Три причини, чому варто подивитися серіал «Сувенір із Одеси»

Історичну мелодраму про політичні заворушення в Одесі початку ХХ століття почали знімати ще рік тому. Перед очима глядачів розгортається історія кохання двох молодих людей Матвія Грача і Лізи Вольської, яка спалахнула ще під час Першої світової війни. Так, на кшталт сюжетів романів Габріеля Гарсії Маркеса, режисер серіалу Олег Туранський відправляє глядачів відразу в два часові проміжки: в 20-ті та 70-ті роки в Одесі.

Єдине, що об’єднує ці часи і головних героїв серіалу – сувенір у вигляді труни зі скрипкою всередині. Він оберігає від нещастя свого господаря і приносить лихо кожному, хто його вкраде. «Телекритика» виділила три причини, чому варто подивитися «Сувенір із Одеси», якщо ви ще не встигли це зробити.

Зірковий склад акторів

Світові знаменитості, зірки радянського кіно, обличчя українських серіалів, коміки і навіть ведучі проектів – перше, що впадає у вічі в серіалі «Сувенір із Одеси», – робота кастинг-менеджерів. Перчинкою серіалу можна сміливо назвати польського актора Даніеля Ольбрихського, який зіграв у «Сувенірі з Одеси» скрипаля Матьє Озона в 70-ті роки. Даніель Ольбрихський – зірка світової кінематографії з великої літери. За 50 років акторської стажу польському акторові вдалося попрацювати з такими відомими режисерами, як Анджей Вайда, Клод Лелуш, Єжи Гофман, Кшиштоф Кесльовський і Фолькер Шльондорф.

Як світову знаменитість вдалося залучити до українського серіалу – цю історію творці серіалу зберігають у таємниці, лише підкреслюючи, що польський актор з перших днів роботи буквально зачарував знімальну групу «Сувеніру з Одеси».

Крім Ольбрихського в серіалі в ролі одного з головних бандитів Одеси, Григорія Котовського, або Отамана Ада, можна побачити українського актора Дмитра Суржикова. За сюжетом серіалу, одеський нальотчик вміло змінює образи, щоб переховуватися від поліції – у цій ролі важко уявити якогось іншого актора. Адже після ролей капітана НКВД Труніна в стрічці «Хайтарма» Ахтема Сеїтаблаєва і працівника Національного банку Дмитра Сурікова в серіалі «Слуга народу» хитрий, спритний і чарівний персонаж став буквально альтер его українського актора. Саме ці якості Дмитро Суржиков приніс у роль Котовського в серіалі «Сувенір із Одеси».

Невеликим потрясінням для глядачів стане абсолютно новий образ зірки «Маски-шоу» Георгія Делієва в ролі власника сувенірної крамнички, серйозного єврейського підприємця Наума Рахумовського. Візажисти і художники так добре попрацювали над Делієвим, що з першого погляду за одеським акцентом, лисиною і невеличкою борідкою впізнати українського коміка непросто.

В одній з головних ролей серіалу «Сувенір із Одеси» – український актор Станіслав Боклан («Битва за Севастополь», «Поводир»). Ну і, звичайно ж, акторська гра і шарм зірки радянських екранів Лариси Удовиченко не може не зачепити глядача. Хоча в екранному образі Єлизавети Вольської складно не помітити недопрацювання художників проекту. Так, роль Вольської в ​​молодості в «Сувенірі з Одеси» зіграла молода актриса Ольга Виниченко («Sпарта», «Парфюмерша»). У неї карі очі, чорне волосся і досить виразна зовнішність, яка й близько не нагадує голубооку і світловолосу Ларису Удовиченко.

Незважаючи на те що обидві актриси чудово вжилися в роль сором’язливої аристократки, зрозуміти, що в серіалі Лариса Удовиченко – це Ольга Виниченко через 60 років можна хіба що за характером і інтонаціями героїні. Інакше нікому б і в голову не прийшло, що в старості у героїні може змінитися не тільки колір волосся, а й очей.

«Сувенір із Одеси» також стаж став майданчиком для молодих акторів, серед яких актор Київського центру сучасного мистецтва «ДАХ» Роман Ясіновський в ролі дрібного шахрая Зями.

Колегою за цехом Ясіновського також став актор Київського молодого театру Марк Дробот, який дуже правдоподібно зіграв шпигуна Лафара.

Таку Одесу ви ніколи ще не бачили на екрані

Акторську гру гармонійно доповнює робота художників-постановників проекту – завдяки їхній роботі екранна Одеса нічим не нагадує бідне й брудне портове місто початку ХХ століття. Одеса в кожному кадрі цього серіалу – швидше барвиста казка.

Зі слів сценариста Андрія Кокотюхи, створення такого умовного простору з персонажами, одягненими мов щойно від кравця, і було основним завданням проекту. Він нагадав, що «Сувенір із Одеси» – серіал не історичний і навіть не документальний. Тому багато з подій, показаних на екрані, заради збереження інтриги довелося навіть хронологічно поміняти з реальними історичними подіями тих років.

