Соня Слюсаренко, «Секс, Інста і ЗНО»: «Вийде дуже якісний український продукт»

Влітку 2020-го творча група «Секс, Інста і ЗНО» на чолі з режисером Антоніо Лукічем, а також керівницею 1+1 Digital Studios і авторкою ідеї Іриною Никончук відзняли серіал про світ сучасних підлітків і їхні проблеми. У центрі подій – четверо персонажів та їхні найближчі друзі, у яких, окрім класичних проблем generation Z, ще й іспити на носі. Прем’єра «Секс, Інста і ЗНО» відбудеться на 1+1 video у листопаді 2020 року. Серіал буде доступний глядачам за підпискою. Вартість перегляду всіх 12 серій «Секс, Інста і ЗНО» складатиме 79 грн.

«Телекритика» щотижня знайомить читачів з акторами, які знялися у серіалі.

Сьогодні публікуємо інтерв’ю з Сонею Слюсаренко, актрисою, студенткою 2 курсу КНУКіМ. Вона навчається у майстерні Ніни Гусакової, родом з Івано-Франківська. У серіалі «Секс, Інста и ЗНО» грає роль Ханни.

Соня, чому ти вирішила стати актрисою?

Якийсь період я професійно займалася спортом (плаванням – ред.), але перегоріла. Шість років плавала, пластувала, а потім усвідомила, що цим я вже не горю, не відчуваю ніяких емоцій. Якийсь час мені було сумно, і я не знала, що з цим робити. Потім мені захотілося займатися чимось творчим, і я пішла зі спорту. Цілий тиждень я не виходила з дому, не ходила до школи (тоді я навчалася у восьмому класі), у мене просто не було моральних сил. Я дивилася фільми й у якийсь момент зрозуміла, що це те, чим би я хотіла займатися. Відразу ж пішла в акторську студію, влилася в цю атмосферу і відчула, що це моя любов. Проходивши два роки у студію, я остаточно усвідомила, що хочу займатися саме цим. Це те, від чого у мене горять очі.

Але це ж не відразу сталася – я сумнівалася, вибирала. Мені багато подобалося, наприклад – дизайн, моделінг. Батьки відреагували не надто позитивно – тато не зрадів, мама теж не особливо підтримувала. Мені хотілося спробувати себе у моделінгу, тому що мені подобаються камери та приміряти на себе різні образи. Але потім я усвідомила, що акторство набагато краще та цікавіше, адже ця сфера містить у собі багато аспектів, якими я цікавилася і які мені подобалися.

Як ти думаєш, актор – це професія чи покликання?

Я би не розділяла, адже це взаємопов’язані та взаємодоповнювальні речі. Щоб залишатися довго на плаву і бути визнаним майстром сцени, необхідно постійно працювати над собою. Але мені здається, що і без таланту нікуди. Це не та діяльність, де можна просто навчитися і використовувати, все-таки має бути щось закладено всередині.

Соня, розкажи, як ти дізналася про кастинг серіалу? І коли пройшов весь процес відбору і тебе затвердили на роль, що ти відчула в той момент?

Я вже три роки знайома з кастинг-директором Аллою Самойленко. Вона мені написала ще тоді, коли тільки починався етап візиток. Я ще не знала, що це за проект, просто відправила свої дані. Потім Алла попросила познімати своїх одногрупниць або сусідок по гуртожитку. Я так і робила. З того, що розповіла Алла, я зрозуміла, що це буде щось круте і хотіла залучити якомога більше людей.

Але тоді ти ще не знала, що це за проект?

Так, Алла тоді сказала, що це буде молодіжний серіал. Потім вона прислала мені проби на Сніжану (персонаж в серіалі – ред). Я записала, відіслала, але тоді ж відчула, що це не моя природа, це зовсім не я. Потім Алла прислала проби на іншого персонажа і ось тут я побачила свою схожість з героїнею. Круто, що мені все-таки запропонували Ханну, вона мені ближче.

