– Минулого року я вирішила зробити собі подарунок на день народження і записала пісню англійською мовою, – розповідає Монро. – Автор композиції Марія Ерікссон (вона родом з Білорусі, але вже десять років живе в Швеції) знайшла мене по інтернету і запропонувала цікавий варіант. Пісня Boys and Girls півроку лежала в столі, а потім якось зірки зійшлися, з’явилися вільні гроші – і я зважилася: «Все, швидко записую і подаю заявку на національний відбір на Євробачення – а раптом!»
«Мені досі здається, що я особлива, унікальна і без підготовки мені все підвладне!»
– Але я не віддавала собі звіт в тому, що у мене немає того досвіду професійної співачки зі стажем, щоб прийти в студію і швидко записати пісню, та ще й англійською, – продовжує Монро. – А потім же потрібно виконати наживо на камеру – одним кадром, без монтажу кращих шматків. Мені досі здається, що я особлива, унікальна і без підготовки мені все підвладне! Раз – і в шпагатик стрибнула, як солістка «Мулен Руж». Але без постійних тренувань ви просто порвете зв’язки, навіть якщо стрибати будете «під коньячком».
Я зараз активно займаюся розтяжкою. У мене мрія – в 40 років сісти на шпагат, як раз у свій день народження. Адже у нас зазвичай цю дату не відзначають, а я вже продумую вечірку на свій черговий ювілей: «40 років – не 40 днів». І ось у мене мрія – сісти на шпагат, щоб всі о*уїли.
Фото тут і далі – Максим Лісовий
– Загалом, пісню я вивчила, попрацювала з викладачем над прононсом, – повертається до розповіді про Євробаченні травесті-діва. – І то я пізно подала заявку, чи то паршиво заспівала, а може, і те, і інше (хоча виглядала добре), але мені ніхто не подзвонив. Я була впевнена, та й автор вселяла надію, що таку екстравагантну артистку, яка не боїться в цій країні бути собою вже який рік, обов’язково візьмуть. Але ні *єра, ніхто не подзвонив. Не буду лукавити, я трохи засмутилася, хоча і випустила через півроку цю пісню на своєму youtube-каналі.
До речі, нам з Мусею пощастило почути уривок цієї прекрасної пісні. Я просто не можу не поділитися цим з вами:
«Я завжди мріяла працювати на центральних каналах. Але «Інтер», наприклад, в прольоті: там на верхах досить гомофобна позиція»
– Звичайно, я бачила себе в кадрі, і проекти були реально цікаві, – говорить травесті-діва. – Я завжди мріяла працювати на центральних каналах: «1+1» або СТБ, ну ICTV (це більше чоловічий канал), «Інтер» – в прольоті: там на верхах досить гомофобна позиція. У мене багато друзів-журналістів, і в приватних бесідах я неодноразово чула про політику каналу, що, мовляв, ніяких ряжених, ніяких відкритих ЛГБТ-персонажів на «Інтері» ніколи не буде, поки вони живі. А вони живі і далі продовжують керувати каналом. На жаль, це приватні канали. А так як у нас єдиний державний канал – це «UA:Перший», то там мені теж нічого не світило. У нас хоч і світська держава, але якісь релігійні догми обмежують появу представників ЛГБТ-спільноти на «UA:Першому». Правда, я з’являлася там в якихось жіночих програмах, але так, щоб конкретно… Я розуміла, що у мене невеликий вибір: «1+1», СТБ, «Новий канал», ТЕТ. Я відчувала, що вже дійсно можу працювати в команді. Ну реально: видна, завзята, непогана, яскрава, мова підвішена, економна! Я ж сама собі роблю макіяж, укладання, у мене величезний гардероб…
– Ну так! Кажу ж: суцільна економія. Я ж на початку кар’єри не могла рівну стрілку на повіках намалювати, мене півроку подружка фарбувала. А потім подружка захворіла і не змогла зі мною поїхати на виступ. І я виділила один день і десь раз 20 намалювала стрілку, витирала й знову малювала – і все вийшло.
Багато хто не розуміє, що по життю можна навчитися всьому. Звичайно, з віком багато речей відпадають по фізичним протипоказань: ну, наприклад, в космос мене вже не візьмуть (хоча я не цікавилася, але думаю, що навряд чи). Також я не стану витрачати час на те, щоб навчитися розбирати карбюратор. Але якщо буду розуміти, навіщо мені це потрібно, ну, наприклад, захочу змінити рід діяльності або для нового цікавого відео, я можу навчитися всьому! У всякому разі в теорії, тим більше що я закінчила університет, вищу математику вчила.
– До речі, у багатьох терапіях рекомендується себе хвалити. Щовечора обов’язково складати список справ, які ви зробили, і за них себе хвалити. А ще дякувати! Я хвалю себе регулярно, а перед сном подумки дякую всім, хто зустрівся за сьогоднішній день на моєму шляху. Згадую їхні імена (таке тренування пам’яті), а потім дякую мамі, тату – і миттєво засинаю.
І ось я думала, мріяла, що велике ТВ поруч, ось воно, зараз, зараз! А потім сіла, задумалася: ну чекати-то можна все життя і так і врізати дуба, не дочекавшись. Тому створила свій канал на youtube #неугомоннаяМОНРО. І там я сама собі господиня! Тепер не вийде сказати, що хтось «нагорі» винен. Сама знімаю, сама монтую, сама придумую.
