⭐Другий StarLight Talks: дебют Царьова та сенсація від Білоскурського

Уперше StarLight Talks проводився 19 грудня, через 4 дні після звільнення Володимира Бородянського і напередодні початку нового етапу проекту «Трансформації». Формат івенту з того часу не змінився – десять працівників групи виступили перед колегами та запрошеними гостями з 5-хвилинними надихаючими розповідями. Змінилася, швидше, загальна атмосфера після звільнення цілої низки менеджерів середньої та вищої ланки.

Водночас, переживши перший квартал після старту змін, StarLightMedia оптимізму не втратив. Другий захід запам’ятається першим публічним дебютом нового СЕО холдингу Михайла Царьова, який, схоже, за перший квартал влився в компанію цілковито і повністю. Доповідь нагадувала, швидше, знайомство – присутні дізналися, як говорить і про що думає, а також – чимало про хобі нового біг-боса. Царьов уникав новин «Трансформації», говорив про майбутнє холдингу, а з меседжів для ринку чітко проглядалася ставка на анімацію і її впровадження у віртуальну реальність на ТВ-проектах. Усе це для холдингу робить сторонній продакшен, з представниками якого познайомив Царьов. За правилами драматургії, виступ Царьова, як найочікуваніший, відбулося в кінці.

Зате сенсація вечора трапилася майже на початку – телехолдинг не проти зміни вимірювача телерейтингів: американську компанію Nielsen може замінити компанія TNS – британський дослідник, головний конкурент Nielsen на світовому ринку теледослідження. Про це було непрямо сказано Орестом Білоскурським, директором з прикладних досліджень дивізіону «Мовлення». «Телекритика» пропонує детально ознайомитися з висловлюваннями спікерів.

Ведучим заходу був Олександр Богуцький – президент холдингу, голова дивізіону «Новини» і каналу ICTV.

Першою почала Роза Аль-Намрі, ведуча пост-шоу «Холостяк. Як вийти заміж», розповіла свою історію успіху.

У 7 років, коли Роза поїхала до Південного Ємену, на батьківщину свого батька, вона вирішила стати телеведучою. «Я росла в російськомовній сім’ї, у Ємені говорили всі тільки арабською і з цього дня я днями й ночами почала вивчати українську мову, тому що твердо вирішила, що стану українською телеведучою. Я повернулася в Україну і стала збирати свою аудиторію. Знаєте, як я це зробила? Я телефонувала на всі радіостанції міста Києва та передавала привіти своїм друзям. Так я змушувала слухати себе їх, їхніх батьків, а потім змушувала писати коментарі в чаті Bizarre і, уявляєте, мене почув сам мер. Що це означає? Коли мер відкривав дитячий садок недалеко від моєї школи, ведучою була Роза Аль-Намрі. Коли мер збирав міськраду в Національній опері, ведучою була Роза Аль-Намрі», – повідомила ведуча.

У 16 років Роза сказала батькові, що вступає до інституту театру, драми, кіно та ТБ. У відповідь той сказав, що тепер вона відповідає за вибір сама. У 18 років Роза пройшла перший телевізійний кастинг, через тиждень її звільнили, жінка-редактор сказала, що її мрія ніколи не збудеться. Порада від Рози – ніколи не слухати таких людей. У 2011-му Роза пройшла кастинг телеведучих на одному каналі й журналіста на СТБ, де шалено сподобався колектив. На «МастерШефі» Роза записувала інтерв’ю з героями, як свої останні найкращі шоу. Далі Роза стала учасницею «Холостяка», де «отримала психологічну травму», провокувала дівчат і записувала пародії.

«Після цього я хотіла світової слави – записувати інтерв’ю з голлівудськими зірками, але на каналі мені сказали, що це неможливо. Мене це підбадьорило. Саме в цей момент я зустріла на шляху свого друга – Антоніо Бандереса. Уявіть собі – величезна зала, величезна кількість журналістів, охорона, яка мене до нього не пускає. Я сказала йому: «Гей, Антоніо, я – Роза, хочу поговорити з вами». Він мені сказав: «Ей, Роза, йди до мене». Я записала з ним найкраще інтерв’ю і стала телеведучою», – похвалилася ведуча.