«Наприклад, афера з тіарою скіфського царя, яка розгортається в одній із серій “Сувеніру з Одеси “, насправді мала місце наприкінці ХІХ століття, але у нас ці події відбуваються в 1916 році. Оскільки за сценарієм ми як автори проекту не могли дозволити собі відзняти такий великий проміжок часу. Не варто, до речі, шукати історичну достовірність у аферах Котовського. Так, вони всі реальні, але відбувалися в різних містах і в різні роки», – поділився з «Телекритикою» Андрій Кокотюха.

Зйомки художньої мелодрами відбувалися не тільки в Одесі, а й у столиці, яка історично не мала ніякого стосунку до бандитського початку століття в Чорноморській перлині. Одним із ключових місць у серіалі «Сувенір із Одеси» стало кабаре злодія Мішки Япончика, яке знімали в приміщенні Малої опери в Києві.

Авторам довелося трохи пофантазувати і над тим самим сувеніром із Одеси, навколо якого закручена дія серіалу, – кулоном у вигляді труни. Якщо звернутися до реальної історії Одеси початку ХХ століття, то такий артефакт дійсно існував. Правда, справжній сувенір (який, до речі, був проданий в 2013 році на аукціоні Sotheby’s за $365 тис.) не надто схожий на той кулон, який ми бачимо в кадрі. «В оригіналі – це в кілька разів більша труну на ніжках, тобто, це навіть не амулет», – розповів «Телекритиці» художник-постановник Олександр Тетерін

«У поствікторіанську епоху смерть була звичайним явищем – люди вмирали від чуми, венеричних захворювань, морфінової залежності. Людей (в основному дітей) не встигали за життя сфотографувати або намалювати портрет на полотні і їх фотографували мертвими – Memento mori. Тому черепа були дуже популярні. І наш одеський ювелір Рахумовський за сюжетом прекрасно відчував західні тенденції, тому він собі спокійно створив цю труну, зверху вигравірував уроборосом (змія, що пожирає свій хвіст. – Ред.), алхімічним циркулем і альфою з омегою», – поділився Олександр Тетерін.

Зі слів режисера проекту Олега Туранського, під час зйомок «Сувеніру з Одеси» навколо головної прикраси серіалу була спеціально створена своя легенда.

«Наша скрипка в серіалі була нібито створена для Паганіні. Однак кулон так і не встигли подарувати маестро через його смерть. Тому скрипочка була захована в так званій труні. До речі, в серіалі не раз можна буде почути про великого скрипаля. Наприклад, композицію «Каприс №24» часто виконує наш головний герой Матвій», – розповів Олег Туранський.

Наймасштабніший український серіал

Захоплює також і масштабність зйомок. Як розповіли «Телекритиці» творці серіалу, «Сувенір» знімався в реальних локаціях, а не в павільйонах, як це часто роблять у серіальному виробництві. Так, для створення Одеси початку ХХ століття художникам-постановникам довелося чимало попрацювати.

Наприклад, блоки кондиціонерів на стінах одеських будинків художники-декоратори серіалу вміло ховали за білизною, а білизняні мотузки з розвішеними на них простирадлами донині залишаються одеською особливістю. Сучасні електричні дроти ховали за кучерявим плющем. Як кажуть автори проекту, доходило до того, що художникам доводилося скручувати дорожні знаки та пластикові урни, а після зйомок повертати їх назад.

У «Сувенірі з Одеси» також можна побачити багато антикваріату. Зокрема, автентичний телефонний апарат 1920-х років, який спеціально для зйомок серіалу привезли з Парижа, настінне дзеркало 1910-х, поверхня якого за старовинною технологією виготовляли ще з чистого срібла, а щітка для волосся і люстерко головної героїні збереглися з 1898 року.

Створення костюмів за модою початку ХХ століття і радянських сімдесятих, декорування фасадів будинків і тривалі пошуки автентичних предметів побуту – лише півсправи. Авторам «Сувеніру з Одеси» довелося знімати для свого серіалу окреме кіно в кіно. Тож, щоб відтворити образ відомої актриси німого кіно Віри Холодної, зняли невеликий чорно-білий ролик, стилізований під німу кінематографію двадцятих років, де роль легендарної кінодіви зіграла
Яна Ляхович.

У цілому над проектом працювало близько 90 осіб. Акторський склад налічує понад 80 акторів, а загалом у серіалі було розроблено понад 150 образів і задіяна рекордна кількість історичних знакових локацій. У серіалі можна побачити Липський фонд, Шоколадний будиночок і навіть квартиру-музей Михайла Старицького, яка в «Сувенірі з Одеси» відображає побут культурної еліти початку XIX століття.

Нагадаємо, «Сувенір із Одеси» можна подивитися з понеділка по четвер на телеканалі «1+1» о 21:00 або на онлайн-платформі 1+1 video.