– Саша, ви вийшли на сцену нацвідбору на Євробачення-2017 у супроводі дівчат. Чому разом з вами не було другого лідера «Сальто Назад» Івана Клименка, автора пісень групи?
– В останню мить Іван вирішив поспостерігати із залу. Зайняв творчу позицію. Тим більше номер побудований цілком на мені, йому не було необхідності виходити на сцену. Головна роль Івана – налаштовувати і заряджати наш гурт.
– Творчу – це як?
– Іван – дуже духовний, віруючий. Людина чистої душі. Таких, як він, я ще не зустрічав. Він вивчає всі релігії. Але не є носієм якогось певного віросповідання. Я теж намагаюся себе вдосконалювати.
_
Фото: тут і далі Максим Лісовий
– Ви мене вже інтригуєте.
– Ну так. Півроку тому в моєму житті стався переломний момент. Були депресії, проблеми в стосунках з дружиною. У родині почали накопичуватися роздратування, втома. Народилася дитина, багато всього знадобилося, я заплутався. У той період переосмислив, що відбувається: в поглядах, щодо самого себе. Зараз все налагодилося. Ми з дружиною підтримуємо один одного.
– Що ж вам допомогло?
– Ось Іван якраз дуже допоміг. Я став частіше молитися, за його прикладом почав дивитися різні ведичні відеосемінари. Також ми з Ванею з’їздили в Херсонську область, зняли там маленьку дачу – хату: навколо вода, очерети. Дивились там відеовиступи ведистів, молилися, медитували. Намагалися розібратися в собі. Це допомогло: я став більш спокійним, умиротвореним. У підсумку мені вдалося зберегти стосунки з дружиною, зміцнити сім’ю.
– До речі, пісня «О мамо!», з якою ви увійшли у фінал конкурсу, якраз про сімейні цінності.
– Так, саме так! Взагалі ми спочатку не прагнули потрапити на Євробачення, просто нас обрали (пісні «Сальто Назад» на нацвідбір відправила подруга гурту, теж учасниця відбору MamaRika, раніше відома як Еріка. – Прим. ред.). Тепер про нас дізнаються більше людей, з’явився додатковий стимул створювати нове.
– А яка була атмосфера за лаштунками? Ваша перемога стала для багатьох несподіванкою, ви напевно відчували заздрість?
– Та ні, все було чудово. Ми, наприклад, познайомилися з гуртом Skai, до нас підійшов його фронтмен Олег Собчук та сказав, що радий, що в Україні з’являється нова цікава музика, побажав нам удачі. З MamaRika ми давно вже знайомі. Ваня – її саунд-продюсер, навіть написав їй пісню для Євробачення.
Костянтина Меладзе і Джамалу надихнув виступ групи «Сальто Назад»
– А кого з суддів боялися найбільше?
– Я думав, що можуть бути проблеми з Андрієм Данилком: він може висловлюватися несподівано і різко. А от щодо Джамали… Ми були впевнені, що їй буде цікавий наш стиль, адже ми, як і вона, любителі експериментувати, нам подобається джаз і фанк. У нас з Джамалою спільні знайомі в цій тусовці. Костянтин Меладзе – досвідчений продюсер і музикант, за лаштунками ми з ним спілкувалися. Він підійшов до мене і, потиснувши руку, сказав, що йому подобається, як ми звучимо. І на репетиції наші приходив, говорив: «Не психуйте, у вас все вийде».
– Кого з конкурсантів ви вважаєте сильним суперником?
– Спочатку у нас не було цілі перемогти. Ставили для себе програму-максимум – потрапити до фіналу. Але зараз з’явився азарт. Я взагалі раніше особливо не стежив за Євробаченням. Ось тільки під час підготовки до конкурсу послухав пісні наших конкурентів по півфіналу… Ну Green Grey, звичайно, вважаємо. Знайомі з ними вже давно, стикалися на київських джем-сейшенах, які організовував Дизель. O.Torvald теж сильний конкурсант. Ми його дуже давно знаємо. Колись у Вані була група Funk-U, вони навіть перемогли в конкурсі M1 «Свіжа кров». Женя Галич, який тоді був ведучим цього телеканалу, їх дуже підтримував. І на півфінал він спеціально прийшов, щоб подивитися наш виступ.
