Про відключення як таке
Україна, як завжди, не може бути посередині. Ми завжди або в топі, або внизу. Тому поки що возимося з аналоговим мовленням. Відключати «аналог» однозначно потрібно, але ми дуже засмучені тим, як проходило відключення. За останні чотири роки було кілька хвиль з прискорення цього процесу. У сухому залишку (якщо подивитися, що конкретно було зроблено для того, щоб відключити «аналог») фактично не було зроблено нічого. У 2010 році розгорнули мережу «Зеонбуду», в 2011-му роздали ліцензії, частково наповнили ринок безкоштовними соціальними боксами, в 2014 році замінили тип прийому сигналу з закодованого на незакодований для цифрового мовлення.
«Борьба с терроризмом и свобода слова не должны быть взаимоисключающими задачами»
Проте позиція нашої медіагрупи досить тверда: «аналог» потрібно відключати. У нас немає причин бути проти. Однак нас турбує ставлення державних органів до приватного бізнесу, та й до решти громадян, права і свободи яких порушуються.
Про те, як потрібно було
Коли ти вже відключив «аналог», то можеш легко перевірити, відповідають або не відповідають дійсності ті теоретичні карти покриття «Зеонбуду». Є в конкретному селі покриття або його немає. Потрібно всього кілька тижнів, щоб зібрати інформацію по області. Далі відключаємо обласні центри. Через місяць-два відключаємо міста 50k+. Все поетапно, з інформаційною підтримкою національних мовників, залученням інтернет-порталів, місцевої преси.
«Позиція нашої медіагрупи досить тверда – «аналог» потрібно відключати, у нас немає причин бути проти»
Нещодавно вийшло інтерв’ю члена Нацради Сергія Костинського, в якому він говорить, що регулятор пріоритетно займається розглядом таких скарг. Але тут виникає питання: а що об’єктивно може зробити Нацрада з такою скаргою? Може зафіксувати конкретне географічне місце відсутності сигналу? Хіба що звернути увагу «Зеонбуду» на те, що там потрібно добудувати передавач. Або цей громадянин входить у 5-7% населення, які можуть не покриватися мережею «Зеонбуду»?
Фактично це все можна було зробити грамотно, конструктивно і спокійно, протягом п’яти-шести місяців закрити всі питання. Я вважаю, що ідеальним варіантом для всіх після виявлення таких «білих плям», де немає зараз можливості дати покриття, було б залишити там аналогове мовлення. Це вирішило б проблеми одного-півтора мільйонів громадян. А потім вже можна було б приймати зважене рішення, де добудувати передавачі або стимулювати громадян шукати альтернативні способи, супутник або кабель, або надати субсидовані ТБ-приставки.
Що завадило це зробити? Держава настільки пригнічена в ресурсах? Нацрада цілком могла в масштабах країни управляти цим процесом, направляти роботу місцевих органів влади і провести відключення «аналога» максимально гладко, з вигодою для всіх учасників процесу.
Замість цього наш регулятор та інші державні органи примудрилися порушити ряд нормативних актів і перевищити свої повноваження.
Про перевищення і порушення
Нацрада, в свою чергу, перевищила свої повноваження, коли в односторонньому порядку анулював ліцензії каналів. У нього такого права немає, це можливо тільки в судовому порядку, при виявленні порушень, в особливих випадках. В даному випадку вони визнали, що ліцензії втратили чинність, і зобов’язали телеканали їх переоформити. Тому нами було подано позови до суду. І кожен канал по кожному конкретному рішенню звернувся з позовом. Це стосується як рішення по першій даті відключення, так і по другій, коли вимкнули всю Україну. Канали або самі повинні були здати ліцензії, або потрібно було міняти законодавчу процедуру, чого ніхто не зробив.
Почему нельзя пропустить фильм «Человек, который убил Дон Кихота»
Перший етап відключення «аналога» повинен був стати тестовим. Але на практиці Нацрада швидко відрапортувала, що за перші кілька днів після відключення надійшло всього кілька звернень від громадян – значить, все добре. І далі ніхто серйозного моніторингу не проводив. А ось call-центри телеканалів, наприклад, отримали значну кількість скарг, більше десяти тисяч дзвінків від громадян, які були незадоволені або якістю сигналу, або проблемами з підключенням «цифри». На якість сигналу скаржилися навіть по Києву, який покритий потужним передавачем Т2.
