В’ячеслав та Марина Узелкови: «Здорово, коли чоловік тобі відкрито каже, що ось ця жінка вродлива»

Перед Новим роком в матеріалі про переможців шостого сезону шоу «Зважені та щасливі» (канал СТБ) ми обіцяли вам ексклюзив про тренерів проекту – В’ячеслава та Марину Узелкових – і стримали своє слово.

Вони щирі і справжні. І між ними досі є пристрасть – це помітно навіть по тому, як Узелкови дивляться один на одного. У минулому В’ячеслав Узелков – відомий боксер, після того як пішов зі спорту, став тренером для тих, хто хотів схуднути, потім почав працювати на телебаченні (спочатку суддею в шоу «Україна має талант», а пізніше – тренером у проекті «Зважені та щасливі»). Його дружина Марина Боржемська-Узелкова до недавнього часу не була відома широкому загалу (до речі, вона, як і чоловік, допомагала людям худнути), поки минулого року разом з В’ячеславом не стала тренером шостого сезону «Зважених…». І тоді про Марину теж дізналася вся країна. Реакція чоловіка на це була неоднозначною.

– Слава звик бути на виду, а я завжди була в тіні чоловіка, – почала наше інтерв’ю Марина. Ми спілкуємося з Узелковими в одній із затишних столичних кав’ярень. І хоча вони живуть у Вінниці, в Києві бувають часто по роботі.

– А я завжди був у славі! – посміхається В’ячеслав.

– І було питання: як чоловік поставиться до моєї раптової популярності, – продовжує Марина. – До того, що люди звертають на мене увагу, у мене з’являються нові шанувальники. Але, я думаю, у Слави добре виходить справлятися зі своїм его
.

– Тобто ви, В’ячеславе, чоловік досить ревнивий?

– Я не ревнивий, але я не дозволяю комусь… (Помовчавши.) Так, я ревнивий! Ви ж самі розумієте, Марина – дівчина красива. Тепер вона ще й на телеекранах, а я не люблю, коли на мою дружину дивляться інші чоловіки! Мене це виводить з себе!

«Я бачила, як безсоромно він мене розглядає. «Що за нахабний молодик!» – подумала тоді»

– Славо, ви так емоційно все це говорите! Адже з моменту вашої з Мариною першої зустрічі пройшло вже майже 20 років.

– Мені було тоді 17, я навчалася у Вінницькому педуніверситеті на факультеті музики і народознавства, а Слава був початківцем-спортсменом, – відповідає Марина.

– А зустрілися ви…

– У Вінниці, в буфеті університетської бібліотеки, куди я зайшла з подругою перекусити в перерві підготовки до семінару. Слава зустрівся там з приятелем. Я бачила, як він постійно дивиться в мою сторону, безсоромно мене розглядає. Я такого взагалі не люблю, мені це так не сподобалося! Тоді ще подумала: «Що за нахабний молодик!» (Посміхається.)

– І того ж дня з ним познайомилися?

– Ні. Слава потім почав шукати мене. Оскільки я сиділа в бібліотеці університету, він зрозумів, в якому ВНЗ я вчуся, але на якому факультеті – не знав. Тому Слава почав приходити на площу біля мого університету (туди виходили всі студенти) і чекати, поки я вийду.

– Коли ми з Мариною познайомилися, вона взагалі мене ігнорувала, – згадує В’ячеслав. – Таке було вперше! До цього мені ніколи не відмовляли. (З посмішкою.)

– Зараз уже я, знаючи характер Слави, розумію, що якби тоді відразу відповіла йому взаємністю, то, швидше за все, у нас нічого б не вийшло, – розповідає Марина. – Його треба запалювати, підстьобувати. Чоловік не любить все отримувати відразу… Так ось. А потім, коли Слава мене все-таки зустрів біля університету, я сказала, що якщо він хоче бачитися зі мною, нехай теж приходить в бібліотеку.

– Ви познайомилися, коли Славі було 18, і потім вже не розлучалися. А адже це дуже активний період у хлопців…

– Ви маєте на увазі, чи звертав мій чоловік коли-небудь увагу на інших дівчат? – Марина відразу зрозуміла мій натяк.