Згодом Роза почала боротися із зайвою вагою – набравши 25 кг, вона схудла через півроку на 21 кг, при цьому їла «все що хотіла, займаючись фізично». Наприкінці Роза, прикинувшись Фредді Меркурі на стадіоні перед стотисячним натовпом, закликала аудиторію повторювати за нею вигуки «е-о!».

Орест Білоскурський спочатку дуже вдало пожартував – попросив підняти руки, хто з аудиторії знімає програми. Підняли багато, але Орест уточнив, що мав на увазі тих, хто знімає програми та сітки, а це тільки обрані люди на каналах – Царьов, Гладушевський, Троїцький. «Пам’ятайте – ви заручники 3 тисяч сімей з піплметрами», – почав він.

«Пам’ятайте – ви заручники 3 тисяч сімей з піплметрами»

Піплметрія працює ідеально, і заміни їй в наступні 10 років немає, каже головний дослідник холдингу. «Однак 3 тисячі сімей – це, сука, люди, і з ними можна домовитися. Починаючи від Мексики і закінчуючи Китаєм з провідними компаніями відбувалися ситуації, які називали панельними скандалами. Варіант перший: є продюсери, які знаходять кілька адрес, їх дивляться, і вони радісно тікають. І є другий варіант – шахраї, які скуповують адреси, а потім пропонують вам або вашим колегам за гроші зробити рейтинги кращими. Це погані люди. Серед вас такі, може, є». Як приклад, не називаючи імен, одним реченням розповів про випадок із SLM, де був продюсер, який робив завищені рейтинги на одному з каналів холдингу, але потім «бульбашка лопнула».

Далі Орест кинув репліку, яка має шанси стати головною сенсацією вечора – телегрупа не проти поміняти телевимірювача. Сказано це було непрямо, але учасники заходу досить жваво обговорювали це як факт. «Є пасивний спосіб того, як поліпшити ті 3 тис. cімей – вони замінюються на інші 3 тис. сімей. Поступово. Це довгий процес. Зараз ми на тому етапі, що, можливо, ми за раз поміняємо 3 тис. сімей», – повідомив Білоскурський. На екрані в цей момент висвічувалася картинка переходу з Nielsen на TNS – британський дослідник, головний конкурент Nielsen на світовому ринку теледослідження. Картинку Орест ніяк не прокоментував, компанію TNS він не згадував.

Контракт з Nielsen у ІТК завершується наприкінці наступного року. У комітеті повинні цього літа визначитися – провести новий тендер чи продовжити контракт з Nielsen. Невже в телегрупі SLM зробили ставку на тендер з метою обрати нового вимірювача – TNS? Вважати презентацію Білоскурського випадковою або проявом самодіяльності не варто – всі презентації спікерів проходять попередній відбір і премодерацію.

Підтвердження цього було в наступних словах Ореста. У квітні 2006 року Валентин Коваль попросив Ореста відстежувати аномальне дивлення, що його команда робить досі кожного дня. «Іноді опускаються руки, іноді піднімаються руки. Якщо ви десь почули, що хтось пропонує комусь рейтинги, пишіть мені в Telegram. Ми будемо відстоювати ваші інтереси. Але краще пишіть у Facebook, мене змусив користуватися Telegram Троїцький», – резюмував Орест Білоскурський, згадавши Дмитра Троїцького, голову дивізіону «Мовлення» і автора проектуStarLight Talks.

Анастасія Мазуренко, старший звукорежисер постпродакшену СТБ, розповіла про «хитрощі» зображення подій у кадрі музикою.

Наприклад, висхідні мелодії викликають рух угору, спадні – до чогось сумного. Для передачі тембру важливий людський голос і все, що на нього схоже з інструментів, – скрипки, віолончелі, гітари. Тембр, вироблений синтезаторами, допоможе в створенні космічних образів. Музикою можна передати ефект саспенсу – несподіванки, ним можна налякати глядача. Звукові ілюзії допоможуть змусити людину загубитися в просторі та в часі. «Іноді одного звуку вистачає, щоб передати тисячу слів», – резюмувала Мазуренко.

Ірина Рубіс, радник СЕО StarLight Media Михайла Царьова розповідала про те, як перетворити тренд на мейнстрім. Перед цим представившись як «активіст із захисту прав, тричі мати і менеджер, який два місяці тому продав свій бізнес дуже успішно». Ірина розповідала всім, як вона після угоди планувала відпочивати півроку, однак із застереженням, що плани зміняться, якщо буде один дзвінок, який змінить усе. «Цей дзвінок надійшов, і тому я зараз на сцені. Чому я не змогла відмовити Михайлові Царьову? Тому що він просто найкращий на цьому ринку. Повірте мені як журналісту з 13-річним досвідом, який опитав понад 200 підприємців, власників, генеральних директорів в Україні та світі. Краще за нього – немає», – зазначила Ірина.

