Для когось переломним моментом став «Пуститися берега», для когось – інше шоу. Але в якийсь момент навіть найзапекліші кіномани-сноби усвідомили, що громіздке словосполучення high quality TV drama – це не оксюморон: телесеріали можуть і повинні бути якісним продуктом, до якого хочеться повертатися. Телеканали швидко зметикували, куди вітер віє: якщо фастфуд більше не в ціні, то екранізації улюблених творів повинні сподобатися аудиторії навіть більше, ніж оригінальні сценарії.
Хвиля нових адаптацій книг не змусила себе довго чекати. Нещодавно стало відомо, що на нас чекають багатосерійні екранізації «Парфумера» Патріка Зюскінда, «Пастки-22» Джозефа Геллера, «Імені рози» Умберто Еко, «Маленької барабанщиці» Джона Ле Карре і автобіографії Крістіани Фельшерінов «Ми, діти станції Зоо». Та що цікаво – всі ці твори вже потрапляли на екран, причому зірковий склад старих екранізацій аж ніяк не дає змоги назвати їх прохідними. Невже для розпещеного сучасного глядача вони недостатньо гарні? Або телевізійна бізнес-модель заганяє нас в нескінченний круговорот екранізацій, багато з яких – будемо відверті – не такі вже й необхідні?
Уже післязавтра на нас чекає продовження серіалу, що побив рейтинги «Справжнього детектива» і «Гри престолів». Напередодні 2 сезону «Телекритика» зібрала все, що відомо про нові епізоди «Світу Дикого Заходу». Кому з героїв судилося повернутися на екран? Чи потрібно терміново виписувати в бібліотеці книжки з історії Японії XVIII століття? Чому камінь – це просто камінь? А головне – яке відношення до всього цього мають скандали з реальними корпораціями?
До відкриття весняного сезону провідні телеканали США підготувалися ґрунтовно. Якщо гумор – то бронебійний і неполіткоректний, якщо кримінал – то з шекспірівськими пристрастями, якщо «на основі реальних подій» – то Денні Бойл у режисерському кріслі.
26 лютого стартує 4 сезон серіалу «Я – зомбі». Як і раніше, його головна героїня Лів допомагатиме поліції з розслідуванням вбивств, ласуючи мізками жертв і одночасно вбираючи в себе їхні риси характеру. І слід сказати, що цього разу їй траплятимуться вельми незвичні типажі.
Майкл Б. Джордан, можливо, і є злодієм у світі Ваканди (хоча, за мірками коміксів, і досить людяним), але в реальному житті він милий і хороший хлопець – живе з батьками і захоплюється аніме.
«Навесні веселитися будете», – в один голос заявили головні західні телеканали і видали цілий розсип драм на будь-який смак: кримінальних, містичних і документальних. Але не чекайте, що лютневі серіали будуть суцільними відтінками сірого: на нас чекають щонайменше неонові вогні кіберпанкового міста. А для тих, хто зовсім не хоче занурюватися в суворі детективи або чорні комедії, Netflix приготував бонус у вигляді квитка в 1996 рік: ностальгічне шоу про шкільні будні.
Найекзальтованіші критики вже охрестили серіал «Британія» нової «Грою престолів». Ті, хто стриманіші, згадують «Вікінгів» – як-не-як Britannia заснований на реальних подіях давньої історії, хоч і трактує їх дуже вільно. Однак, поки Sky Atlantic не виклав десять серій першого сезону, вердикт виносити рано. Замість цього ми вирішили згадати минуле британської кінематографії на стику історичної драми, фентезі та жахів, щоб показати: «Британії» зовсім не обов’язково рівнятися на Америку.