персонаж – Микола Миколайович: сільський бомж, ні своєї оселі, ні документів. Одна з сюжетних ліній фільму розповідає про те, як сільський голова і шерифи намагалися допомогти йому повернутися до нормального життя: знайшли для нього порожній будинок, в якому він міг оселитися. Але далі сталося так, що Микола поцупив чужий велосипед – і здобув за нього три з половиною роки. Для всіх нас це був доволі драматичний фінал. До того ж строк неадекватний. Але ми знайшли вихід: показали вже готовий фільм Комісії з питань помилування при президенті України. І завдяки фільму Миколу випустили, причому напередодні прем’єри фільму в Херсоні, на яку приїжджали шерифи. Ось такий вийшов хепі-енд, що перетік із фільму до реального життя.
…про мільйони на зйомки нового фільму
Про мій перший ігровий фільм «Вулкан», який саме знімається в Бориславському районі Херсонської області, я вже встиг почути безліч найдивніших чуток. Якісь незрозумілі інтернет-ресурси пишуть про нереальні бюджети, і всі місцеві водії впевнені, що ми заробляємо на цій стрічці мільйони. Таке сильно заважає працювати.
…про переваги документального кіно перед ігровим
Не скажу, що мені було легко перейти від документального кіно до ігрового. З технологічного погляду знімальний процес ігрового фільму значно більш громіздкий і менш гнучкий. У документальному кіно головне – це йти за героєм. Найбільше нагадує полювання. У знімальній групі два-три людини, ти в будь-який момент можеш сісти в машину і зірватися з місця за своїм героєм, зняти незаплановану сцену, змінити сценарій під час зйомок. А в ігровому кіно потрібно все заздалегідь і дуже ретельно розпланувати. Але з іншого боку, так навіть цікавіше, бо все під контролем. Адже в документальному кіно ти не можеш створити ситуацію штучно, глядач це помітить. Відповідної ситуації потрібно чекати. І ось ти сидиш десять днів поспіль у нетопленій кочегарні, підкидаєш в грубку дрова і мрієш про те, щоб скоріше сказати: «Мотор!» – І почати знімати. (Сміється.)
…і про новий фільм
«Вулкан» – фільм зовсім не про війну, як вже встигли написати в інтернеті. Він саме про життя – причому про життя в провінції, просто посеред дикого поля. Ми показуємо такий типовий збірний образ провінційного містечка, куди потрапляє перекладач з Києва, у якого посеред степу ламається машина. Потім обставини не дозволяють йому покинути містечко, і ось уже киянин змушений плавно вливатися в місцеву реальність з усіма її дивними, а часом і відверто дикими ритуалами. Адже життя в українській провінції дуже сильно відрізняється від тих уявлень, які ми собі малюємо, перебуваючи в Києві. За жанром це найбільше схоже на трагікомедію з любовною лінією і навіть елементами вестерна. Сподіваюся, до зими ми фільм закінчимо знімати і перейдемо до монтажно-тонувального періоду.