У центрі сюжету – заплутані кримінальні історії, які вже встигли полюбитися глядачам. У головних ролях усе те ж тріо – Артем Позняк, Богдан Юсипчук і Сергій Лістунов.

В історії української версії російського серіалу «Ментівські війни» таке збереження сюжету – це щось новеньке. Адже до цього кожен сезон починався з абсолютно іншого: візьмемо, наприклад, «Ментівські війни. Київ» (1+1 Production) або «Ментівські війни. Одеса» (виробництва «Київтелефільм»). Змінювати локацію та головних героїв, кажуть творці, поки немає сенсу – актори сподобалися аудиторії «2+2» – про це свідчать цифри, які серіал здобув для каналу.

Сьогодні ми в селі під Києвом. Саме тут розгортаються події однієї зі сцен. Поки актори репетивують тексти й дублі, ми відшукали на майданчику креативного продюсера проекту Ларису Марцеву, аби розпитати в неї цікаві подробиці.

Феномен «Ментівських воєн» полягає у слові «безпека»

Відповідь на запитання, заради чого наші глядачі дивляться «Ментівські війни» проста й, водночас, складна. Якщо почати з простого – то кожна людина потребує справедливості й упевненості в хеппі-енді. Навіть якщо початок зовсім поганий. Це принцип, якого ми дотримуємося в кожному фільмі «Ментівських воєн». Хоча висока серіальна драматургія останніх років потребує, щоб у кінці всі померли. (Усміхається.)

Якщо говорити про складне, то в нашому серіалі ми апелюємо до базових потреб глядача (й до наших власних). Пам’ятаєте піраміду Маслоу? Це ієрархія потреб людини. В основі – потреба в безпеці та захисті, вище йдуть потреби в дружбі, любові, відданості та взаємовиручці. Й на самій вершині – потреба в самореалізації, розвитку та зростанні. Наш фільм апелює саме до базових потреб. Тому що наші люди, на відміну від західного глядача, ніколи не почуваються в безпеці. У нас немає соціальних гарантій. Ті, хто за покликом мають нас охороняти, часто виявляються перевертнями в погонах. У нас як і раніше існують рекет і рейдерство. І, яким би це пафосним не здавалося, жити страшно.

«Ментівські війни» – це фільм про те, що вихід є завжди. Навіть якщо всі обставини проти. Для того, щоб бути героєм, не потрібно мати надздібності – руйнувати поглядом стіни або левітувати. Потрібно бути чесною, порядною людиною, яка здатна поставити інтереси людей вище за власні та йти назустріч своєму страху. Наші герої – Гордієнко, Воронов і Харлей – саме такі. Вони живі. У них є слабкості. Вони роблять помилки. Але вони завжди перемагають. А ще, найвища цінність для них – справжня чоловіча дружба. І, вимикаючи телевізор після фінальних титрів, наш глядач почувається у безпеці. На зло є управа. Злодія буде покарано. Друзі завжди прикриють зі спини. А кохана жінка чекатиме на тебе скільки потрібно, поки ти рятуєш світ. У цьому – секрет привабливості «Ментівських воєн».

Після першого сезону ми зрозуміли, наші герої настільки сподобалися глядачам, що немає сенсу змінювати акторський склад

У «Ментівських війнах. Харків» ідеально склався ансамбль (тричі стукає по дереву). Гордієнко у виконанні Артема Позняка – це глибокий аналітичний розум, досвід і нехтування правилами. Воронов – Богдан Юсипчук – здоровий прагматизм, надійність і до того ж він красень. Харлей – Сергій Лістунов – відчайдушність, гумор, міць і, несподівано, сум, прихований під зовнішньою бравадою.

На пробах ми складали десятки варіантів ансамблів. Як ми тільки не тасували цю трійцю. (Сміється.) Ми змінювали їх і так і сяк… Потім разом із продюсерами каналу «2+2» сиділи й продивлялися всі варіанти. Тоді ми всі погодилися, що саме між цими трьома акторами в кадрі є якась хімія, вони… як би це сказати… доповнюють один одного.

Під час адаптації ми вносимо невеликі зміни в оригінальний сценарій

Але не тому, що нашій сценарній групі не вистачає уяви придумати щось своє. Просто це культовий серіал із певними традиціями, й ми намагаємося їх наслідувати, а не уникати. Хоча, звичайно, ми робимо правки щодо ментальності, часового зрізу, атмосфери. Оригінальна версія похмуріша й холодніша. Пітерський сплін, вічний дощ, туман і холод. У нас, за відчуттями – «задушливий літній вечір, силуети людей стають хиткими від гарячого повітря. Асфальт розжарений. І сонце кольору спеченої крові опускається за горизонт, аби поступитися місцем ночі, під покровом якої кояться страшні речі». Саме цією фразою починається бриф для сценарної групи.

Ну і Харків, звичайно, грає в «Ментівських війнах» далеко не останню роль. Прекрасний Харків, місто високих технологій, раціональних людей і сильних пристрастей, накладає свій відбиток на нашу історію. Локації, специфічні харківські слова… Якісь відсилки до міських міфів. Там, де це можливо, ми вкрапляємо реальні історії з життя кримінального Харкова, й нам завжди приємно отримувати відгуки від харків’ян, які кажуть, що нам вдалося в серіалі передати дух східної столиці України..