Видавництво Ekonomika, яке Рубіс продала, вона називає успішним бізнесом. «Будучи маленькою компанією в кількості 60 працівників, ми довели всьому ринку, що можна бути успішним прибутковим медіабізнесом, який росте на 30% на рік, і при цьому можна бути соціальним – не тільки про прибуток, а й щось ще, зі змістом, який ми розвивали з усіма нашими проектами», – додала Ірина.

Рубіс почала розвивати амплуа активіста 5 років тому. Вона створила інтернет-майданчик WоМо, щоб ділитися досвідом зі схожими на неї жінками, розповідати, «як встигати». Головна несправедливість – жінка отримує 75% оплати праці чоловіків. Зібравши однодумців, вона провела «Перший жіночий діловий конгрес». 5 років Ірина боролася з цією нерівністю, створила з друзями «Спілку сексистів України», розміщувала сітілайти в Києві, отримавши за 3 дні 2 млн охоплення і 1500 гривень штрафу і один феміністичний мат, яким обдарувала її спілка феміністок.

Після цього Ірина взялася за ведення в Україні «Цілей сталого розвитку» – світової ініціативи, згідно з якою має відбутися перетворення світу до 2030 року. Загалом у списку 17 глобальних цілей. Ірина провела низку заходів з цієї теми. На думку Ірини, українцям не вистачає послідовності та стійкості в досягненні цілей. «Дуже часто ми здаємося за 5 хвилин до перемоги. Тому не бійтеся бути незрозумілими, трохи ку-ку і перемога буде за вами», – резюмувала Ірина Рубіс.

Ангеліна Аршенєва, редактор сайту «Факти» телеканалу ICTV зробила доповідь «Лабіринт кривих дзеркал, або як не бачити людей спотвореними». Людей дуже часто ми бачимо спотворено, через власну призму, і часто це нічого спільного не має з тією людиною, з якою ви спілкуєтеся. Як приклад Ангеліна навела героїню «Британія має талант» Сьюзан Бойл, яку на кастингу ніхто не сприймав всерйоз, доки вона не заспівала. Ангеліна також навела свій приклад: через поганий зір Ангеліна не бачила людей, її знайомі думали, що вона зарозуміла, оскільки на вулиці могла не вітатися.

Явище «соціальне дзеркало» – те, як ми бачимо людей, і те, як це впливає на їхнє життя, – схоже на кімнату кривих дзеркал. Тому потрібно позбуватися ярликів, не судити за яскравими рисами характеру, коли ми ставимо клеймо на людині. Ангеліна радить не орієнтуватися на перше враження – воно буває оманливим. Завжди потрібно давати людині другий шанс. Не потрібно робити «проекцію» – коли іншим людям ми приписуємо якості, властиві нам. Це часто несвідомий процес, він приходить, коли ми лаємо людину. Задля експерименту Ангеліна пропонує хвалити один одного – навіть того, хто не дуже приємний, і вірити один одному.

Продовжила свої п’ять хвилин Марина Коваль, креативний продюсер телеканалу ICTV. Її тема – «Як зі злодія перетворитися на творця». Почала Марина з основи основ, мовляв, переважна більшість проектів на ТБ – куплені формати, а не власна розробка. Однак і до адаптації формату можна підходити по-різному. (На екрані з’являється фото Володимира Зеленського.) «Я дивлюся дехто “висадився” тут. Але це не витівки піарників Вови Зеленського», – жартує Коваль. І переходить до суті. Як виявилося, коли працював на «Інтері», у 2010 році Володимир купив формат Dating in the Dark, і Марині Коваль довелося його адаптувати під Україну, однак за два тижні проект раптово закрили. «Після цього виникає запитання, чи варто витрачати гроші на придбання «біблії форматів» і адаптувати їх під себе. Мені здається, не варто. А як думаєте ви?» – звернулася до залу Коваль. (У залі почулися невиразні відповіді.)