Чим мені сподобався цей проект ще на етапі кастингу? Тим, що я не переживала. У мене був внутрішній спокій, наче знала, що все буде добре. Потім я приїхала на живі проби до Києва, і вони були дуже круті. Навіть всупереч своєму внутрішньому спокою, коли їхала на проби, хвилювання все-таки було. Але в результаті я вийшла з проб з масою позитивних емоцій. Проби мені дуже сподобалися, я просто кайфувала від процесу. Потім чекала. Я знала, хто кастингувався на інших персонажів – ми час від часу списувалися, питали один одного. Пізніше мені сказали, що на цю роль потрібна повніша дівчинка. Я сказала, що можу набрати вагу і з волоссям зроблю, що скажуть. І я знову стала чекати.

А після того як мене попросили надіслати свої параметри (зріст, розмір взуття і т.д.), я зрозуміла, що мене затвердили. В той момент я плигала і пищала. Було дуже класно (сміється).

Соня, а роль Ханни – це твоя перша роль в кіно в основному акторському складі, чи ти маєш акторський досвід?

У мене вже був досвід зйомок. Мій перший проект – це епізодична роль у фільмі «Віддана». Потім був польський проект «Останні дні літа», де у мене була одна з головних ролей. Також були зйомки тізерів.

Соня, розкажи більше про Ханну. Цікаво почути від тебе – хто вона, які у вас спільні риси, цінності, можливо світосприйняття. Чим Ханна відрізняється від тебе і не складно було це зіграти?

Коли я вперше читала опис персонажа, то розуміла, що схожість один в один. Кожен пунктик – все про мене. Єдине – я не така активістка, але у мене є свої принципи щодо фемінізму, екології та якихось соціальних питань. А ось Ханна постійно щось робить. Я можу допомогти на акціях, поволонтерити, але не роблю цього постійно, як Ханна. А в основному схожість була в усьому, я навіть переживала, що буду грати саму себе, а хотілося створити роль, повноцінну, окрему від мене самої. Ну і потім зрозуміла, що даремно переживала з цього приводу, Антоніо дуже допоміг в процесі зйомок і в результаті вийшло, що ми з Ханною схожі, але все одно – різні люди. У мене, напевно, більше емпатії, ніж у Ханни. Вона більш сувора, вона робить багато речей, які допомагають людям, тваринам, але вона не суперспівчутлива. Мені здається, що вона радикальніша за мене. Я трохи нейтрально ставлюся до цих речей, а ось Хана агресивна в своїх принципах – щоб було все так, як хоче вона. Ну і я не така задротка, якщо про відмінності говорити (сміється). Ханна така, але за це я її і люблю.

Вийшла все-таки Ханна, Соня Слюсаренко залишилася за кадром?

На зйомках було відчуття, що це різні люди. Я намагалася знаходити якісь методи відрізнити нас – мені вдалося змінити трохи пластику, і це дуже тішило.

Як тобі працювалося на зйомках? Що важливого винесла для себе?

Це був дуже хороший досвід, де вдалося дізнатися багато чого. Саме в цьому проекті я зрозуміла, що дуже важлива річ – це робота з камерою. Просто надважлива. Це той пункт, який треба розуміти і якщо щось не ясно, обов’язково запитувати оператора. Також важливо і самому розуміти ці моменти під час зйомок – де світло, щоб кадр вийшов гарний, куди краще стати. Це не театр, який сильно відрізняється від кіно. Ще я зрозуміла, що не потрібно з першого дубля видавати все емоції, а намагатися їх дозувати. Ставитися з повагою до роботи гримерів – це теж важлива штука, щоб розуміти, як ти виглядаєш в кадрі, адже це впливає на кінцевий результат.

І ще важливий момент – постійно тримати в голові попередню сцену і заходити в наступну вже підготовленою.

На першому курсі, як я зрозуміла з інших інтерв’ю, в університеті вам більше дають базу актора театру?

Так, кіно взагалі не торкаються. Це проблема наших ВНЗ, як мені здається. Я, до речі не на акторському вчуся, моя спеціалізація – режисура театру. Але і акторів, і режисерів вчать думати в театральному напрямку.

А тобі не складно? І чи допомагає освіта режисера на майданчику?

Так, я думаю, що мені це дуже допомагає, адже ще і з режисерської точки дивишся на весь цей процес, а не тільки з акторської. На першому курсі нас також навчали акторській базі, ми і в етюдах грали. І ще колись в школі було трошки театрального досвіду.