– Так, я говорю саме про це.

– Ну то й що, Слава і сьогодні звертає увагу на красивих жінок. Я просто це приймаю і вважаю нормальним. Хоча спочатку, зізнатися, його ревнувала.

– Я теж, напевно, ревнувала б, якби опинилась на вашому місці. Тим більше в якийсь момент, коли ви були вже одружені, Слава став відомим боксером, у нього, звичайно, з’явилося багато прихильниць.

– А ви знаєте, я просто розслабилася. Зрозуміла, що це здорово, коли твій чоловік тобі відкрито говорить, що ось ця жінка, наприклад, вродлива. Це краще, ніж якби він думав про це і боявся мені сказати. Заслуга Слави в тому, що він навчив мене бути впевненою в собі. Коли ми познайомилися, я мала багато комплексів. Мені здавалося, що я не настільки гарна, а він завжди мною захоплювався, підкреслюючи, яка я красива. І я поступово навчилася себе цінувати.

– Марино, спілкуючись зараз з вами, я все більше переконуюся, що таким жінкам, як ви, навряд чи притаманні депресії, напевно, не в ваших правилах закочувати істерики і даремно ображатися…

– У мене й справді не буває депресій. І я не знаю, що таке жіночі слабкості і істерики. Я людина начебто м’яка, але при цьому дуже вольова. Ці мої риси, по-моєму, яскраво проявилися на шоу «Зважені та щасливі»: в тому, як я спілкувалася зі своєю командою. (Нагадаємо, що в шостому сезоні проекту Узелкови змагалися між собою: Марина тренувала жіночу команду, а В’ячеслав – чоловічу. – Прим. ред.)

– А у Слави коли-небудь траплялися депресії?

– Так, у чоловіка вони бували. В основному це пов’язано з моментами, коли він переходив з аматорського боксу в професійний. Не будемо приховувати, в аматорському боксі була корупція. Це позначалося на кар’єрі Слави: за деяких хлопців могли заплатити, а чоловікові потрібно було дертися своїми силами. Я йому говорила: «Настане мить, коли гроші нічого не зможуть вирішити». Так і сталося – коли Слава перейшов у професійний бокс. Але і там були свої підводні камені.

«Я був безпорадним, не міг підняти руку, не міг самостійно їсти. Марина мене годувала…»

– Траплялося, що я взагалі не був потрібен в спорті, і ми з Мариною ледь зводили кінці з кінцями, – згадує В’ячеслав. – Це било по моєму самолюбству, адже я звик заробляти з юного віку. Я замикався в собі, не хотів йти в спортзал. Дружина змушувала мене це робити, йшла разом зі мною. Я навіть хотів кинути бокс і зайнятися чимось іншим, а Марина, мабуть, пам’ятала, що мій покійний тренер цього боявся. Він вважав, що у мене є талант у спорті і хотів, щоб я його розвивав.

– Напевно, один з найскладніших моментів у вашому житті – це коли у вас, Славо, стався інсульт. Після боксерського поєдинку (в Києві в 2012 році), в якому ви програли, вам стало погано…

– Так, це був такий переломний момент, – говорить В’ячеслав. – Мені недобре було ще до початку бою. Я скаржився на погане самопочуття, але ніхто не звернув на це уваги – я ж був пов’язаний контрактом. А після поєдинку стало ще гірше: запаморочилося в голові, почалася блювота, я навіть не міг дотягнутися до телефону, щоб подзвонити дружині.

– Я відразу забила на сполох, але правильний діагноз – інсульт – лікарі поставили Славі лише через якийсь час, – розповідає Марина.

– Я був безпорадним, не міг підняти руку, не міг самостійно їсти, – вперше зізнається В’ячеслав. – Марина мене годувала. Повільно повертала мене до життя. Знайшла лікарів, які призначили мені вправи для м’язів обличчя і мови, щоб я міг знову нормально розмовляти… Кілька місяців назад мені зробили операцію на плечовому суглобі, і після неї – те ж саме! Ні одягнутися, ні роздягнутися, нічого! Дружина за мене все робила. Зараз, правда, мені вже і діти допомагали (у Узелкових є син Роберт і дочка Олівія. – Прим. ред.). Напевно, найстрашніше в моєму стані – це було б відчувати себе нікому не потрібним.