Як запозичувати ідею і розумно реалізувати її? Якщо є ідея, яка вам подобається, для початку перевірте все, що ви знаєте про цю ідею. Як це зробити? Марина для прикладу взяла проект «Богач – бідняк» на ICTV, ідея якого запозичена з «Секретного мільйонера». Проте на виході, запевнила Марина, вийшов абсолютно новий проект. Друге, що потрібно зробити, – змінити форму проекту, або телевізійною мовою – змінити істотні ознаки програми.

Наприклад, у «Багач – бідняк» на ICTV творці забрали у мільйонерів усі гаджети, роботу, гроші, житло і тільки після цього відправили їх у тур. Третє – зміна змісту або «зміна форматних ознак програми». Наприклад, як зробили творці «Голосу», які просто взяли і розвернули крісла суддів, отримавши на виході нове шоу. І найостанніше, що залишається, – піти до юристів і зареєструвати вашу ідею. Тому, завершує Марина Коваль, «ми в StarLightMedia не крадемо, а надихаємося».

Як надихатися і не «облажатися» розумно? – продовжила тему Оксана Касаткіна, керівник відділу інтернет-проектів на «Новому каналі». З її слів, щоб реалізувати успішний проект, не варто вивчати історію успіху, треба вивчати «факапи». Наприклад, показує на екран Оксана, Instagram «Нового каналу» в 2017 році – один з найбільших серед українських телеканалів. «І ось ми розслабили булки і… нас блокують. Нас блокують тричі: три місяці аккаунт недоступний. У керівництва – паніка, у мене – сиве волосся. І саме завдяки цій помилці ми детально вивчили алгоритм Instagram і знайшли купу своїх недоліків».

Як працювати з факапами? «Будьте фріками. Будьте фріками своєї професії – любіть шалено ту справу, яку ви робите». Потім варто завести щоденник помилок і записувати туди всі факапи – і з часом у вас вималюється стратегія, яка, як ви побачите, буде вести вас вгору або вниз. Ще один пункт – читайте історію провалів інших, постарайтеся знаходити хоч одну помилку на день і записувати. Не забувайте експериментувати. Зі слів Касаткіної, для вас і вашої команди це буде крутий експірієнс.

Наступна на сцені – Поліна Томачова, маркетинг-директор FILM.UA Group, яка відразу підхопила попереднього спікера. «Оксана нагадала нам усім, що ми всі – фріки? Так ось я хочу похвалитися. Я не просто фрік, я фрік з Троєщини». (У залі лунає гучний сміх.)

П’ять років тому, якщо хтось казав про те, що він працює в українському кіно, у співрозмовника на обличчі з’являлася жалість, співчуття і презирство. Однак у 2017–2018 роках, зі слів Толмачової, стався переломний момент. На фільми українського виробництва було продано 3 мільйони 750 тисяч квитків і дві третини цих квитків зробили фільми FILM.UA Group. Тут треба розуміти, продовжує Поліна, що телеглядач від кіноглядача дуже відрізняється. Адже для того, щоб піти і купити квиток у кіно, у глядача повинна бути не серйозна мотивація – він для початку повинен встати з дивану. Перше правило, як це зробити, – продакшен-правило. Інакше кажучи – будьте оригінальними, придумуйте свої історії. Передусім «ми – це і є український глядач». І наостанок: «Треба пам’ятати, що кінотеатр – це супермаркет, де глядач за свої гроші купує ту емоцію, той досвід, який йому потрібен. На практиці це означає – ви повинні чесно пообіцяти глядачеві показати те, що він хоче». І тільки якщо дотримуватися цих правил, підсумовує Толмачова, ми зможемо побачити заповітне sold out поруч із нашим кіно.

Незважаючи на те що Олександр Богуцький звертається до залу і говорить про важливість сценаріїв, Олена Москаленко, сценарист СТБ, вирішила поговорити про інше – про вікові обмеження. «Мені 31 і нещодавно я сказала мамі, що хочу змін», – починає свою розповідь Москаленко. Мама, звичайно, ідею Олени не оцінила.

Багато хто вважає, що після 30 все вже пізно – пізно ставити брекети, навчатися танців, вчити мови – все пізно. Але, як вважає Москаленко, найуспішніші бізнеси народжуються тільки після 30 років, оскільки лише в цьому віці ми розуміємо, чого хочемо насправді, відкидаючи на шляху будь-які стереотипи. На доказ Олена наводить дані ВООЗ, де в 2015 році вчені пересунули межу молодості до 45 років. Наостанок Олена показує коротке відео, де чоловік каже, що став навчатися діджеїнгу онлайн. «Правда, це круто?» – запитує Олена і залишає сцену.