А в майбутньому ти себе ким бачиш?

Я ще не знаю. В акторському я пливу і не відчуваю течії часу – я вся в моменті, в процесі. А ось від режисури у мене горять очі, і дуже люблю цю роботу. Тому всім кажу, що поки вчуся, а потім подивлюся, загадувати наперед не буду.

Які в тебе склалися відносини з іншими акторами на майданчику і за її межами?

Я була трошки знайома з Ганнусею і заочно – з Андрієм Косенко. А з усіма іншими познайомилися вже на майданчику. Нам було легко знайти спільну мову. Ми об’єдналися в групу, де спілкувалися, тому, коли вже приїхали на зйомки, то всі були як старі-добрі друзі. Я дуже всіх люблю! Вся команда для мене як сім’я, а акторський склад – взагалі окрема історія. Потрібно дуже дякувати всесвіту, що все так склалося і зібралася просто ідеальна команда.

Якби тебе запитали глядачі, навіщо їм дивитися цей серіал? Щоб ти відповіла?

Якщо серіал дивитимуться підлітки, то вони знайдуть в ньому себе. І у персонажів дуже цікава історія, дуже вдало поєднуються драматичні та комедійні лінії. Дуже хороший гумор у режисера Антоніо Лукича, у сценаристів – Жені Бабенко, Паші Острикова. Мені здається, що вийде дуже якісний український продукт. Я не знаю, як все вийде у фіналі, але по відчуттях, які були під час зйомок, повинно вийти дуже добре. По-іншому ніяк, адже вкладалися серця, душі.

Чи можеш поділитися смішною, курйозною ситуацією, яка сталася з тобою на зйомках серіалу?

Пам’ятаю, була така ситуація у мене. Мені кажуть адресу і просять підтвердити. Я підтверджую. А потім пишуть, що змінилася адреса, приїжджай відразу туди. Окей, я підтвердила знову. З ранку встала, ніби все нормально, встигла поїсти – чудовий день йти на зйомки. Їду за адресою, яку підтвердила, все супер. Приїжджаю, дзвоню асистентці Маші з питанням «Де ви?», а потім розумію, що приїхала за адресою, яку підтвердила в перший раз. А в мене через 10 хвилин сцена, та ще й телефон розряджався. Це був кошмар! Я швидко викликала таксі, приїхала за потрібною адресою, і добре, що ніхто, начебто, не помітив. Була тоді дуже засмучена, а зараз згадую – і смішно.

Соня, які фільми та серіали ти любиш дивитися? Хто твої улюблені актори?

Якщо походити в театри і подивитися, то побачиш багато талановитих і геніальних акорів. Дуже люблю акторський колектив театру «Золоті ворота», театру на Лівому березі, театру Франка. Наприклад, Лілія Цвелікова, Анастасія Пустовіт. Взагалі колективи цих театрів круті. Дуже люблю Марину Кошкіну і Христину Федорак з театру Франка, Івана Бліндер і Надію Левченко з нашого театру в Івано-Франківську.

З українських акторів кіно люблю роботи Даші Плахтій і Марії Свіжінської, а ще Остапа Дзядека і Даші Полуніної.

З акторів кіно люблю Леа Сейду, Єву Грін, Ді Капріо, Макевой. Взагалі дуже багато улюблених акторів, список дуже довгий (сміється).

Дуже знаковий для мене фільм «Пан ніхто», де головну роль виконує Джаред Лето. За рейтингами він був не суперуспішним, але саме для мене він дуже важливий, адже розповідає про речі, які вище нас – про долю, про силу випадку, про вищі сили. Мені взагалі такі фільми подобаються. Ще чимось схожі фільми «Я початок», «Хмарний атлас». Дуже люблю такі картини про тонкі матерії.

Також люблю серіали, міні-серіали, наприклад «Гострі предмети». Крутий серіал «Роки й роки», «Ейфорія» гарний за формою. Але зі схожою тематики найбільше я люблю британський серіал про підлітків «Молокососи». Він дуже жорсткий, але там підняті багато важливих питань. Це один з улюблених серіалів і чимось схожий на наш.