Порно, але не те
_
_
Мало хто з критиків відмовив собі в задоволенні похвалити рекламну Audi як «найемоційнішого члена акторського складу» і висміяти те, як фільм милується життям 1% найбагатших людей. Але найсуворішу прочуханку «Відтінкам» влаштував The Guardian, навісивши на фільм ярлик «лайфстайл-порно». «Воно настільки знеособлене, що його можна крутити без звуку в готельному лобі. Крім того, воно перемежовується звичаною софт-порнографією, настільки невинною і частою, що я так і чую колективне зітхання глядачів, перед якими вчергове з’явилися голі герої», – збиткується критик.
Огірок? Який огірок?
_
_
Як горить вогонь, як тече вода…
_
_
Між нами хімія
_
_
З імовірністю 99% ви вже зустрічали гучні заголовки, що обіцяють розкрити секрети тренувань Дакоти Джонсон і Джеймі Дорнана. Однак більшість критиків сходяться на думці, що виконавцям головних ролей не завадило б частіше відвідувати не спортзал, а курси з підвищення акторської майстерності. «Хімія між Джонсон і Дорнаном – немов між двома манекенами, що впали один на одного в підсобці магазину», – резюмує критик AZCentral, додаючи, що постільні сцени цих двох більше нагадують аеробіку. Що ж, інтенсивні тренування минули не дарма… в якомусь сенсі.
«Смелая»: что мы узнали из скандальных мемуаров Роуз Макгоуэн
Доктор Джекіл і…
_
_
Усе добре, що добрий кінець має
_
_
«Повісьте ланцюга на місце та зачиніть Червону кімнату – цей до бюлю несексуальний кошмар добіг кінця», – урочисто починає критик USA Today. «Сміховинному фіналу трилогії вдалося стати найкращою частиною БДСМ-зневіри, знятої за прохідним романчиком Е. Л. Джеймс… Більша частина фільму – сюжетна нісенітниця, яка веде до чергового раунду оголення; в одному випадку приводом для роздягання стає відро морозива». Щоправда, сам фільм швидше нагадує інший фаст-фуд: на думку рецензента, постільні сцени в ньому «гарячі, немов вчорашня піца».
Франц Кафка зустрічає Девіда Лінча
_
_
Культове сатиричне видання просто зобов’язане було вчергове проїхатися по франшизі «Відтінків». Цього разу критик The Onion Пітер К. Розенталь (який із незворушним обличчям скаржився, що не розуміє діалоги динозаврів у «Парку Юрського періоду») перевершив себе, зумівши за 5 хвилин свого відеоогляду заглибити глядача у вир екзистенціального жаху. «Цей фільм переконав мене в тому, що я помер. Я помер, і в покарання за мої гріхи я замкнений в якомусь кінопеклі, змушений довічно переглядати ці похмурі сиквели і безглузді серії фільмів». Місце, де замкнений бранець «П’ятдесятьох відтінків свободи», нагадує швидше «Кімнату» Сартра, ніж Червону кімнату Крістіана Грея. «Кожен DVD-диск, який я дивлюся, просовують мені на таці в щілину під дверима», – з жахом повідомляє Розенталь. І в ці урожайні для студії Universal дні всі ми – трохи цей критик.