Наступного спікера чекали, мабуть, найбільше. На сцені з’являється якийсь реквізит, і за кілька хвилин промови Олександра Богуцького на сцену виходить Михайло Царьов, СЕО StarLight Media.

«Бути успішним – це впроваджувати нововведення швидше за ваших конкурентів», – починає Михайло. «І робити це просто, якщо ви берете від життя, те різноманіття, яке воно дає. І щоб показати, як це працює, я взяв себе за приклад», – у залі лунають оплески. Зі слів Царьова, якщо відкрити біографію будь-якої людини (у цьому випадку – Михайла), то можна побачити таке: навчання, робота, нова робота. Однак весь цей успіх, якого досягнув Михайло, виник, з його слів, тільки з його захоплень. І перше його захоплення – сучасне мистецтво. Михайло знімає покривало з картини і каже, що вона висить у нього в кабінеті, і, якщо хтось із працівників холдингу хоче, то може в будь-який час прийти до нього в офіс і подивитися на неї. (Приваблива пропозиція.)

Далі Михайло показує відео-арт українського художника Грачова, де тліє на екрані сірник. «Хіба не буває такого, що ми почуваємося цим спаленим сірником, не відчуваючи сенсу в житті?» – запитує у залу Царьов.

Які висновки зробив Михайло? Випадок познайомив його з ентузіастами, які мріяли провести фестиваль сучасної анімації – так з’явився фестиваль «Лінолеум». (Михайло показує ролик про хробачка, який вибирається з гачка, однак його відразу ж з’їдає рибина). «Ця анімація наочно демонструє, що все в цьому світі відносно», – перед мультиком сказав Царьов. Поступово, зі слів спікера, вірусна анімація стала проникати в його роботу. У 2017 році в Україні було створено «Українську анімаційну асоціацію». «Отже, вміння працювати з самобутніми людьми – це те, що я приніс у свою роботу», – каже Царьов. «А ще я в 48 років навчився грати в хокей, і я тепер це вмію», – похвалився Михайло під гучні аплодисменти.

Які висновки? «Не ховайтеся за пояснення, що немає часу щось робити паралельно, немає часу на захоплення. Світ прискорюється – просто візьміть цей час, знайдіть його – він є. Не ставте собі «або-або»: або жертвувати роботою, сім’єю, щоб присвятити себе захопленню. Це різноманіття світу робить нас тільки сильнішими. Для мене різноманіття – компас, який допомагає зорієнтуватися, куди я йду сходами по життю».

Наостанок на сцену вийшли «батьки» робота Розенкранца – Олена Голубєва, продюсер компанії «Червоний собака» і Сергій Мельниченко, аніматор, призер багатьох конкурсів української анімації.

Зі слів Олени, це реальний робот, який буде на прем’єрі на екранах StarLight наступного року, а поки він наробив галасу не тільки в студії Оксани Соколової. Сергій Мельниченко додав, що попит на анімацію є, і будь-яка дитина між фільмом і мультфільмом обере останнє.

Зрештою останнє слово знову дістається Олександру Богуцькому, який зазначив, що Царьов, будучи росіянином, вивчає зараз українську мову. Дізнавшись про хобі Царьова – гру в хокей, в холдингу подарували своєму СЕО ключку. Наприкінці він підкреслює, що «ми лідери і наше завдання – виграти на ринку». А тому Олександр запускає «лінію для подяки». Його перебиває Михайло, нагадуючи, що є ще один короткий фільм, який він підготував спільно з «батьками» Розенкранца.

–Це не жарт, я люблю людей і ненавиджу роботів, – своєрідно жартує Михайло.

– Ви хочете сказати «дякую» до фільму чи після? – здивовано запитує Олександр.

– Після, – кокетує Царьов.

– Своєрідний експеримент, але ви знаєте, що у нас без цензури, – звертається до залу Богуцький.

(У залі чути сміх, а на екрані з’являється ролик.)

Після фільму, де Михайло пив каву з роботом, просячи його наприкінці не бігати на інші канали, Михайло все ж подякував залу, тим самим закінчивши другий StarLight Talks.

Автори: Дар’я Черніна, Павло Мандрик.

Фото: Анна Федорук