Кіноринок Каннського кінофестивалю Marche du film вперше відбувся не в оточені пальм Французької Рив’єри, а на екранах гаджетів кінопрофесіоналів у різних куточках планети. На відміну від самого фестивалю, який скасували через пандемію, його індустрійну платформу перенесли в онлайн. Україна вперше стала однією з фокусних країн у спеціальній програмі Producers Network завдяки спільним зусиллям Українського інституту та Одеського міжнародного кінофестивалю.
Про Marche du film у Каннах
Хто б як не ділив кінофестивалі на найстаріші, найбільші та найпрестижніші, Канни лишаються подією №1 для усіх кіноробів. Почувши словосполучення «Каннський кінофестиваль», більшість уявляє собі Лазурове узбережжя з червоною доріжкою, переповненою зірками. Проте мало хто поза кінотусовкою знає, що окрім світських заходів зі святкування кіно та вшанування його творців, Канни пропонують ексклюзивний майданчик для налагодження зв’язків у світовій кіноіндустрії – кіноринок Marche du film. Тут продають та купують кіно, полюють на цінні контакти, знаходять партнерів з виробництва, промоції та розповсюдження фільмів. Саме тут укладається левова частка угод, що визначають долю майбутніх касових та фестивальних хітів. І беручи до уваги, як сильно глобальна криза вдарила по кінопроцесу, можна сміливо сказати, що цьогорічний віртуальний кіномаркет став одним із найважливіших Каннських кіноринків. Настільки важливим, що навіть декілька голлівудських агентств, які зазвичай конкурують між собою, почали разом розробляти концепцію власної віртуальної платформи на випадок, якщо Marche du film скасують.
Ще до пандемії та масового переходу всіх подієвих заходів в онлайн-формат Український інститут у партнерстві з ОМКФ працював над проєктом представлення українського кіно у професійній секції Каннського МКФ. Обмежувальні заходи застали нас у розпалі відбору п’ятірки продюсерів, які мали увійти до складу української делегації у рамках спеціальної програми кіноринку Producers Network. Коли ж стало відомо, що Marche du film таки відбудеться, але в digital-версії, ми одразу підтвердили свою участь у новому форматі. Було подовжено опен-кол для продюсерів та розпочато роботу над концепцією презентаційного ролика, який в онлайн-версії фактично став основним козирем «фокусності». Пандемія змінила правила гри навіть для тих, хто цю гру вигадав, і стало очевидно, що потрібно швидко адаптуватися. В умовах нової реальності ще важливіше було надати змогу українським кінематографістам «відвідати» Канни, щоб вони залишалися залученими у глобальний кінопроцес. Адже вже понад 10 років український кінематограф щорічно був представлений на набережній Круазет національним павільйоном, який зазвичай організовували КМКФ «Молодість» та Держкіно. Цього року «віртуальне» представництво України в програмах Producers Network та Cannes Docs, де Український інститут спільно з фестивалем Docudays UA презентував чотири документальні кінопроєкти в рамках українського шоукейсу, виявилося єдиною альтернативою традиційному офлайновому павільйону.
Що собою являє Producers Network?
Програма Producers Network створена для продюсерів й орієнтована на міжнародний нетворкінг. Вона дає можливість отримати контакти і відщипнути трохи часу тих людей, увага яких зазвичай приділяється порційно, як в аптеці. Кожен день присвячений певній країні, її здобуткам та перспективам для співпраці у сфері кінематографу. Фокусну країну представляють п’ять продюсерів. Під час «ділових сніданків» (breakfast meetings) проходять зустрічі з провідними експертами кіногалузі, такими як директори фестивалів класу “А” чи голлівудських кінокомпаній. Більшість контактів – на вагу золота: одне влучне знайомство – і ось вже ваш незалежний проєкт має міжнародного прокатника чи партнера для копродукції. Цьогоріч лише змінився формат зустрічей – усі вони відбувалися у zoom-чатах, що мало як і свої плюси (економія часу і ресурсів), так і мінуси (втрата енергетики живого спілкування).
24 червня відбувся український фокусний день. Для представлення нашої країни Український інститут у партнерстві з ОМКФ створив ролик за участю українських продюсерів. Для нас було важливо знайти свою нішу на цьому професійному майданчику: адже окрім популяризації українських фільмів за кордоном, ми прагнемо закріпити імідж України як привабливого та надійного партнера для міжнародної співпраці. Участь у Producers Network ідеально вписалася у нашу стратегію, оскільки нетворкінг – потужний інструмент просування авторського кіно та розширення його міжнародної аудиторії. І саме продюсери відіграють найважливішу роль у цьому процесі.
Роль продюсера в успішності фільму
Титулований американський продюсер італійського походження Діно де Лаурентіс в одному інтерв’ю на початку нульових сказав, що без продюсера немає фільму (No producer, no film). І можна було б з ним довго сперечатися, особливо якщо мова про авторське кіно, де центральна фігура – все ж таки режисер, який нерідко є і співпродюсером. Але слід взяти до уваги, що людина вивела італійський кінематограф на міжнародний ринок після Другої світової війни, продюсуючи таку кінокласику, як «Дорога» та «Ночі Кабірії» Фелліні. І хоча висловлювання справді категоричне, саме продюсери торують шлях національному кінематографу за кордон, тобто займаються міжнародною промоцією. Зрештою, й Американська кіноакадемія нагороджує саме продюсера стрічки «Оскаром» за найкращий фільм. До речі, перший іноземний фільм, що отримав нагороду у цій номінації – «Паразити» Пон Чжун Хо – теж почав свою переможну ходу саме у Каннах, де на кіноринку його продали у рекордну кількість країн.
Продюсер відповідає за організацію процесу кіновиробництва, причому як з фінансової, так із художньої сторони, і бере участь у всіх його етапах – від розробки ідеї до виходу готового фільму на великі екрани. Але відзняти якісне кіно – це сьогодні програма “мінімум”; прокласти дорогу до аудиторії, особливо міжнародної, – вже завдання «із зірочкою». У сучасному світі, де контент виробляють цілодобово і в необмежених кількостях, конкуренція настільки висока, що головна боротьба точиться за увагу потрібних людей. Саме завдяки зусиллям продюсерів та їхньому таланту налагоджувати контакти, кінопроєкти потрапляють у поле зору фестивальних відбірників, кіноакадеміків та іноземних дистрибуторів, і таким чином мають шанс опинитися у програмах провідних кінофорумів, шортлистах престижних премій та репертуарах закордонних кінотеатрів.
За останні кілька років українська кіноіндустрія успішно відвойовує собі увагу на міжнародних майданчиках не в останнє через продюсерів, які стоять за світовим успіхом таких українських стрічок, як «Атлантида» (найкращий фільм програми «Горизонти» Венеціанського МКФ) чи «Земля блакитна, ніби апельсин» (приз за найкращу режисуру на фестивалі «Санденс»). Увага – найцінніший здобуток культурної дипломатії, який дає нам як країні можливість бути почутими, а отже – можливість розповідати власні історії та формувати свій образ в очах інших.
Читайте також:
Українка Ірина Цілик отримала нагороду «за кращу режисуру» на Sundance
Продюсеры Владимир Яценко и Анна Соболевская открывают кинопродакшен ForeFilms
Стали відомі переможці фестивалю Docudays UA
Фото: Олександр Яловега
Підписуйтесь на «Телекритику» у Telegram та Facebook!