Концерн РРТ у всій цій ситуації залишився в деякому сенсі крайнім. Кабмін поставив жорсткі терміни і наказав виконувати. Нацрада прийняла ті рішення, які вважала правильними, але вийшла за рамки своїх повноважень. А Концерн має господарські відносини з усіма телеканалами, тобто договори, які потрібно виконувати. І відключаючи «аналог» в односторонньому порядку, він фактично порушив умови договорів, підписаних з кожним каналом. У цих договорах були застереження про те, що вони діють до дати, яка буде встановлена Нацрадою для відключення аналогового мовлення. Однак Нацрада такого рішення про дату відключення не приймала – це рішення було прийнято Кабміном. Тому в документах присутня плутанина.
Ми вважаємо, що Концерн РРТ не мав правових підстав для відключення аналогового мовлення. Більш того, перед відключенням всій території України 31 серпня Концерн заявив про те, що Сарненський районний суд Рівненської області за позовом громадянки України зупинив дію Постанови КМУ, заборонив Нацраді приймати рішення з питань, пов’язаних з відключенням аналога, а Концерну заборонив відключати аналогове мовлення. Навіть якщо назвати всі попередні аргументи спірними, то станом на 30 серпня була конкретна ухвала суду, яка забороняла будь-що робити в цьому напрямку. Концерн спочатку заявив про те, що вони будуть виконувати рішення суду і не відключатимуть аналогове мовлення. Але потім щось пішло не так, і «аналог» все-таки відключили 1 серпня. За заявами директора Концерну в ЗМІ, на нього «натиснули зверху».
«Кабмін, приймаючи рішення, порушив конституційні права громадян, оскільки є право на доступ до інформації»
Був ще такий документ, як рішення Ради національної безпеки і оборони «Про Доктрину інформаційної безпеки України» від 29 грудня 2016 року. І там є два пункти, які ми вважаємо невиконаними. Перший пункт говорить про забезпечення повного покриття країни цифровим мовленням, особливо в прикордонних районах і на тимчасово окупованих територіях. А другий – про забезпечення захисту розвитку інформаційного простору України і конституційного права громадян на інформацію.
Що ми маємо в підсумку? Повного покриття немає, а право громадян на інформацію порушено. У комплексі ці речі сильно впливають на інформаційну безпеку країни. Якщо громадяни втрачають можливість дивитися українські телеканали, то вони будуть шукати інші варіанти. А якщо це ще й прикордонні території, то туди добивають сигнали російських телеканалів, чиї передавачі досить глибоко проникають всередину території України.
Є й інші нюанси. Наприклад, глава Нацради Юрій Артеменко особисто підписав клопотання до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ) про відключення передавачів аналогового мовлення. А насправді такі документи повинні проходити через рішення Нацради, глава не може робити це самостійно. Але в НКРЗІ відреагували на цю ситуацію досить справедливо, пояснивши, що вони не бачать правових підстав для анулювання дозволів.
Якщо говорити про прозорість структури власності «Зеонбуду», то теж можна виявити небезпечну ситуацію для інформаційної безпеки України. Виявляється, що офіційна структура власності «Зеонбуду» закінчується номінальними нерезидентами. Хто ж тоді керує всім цифровим ефіром в країні? І хто буде керувати завтра? Цього ми теж не дізнаємося, але, схоже, що це нікого не турбує.
Про питання без відповідей
Ми неодноразово чули від керівництва Концерну РРТ, що незабаром на них чекає банкрутство, що вони вже на межі. Покриття змінилося, обсяг послуг, які Концерн надавав медіагрупам, змінився, тобто і його економіка точно змінилася. При цьому на даний момент немає чітких тарифів для мовників та «Зеонбуду». Для нас загадка, який буде підхід до ціноутворення. Якщо він буде таким, як раніше, то нас це влаштовує. Але чи влаштує це сам Концерн? Невідомо. Чи проведена у Концерну робота з реструктуризації та реорганізації підприємства? Невідомо. А це ж величезна машина, такі серйозні рішення, як відключення «аналога», не можуть проходити без кадрової оптимізації, технічної оптимізації та іншого. За що не візьмись – всюди неефективність. А промахи погашаються за рахунок бюджету, тобто за рахунок платників податків.
«Станом на сьогодні є конкретні речі, які перед відключенням необхідно було зробити, але їх все одно не зробили»
Дуже хочу вірити, що будуть зроблені правильні висновки і в наступних ініціативах вони будуть враховуватися. І рішення будуть прийматися не імпульсивно, а виважено.