– Тепер ви, напевно, ставитеся до дружини м’якше, ще більше її цінуєте?

– Так я ніколи не ставився жорстко. Я її кохаю, а це не може бути більше або менше.

«Я в якийсь момент розкис і сказав дружині: «Я тебе кохаю і не хочу мучити». Але Марина відповіла, що все-таки подарує мені дітей»

– Зараз вашому синові сім років, доньці – чотири. В одному з інтерв’ю ви розповідали, що у вас довго не виходило стати батьками. Славо, гадаю, тут як раз вам довелося підтримувати Марину?

– Ні, Марина знову мене підтримувала. У нашій родині йшла низка проблем, завагітніти ми не могли, і я в якийсь момент розкис, сказавши дружині: «Я тебе кохаю і не хочу мучити. Не буде діток – значить, не буде». Але Марина відповіла, що все-таки подарує мені дітей.

– Не дивлячись на те, що зовні я дуже тендітна, якщо у мене є мета, я її добиваюся. Природжений комплекс відмінниці. До речі, ми зі Славою обвінчалися через сім років спільного життя. І не знаю, збіг чи ні, але незабаром після цього я завагітніла…

– Славо, коли ви бачили свою дружину по телевізору в шоу «Зважені та щасливі» і на обкладинках журналів, вам вона напевно здавалася зовсім іншою.

– Так, я дивився на Марину як би з боку, як на незнайомку! І в неї просто не можна не закохатися.

– Чоловік мені часто повторює, що не очікував, що на екрані я буду виглядати зовсім інакше, – каже Марина. – Що в мені може прокинутися така агресія. Часом, як ви пам’ятаєте, я бувала дуже сувора зі своїми підопічними. А Слава звик мене бачити доброю, ніжною, домашньою.

«Слава потайки купив мені квиток – сказав, що я постійно з ним і з дітьми, а собі не приділяю уваги»

– Іноді буває, що у ваших стосунках щось йде не так, виникає напруга, втома один від одного. Що ви робите в такі моменти?

– Я розумію, що нам зі Славою потрібно на якийсь час просто залишитися вдвох, – відповідає Марина. – Домовляюся зі своєю мамою і відводжу до неї дітей. Влаштовую романтичний день. Або ж увечері викроюю час: намагаюся укласти дітей раніше спати, щоб більше поспілкуватися наодинці з чоловіком. А ще можна виїхати куди-небудь на кілька днів, щоб відпочити один від одного і переключитися. Наприклад, після закінчення зйомок «Зважених…» Слава потайки купив мені квиток до Ізраїлю, де живе моя сестра, і відправив на тиждень відпочити. Сказав, що я повинна набратися сил, що я постійно з ним і з дітьми, на роботі, а собі зовсім не приділяю уваги. Мені дуже подобається, що він це розуміє. У родині це велика рідкість. Слава залишився сам з двома дітьми. Вони вчасно вставали в садок і в школу (зі мною, зізнаюся, не так!), були нагодовані, одягнені, всі уроки вивчені.

– Здорово! В’ячеславе, що ви таке говорили дітям, що вони вас у всьому слухалися?

– Нічого особливого. Просто мужик сказав: «Треба – і все!» Діти читають мене за емоціями. Коли я добрий, вони граються, а якщо у мене кепка в іншу сторону, вони розуміють, що балуватися не варто. (Сміється.)

– І ви самі готували для Олівії і Роберта?

– Звичайно! Я знаю, що вони люблять. Ось м’ясо, наприклад, можу приготувати дуже смачно. А моя коронна страва – це качка з яблуками. Знаєте, я настільки хотів цих дітей, настільки їх люблю, що буду готувати, прибирати, мити – і для мене це не важко.

Після інтерв’ю з Узелковими я йшла додому натхненна і захоплена цією парою. Такі стосунки – безумовно, результат великої праці. Але робота ця не повинна бути тягарем – і тоді все вийде.