«Ми з гітарами їздили, грали на вулицях. Жили з маленькою дитиною де доведеться»
– Якщо ви в таких хороших відносинах з Галичем, напевно влаштовували дружні посиденьки?
– Ні, ми так близько з ним не спілкувалися. Тим більше з нашої групи ніхто не курить і не п’є, всі вегетаріанці. До того ж прихильники аскетичного способу життя: без телебачення, без шкідливих пиятик, всі – за екологію, займаються благодійністю. Наш музичний лейбл Rookodill’a якраз і засновано на таких цінностях.
– Ви створили цей лейбл разом з Іваном Клименком?
– Так, його придумав Ваня. Ми подорожували по Азії, потім повернулися в Україну, і незабаром Вані почали надходити пропозиції з продюсування різних артистів. Захотілося зробити щось творче, спрямоване на розвиток української музики.
– А що це була за подорож по Азії?
– Спочатку поїхали просто з дружиною і з сином (йому тоді був рік) на місяць у Таїланд. Потім вирушили до Китаю, у Гонконг, де до нас приєдналися учасники «Сальто Назад». Ми зустрілися і якийсь час поневірялися по Гонконгу, шукали роботу: хотіли заробити на новий альбом і, надихнувшись подорожами, накидати нові пісні. Ми з колонками і з гітарами їздили, грали на вулицях. Жили з маленькою дитиною де доведеться.
– Нічого собі! З однорічним малюком?
– Ну ми ж не ночували прямо на вулицях. Зупинялися в одному номері всім натовпом, жили в хостелах, словом, не в самих приємних місцях. Син вередував, звичайно, навіть трохи похворів. Але ми покладаємося на щось вище, що нас оберігає.
– Покладатися, звичайно, можна, але на життя як заробляли?
– Перед подорожжю ми в Києві здали квартиру – це теж джерело доходу. У Китаї підробляли, граючи на вулицях, як я вже сказав. Цього вистачало на те, щоб зняти кімнату і поїсти. Потім так вийшло, що з нами в Китаї уклали контракт – і ми їздили по півдню країни, виступали в клубах. У нас все це виходило на оптимізмі, ми не боялися того, що не буде грошей.
– Ви за освітою графічний дизайнер. Працювали коли-небудь за фахом?
– Працював у фотостудії всього кілька років. А так я на роботах особливо не затримувався. Пам’ятаю, був ще ведучим в караоке-клубах: до літа допрацьовував, а потім починав танцювати. Але на життя ніколи не бракувало. Батьки допомагали. У нас з дружиною (вона теж творча людина, флорист-декоратор) великі сім’ї. Мій тато – художник-реставратор живопису та ікон. Він працював на реставрації в київських храмах, в Михайлівському і Софійському соборах. Мама займається антикваріатом. Так що вся сім’я у нас творча!
«Я хрещений у православ’я, але при цьому шанувальник африканських релігійних конфесій»
– Ви говорили, що вам допомагають молитва і медитація. Ви православна людина чи сповідуєте якусь іншу релігію?
– Так, я хрещений у православній церкві. Але при цьому я прихильник реггі-музики, а також африканських релігійних конфесій. У мене вдома стоїть вівтар, всипаний не тільки православними символами. Це і різні камені з місць, де ми подорожували, і книги, і свічки, і зображення різних святих, в тому числі музикантів Боба Марлі, «Міхея і Джуманджі».
– ???
– Я більше молюся Всесвіту
.
– Спосіб життя того ж Боба Марлі був далеко не аскетичним.
– Боб Марлі перед смертю прийняв православ’я. А куріння трави, якщо ви про це, я до гріхів не відношу. Але сам я не курю, алкоголь не вживаю, наркотики – теж. Це все не дає ясності свідомості, і мені вже не цікаво.