Про вигорання сценаристів

Для мене цей серіал певною мірою парадоксальний і містичний. Я, як продюсер і сценарист, знаю, що, як правило, до шостого-сьомого сезону автори починають ідеї висмоктувати з пальця, і це буває нестерпно. Наприклад, останні сезони «Білих комірців» дивитися неможливо, такі вони пластмасові. Коли «2+2» запропонував нашому продакшену взятися за адаптацію 8-го і 9-го сезонів, у мене були деякі сумніви. Що ще може статися з нашими героями такого, аби неможливо було відірватися від екрану? Але сталося неймовірне. На загальну думку команди, яка робить «Ментівські війни. Харків», ці два сезони – найкрутіші в історії серіалу. У чому секрет? Сценаристи ті ж самі. Персонажі ті ж самі. А історія така, що навіть у мене, ветерана серіалу, дух перехоплює. Можливо, «Ментівські війни» перебувають під покровительством якихось серіальних богів.

Усі фільми цього жанру, що стартували з пітерськими «Ментівськими війнами», – «Бандитський Петербург», «Вулиці розбитих ліхтарів», наприклад, – уже стали історією кіно. «Ментівським війнам» вдається захоплювати аудиторію. І не лише за рахунок старих фанатів. Із відгуків в інтернеті, які ми намагаємося відстежувати, я знаю, що наш серіал із задоволенням дивляться жінки різного віку. Можливо, тому що він про справжніх чоловіків. І молода аудиторія дивиться – та сама, яка через вік та інтереси мала б «залипати» в якісь фільми про кіберзлочини. Думаю, це тому, що «Ментівські війни. Харків» – дуже чесний фільм про те, що відбувається в реальному, не вигаданому світі. У цьому сенсі МВ мають прикладне значення. Наприклад, вчать, як чинити в тих чи тих небезпечних обставинах, пов’язаних із кримінальним світом або з органами охорони правопорядку..

У другому сезоні «Ментівських ввоєн. Харків» з’явиться лінія кохання

Кохання в його романтичному значенні – не для наших героїв. Вони його прагнуть, але майже ніколи не можуть знайти. Гордієнко «одружений» з роботою. В одному з епізодів він так і каже своїй мамі, пригніченій тим, що синові скоро сорок, а ні дому, ні родини. Харлей у вічному пошуку простої та доброї жінки, яка зможе прийняти його таким, який він є (спойлер – можливо, цього разу йому пощастить). Та головне любовне навантаження лягає на Воронова (Богдана Юсипчук), який після трагедії, яка сталася з його коханою в минулому сезоні, тепер завжди один. І це неправильно – адже життя триває. Тому в новому сезоні ми вирішили дати Воронову шанс..

Між героєм Богдана Юсипчука та героїнею Іри Гулей розпочнеться службовий роман. До речі, Іра, як ви знаєте, журналіст «Сніданку з 1+1», вона знімає рубрику, де розповідає про залаштуння проектів: як знімають фільми, серіали, програми. У минулому сезоні ми їй запропонували роль оперативного співробітника й аналітика відділу Гордієнка. У цьому сезоні героїня Гулей також виконуватиме обов’язки «мента» й брати участь у спецоперації, тому зараз вона проходить курс поводження з бойовою зброєю. Поки не буду розкривати всі секрети. Та коли ми повідомили Богданові й Ірі, що на їхніх героїв у новому сезоні чекає сцена в ліжку, вони були дещо збентежені, однак ми пообіцяли, що все буде в рамках пристойності. (Сміється.)

В епізодичних ролях також з’являться знайомі глядачам персонажі

Оскільки ми ведемо переговори, я не буду зараз називати імена. На одну з епізодичних ролей ми запрошуємо людину, яка вельми відома в глянцевій журналістиці й світському житті столиці. Між її звичною сферою діяльності та «Ментівськими війнами. Харків» така ж різниця, як між панчохами й табельним «Макаровим». Більше сказати не можу, на жаль.

Яка частина другого сезону знімається в Києві?

У Києві ми знімаємо інтер’єрну історію та історію, яка не прив’язана до знакових місць у Харкові. Який сенс їхати в Харків знімати сцену в лісі? Ліс – він і в Києві ліс. Але для натурних зйомок операторська група виїжджала до Харкова. Інакше було б нечесно..

Про джерело натхнення

Моє джерело натхнення – це моя команда. Склад знімальної групи практично не змінився за багато років. І це теж показник. На «тарілці», коли обидві групи зібралися разом, було відчуття, що я повернулася в сім’ю, де буває, звичайно, різне, але ми один за одного горою. Ну і кохання, звичайно, надихає. Я таємно закохана в Гордієнка (сміється), але його серце віддане «Ментівським війнам». Втім, як і моє (загадково усміхається).

Чи буде третій сезон?

Звичайно, ми б хотіли, щоб був і третій, і навіть п’ятий сезон. Тепер усе залежить від глядачів. Зрештою, усе, що ми робимо, – для них.

Нагадаємо, виробництво серіалу здійснює 1+1 Production на замовлення телеканалу «2+2». Режисери: Валерій Рожко, Тарас Рибальченко. Продюсери: Максим Кривицький, Олеся Пазенко, Оксана Янко-Коваленко, Лариса Марцева, Володимир Андріюк.

Фото: Олексій Васкевич