Журналістка Олена Ребрик написала в своєму акаунті: «Павло Ар’є підтвердив, що HBO використав його [персонаж] бабу Прісю («На початку та наприкінці часів», «Сталкери») для монологу в “Чорнобилі”». Олена стала на захист драматурга, резюмувавши: «Дехто став “аргументувати”: автори [серіалу] писали, що “надихалися”, зокрема, й роботою Світлани Алексієвич (автор книжки «Чорнобильська молитва». – Ред.), та в тому й річ. Вони пишуть про це, згадують її ім’я. Звичайно, адже це нобелівська лауреатка, а не якийсь там український драматург, з нею потрібно рахуватися. Одне скажу точно: коли ви створюєте настільки епохальний продукт, який покликаний розвінчати радянську брехню і відкрити людям очі, точно не потрібно створювати нову та ображати людей, яких ви своїм фільмом мали б утішити, і яким мали б дати надію на те, що правда завжди перемагає».
Сам Павло Ар’є пише у Facebook, що його «ви**али та кинули». Він поскаржився на високий тиск у зв’язку з переживаннями через ситуацію.
Нагадаємо, що за п’єсою Ар’є «На початку і напрікінці часів» (2013) поставлений однойменний спектакль, спектакль «Сталкери», а також фільм «Брама». Героїня постановки – ексцентрична баба Пріся, яка відмовляється залишати зону відчуження, мотивуючи це словами: «Тут мій ліс, болото, шо мені ще треба?»
Кадр із фільму «Брама»
У Facebook-обговореннях йдеться про сцену на початку 4 серії міні-серіалу HBO «Чорнобиль», де солдат намагається змусити літню жительку зараженої зони залишити будинок. Коли вона відмовляється, він вбиває корову, яку жінка у цю мить доїть.
«Телекритика» вирішила порівняти монолог, який адресує евакуаторові героїня «Чорнобиля» в 4 серії, і монолог баби Прісі з постановки «Сталкери» (переклад «Телекритики»).
«Чорнобиль» (HBO):
««Мені 82 роки. Я прожила тут усе своє життя. Ось тут, у цьому будинку, в цьому місці. Що мені до безпеки? Ти не перший солдат, який прийшов сюди зі зброєю. Коли мені було 12, почалася революція. Люди царя, більшовики… хлопці, як ти, марширували строєм. Вони сказали нам піти. Ні. Потім був Сталін і голод, Голодомор. Мої батьки та сестри померли. Іншим сказали забиратися. Ні. Потім була велика війна. Німецькі хлопці. Російські хлопці. Більше солдатів, більше голоду, більше тіл. Мої брати не повернулися додому. Але я залишилася і я досі тут. Після всього, що я побачила. Так чому я повинна піти через те, чого я навіть не бачу?»
«Сталкери» (Павло Ар’є):
«Ніхто мені тут не прикажчик. Та якого х*ра їхати, га? Я німців пережила і вчених перебуду. Знову ви зі своєю радіацією, ну де ця радіація, ну покажіть її, ну немає ж її. Як це я поїду? У мене он корова Раїса. А поросята Йосип і Адольф? Їх же різати треба. А поля? А господарство? Город. Та пішли ви в с**ку! » […] « З давніх часів чого тут тільки не було: мавки, нявки, духи польові, всяка зараза… А кров людська лилася як вода. Татари нас ґвалтували, виганяли… Потім поляки прийшли. Теж нас різали, рубали, а за ними: “слався, слався великий царь, слався, слався, наш государь!” Теж нас різали, кріпачили. А за ними: “наш паровоз вперед летит, в коммуне остановка!” Тут, на цьому місці 800 наших хлопчиків порубали. А далі – Голодомор. Жоден кат до такого не додумався, щоб мільйони людей голодом убивати. А Сталін, паразит такий, додумався. Німчура прийшла, ми тут з нею швидко розібралися, ох як ми їм тут дали! А потім: “широка страна моя родная…” Словом, все не як у нормальних людей». (Наводиться за постановкою 2016 року з Ірмою Вітовською.)
Незважаючи на те, що канва сцен і основний наратив збігаються, дослівного цитування п’єси в серіалі немає – і це логічно, адже «Чорнобиль» задуманий як драма з елементами трилера, тоді як баба Пріся – персонаж комедії-фарсу. Наратив приналежності до народу, на долю якого століттями випадають муки, складно назвати унікальним: ніхто не став би звинувачувати в плагіаті фільм, де лунає текст про долю євреїв, навіть якби він перегукувався з якимись знаменитими монологами на цю тему. Наприклад, словами Толстого («Єврей – символ вічності. Він, якого ні різанина, ні тортури не змогли знищити; ні вогонь, ні меч інквізиції не змогли стерти з лиця землі») або навіть Марлона Брандо («Уявіть собі переслідування, яких вони зазнавали століттями: погроми, спалення храмів, набіги козаків, знищення цілих сімей, розсіювання народу та Голокост…»). Адже ліричний герой перелічує події, які дійсно залишили потужний відбиток на культурі – єврейського народу чи, в нашому випадку, жителів України.
Образ незламної бабусі теж простіше прийняти за архетип, ніж за плагіат (логічно, що саме сільська літня мешканка обирає шлях опору – у неї міцніший зв’язок із землею, і вона з огляду на вік хоче не прожити життя в безпеці, а «дожити» на рідній ділянці). Наприклад, у селі Іллінці Чорнобильського району в 2014 році проживали двоє людей похилого віку. У Святську (Брянська обл., РФ) до катастрофи на АЕС жило 700 людей, а через вісім років залишилося 17 старих.
А ось що сказано про 4 серію в офіційному подкасті The Chernobyl Podcast. Ведучий: «Ще одна примітна сцена з людиною, яка дуже не хоче їхати… Здається, це називається (вимовляє російською) babushka?» Сценарист «Чорнобиля» Крейг Мазін відповідає:
«Так, такі люди були найвпертішими. Й у них була на це причина! Вони були старими, вони прожили там усе життя. Думаю, коли тобі 82-83 роки, тебе значно менше турбує неминуча смерть від радіації. І твій зв’язок із землею сильніший за необхідність бути в безпеці. Ця історія натхненна реальним випадком, коли солдат, який прочісували зону, мав евакуювати одну жінку. Вона в той час доїла корову і не розуміла, чого він від неї хоче. Він виливав молоко, а вона продовжувала доїти… І знаєте, мені подобається цей опір: мовляв, ти будеш доїти, а я буду виливати, тому що це молоко однаково не можна пити – що ж, а я буду знову доїти! Це було так чудово, відчайдушно та дивно. Але це також дало мені змогу показати, як Чорнобиль співвідноситься з більшою історичною картиною, з трагедією людей в СРСР і до нього, у царській Росії – особливо з трагедією України. Україна перебувала в небезпечному місці, затиснута між “справжньою” Європою і Росією. Це дуже цінна земля, “житниця” Радянського Союзу. Вона також була першою територією, куди ввійшли Наполеон і Гітлер, коли їм заманулося напасти на Росію. З іншого боку, Україна стала місцем, де Сталін у 30-ті вчинив, на мій погляд, свої найстрашніші злочини: примусову колективізацію, розкуркулення та Голодомор».
Нагадаємо, що «Чорнобиль» отримав на IMDb рейтинг 9,7/10, став найкращим серіалом за версією сайту.
Фото: кадр із фільму «Брама»