«Виявляється, я вже така чиста, що бруд не пристає»
– Не повірите! Цей же автор – Марія Ерікссон – у вересні написала мені нову пісню. Я попросила щось для душі – і вона написала веселу, життєрадісну композицію Be mylo-lo-lo-lo-love!. І я довго думала, записувати мені пісню, подавати заявку, чи хочу я цього? І зрозуміла, що не хочу.
– У мене не було цієї потреби боротися, доводити, що я найкраща, що я маю повне право представляти державу. Я не відчуваю всенародної підтримки в цій країні, як це відчувала Джамала, як це може відчувати та ж співачка Ілларія або Віталій Козловський (повірте, у нього теж величезна аудиторія). Зараз мені досить тієї аудиторії, яка є в соціальних мережах, і з кожним днем вона стає все більше і більше. Це люди, які розуміють російську мову і живуть по всьому світу. Хоча більшість все-таки росіяни! Тому що youtube ще не такий популярний в Україні. І справа тут не в мові, на якому я говорю.
– Аудиторію спочатку потрібно створити, як своє оточення, і потім цю аудиторію необхідно утримати, постійно нагадуючи, хто ти, звідки взялася. Тому що людська пам’ять коротка. Раніше я дуже часто брала участь в якості експерта в досить провокаційних передачах, таких як «Говорить Україна» та без сорому висловлювала свою думку. А глядач з Росії позбавлений можливості споглядати у себе на російських каналах подібні теми, тому що в Росії існує закон про заборону ЛГБТ-пропаганди серед дітей, і навіть ввечері апріорі подібні теми не обговорюються. А у нас ці теми завжди дуже смажені і викликають підвищений резонанс. Точніше, ці теми потім в youtube викликають підвищений резонанс серед російських користувачів – і там вже починаються обговорення: кому і куди потрібно йти і де каятися.
І взагалі, створюючи свою аудиторію, своє суспільство, мені приємно з ним спілкуватися. І щоб ви розуміли, на одне відео у мене максимум від трьох до десяти «дислайків» і всього один-два коментаря негативного характеру, і то від анонімів. Хоча я вже чекала, коли ці хейтери з’являться! Де? Де ці помиї і грязюка? Виявляється, я вже така чиста, що бруд не пристає, так і напишіть – це буде заголовок.
«Якби я хотіла, щоб у мене “поперло”, я давно закрутила б роман з якимось депутатом з Верховної Ради або іноземцем – і жила б в мармеладі»
– Ви знаєте, це, скоріше, навіть не кліп, а музична історія однієї жінки. Я не ставила за мету, щоб ротація пісні і кліпу була по всіх музичних каналах. Моя аудиторія (нехай вона буде з десяти чоловік) прийме цю історію як знак, що все в житті повторюється, що все циклічно. Ви по суті проживаєте своє життя як всі: народжуєте, дорослішаєте, зрієте, старієте, вмираєте. Але тільки ви вирішуєте, як проведете це життя, з ким, в якому стані душі, настрої! І так вийшло, що знайшлися люди, які втілили мою мрію. Тому що бюджет кліпу – ящик шампанського, бутери з ковбасою, потім я запекла в духовці фуа-гра з цибуляним мармеладом, дві піци, торт і кава… А, і ще бензин, щоб пересуватися на машині по локаціях.
Я із задоволенням заплатила б усім, але мої друзі, моя стара команда просто за подяку, за те, що я така ось живу, зробили мені подарунок.
– Ні з ким. І не хочу. Я так довго формувала суспільство близьких мені людей, яких я завжди підтримаю, порадію за них, і які порадіють за мене. Найголовніше ж у відносинах – це коли людина може за тебе порадіти. Я ніколи не розуміла вирази «Друг пізнається в біді!» Та ні фіга! Друг пізнається тільки в радості: «От у тебе контракт! Ось ти заробила! Ось ти здорова кобила і можеш йти посміхатися!» Як я втомилася чути після появи в «Лізі Сміху» від багатьох приятелів: «Ой, щас попре, ой ось щас буде!» Я їм кажу: «Так у мене і так все круто. Я жива, здорова і відносно вільна!» І якби я хотіла, щоб у мене «поперло», я давно закрутила б роман з якимось депутатом з Верховної Ради або іноземцем – і жила б в мармеладі. А мені важливо інше, я ж завжди «мистецтво, творчість!» І слава Богу! Тому що виступати потрібно або в ліжку, або на сцені, одночасно не вийде.
«Я бачу, яким буде моє весілля – на березі моря або океану. Я бачу цього чоловіка»
– Ви знаєте, так! Це моя візуалізована мрія. Я бачу, яким буде моє весілля – на березі моря або океану. Я бачу цього чоловіка, я бачу свою компанію, яку привезу чартерним літаком. Я бачу все до дрібниць: моя подружка буде нас розписувати, ми будемо вимовляти клятви, а потім обов’язково намет з ліхтариками, жива музика. П’ять років тому я мріяла, що на моєму весіллі співатиме співачка Жасмін. Мені не соромно про це сказати. Ви знаєте, для мене набагато страшніше, коли люди говорять щось на кшталт: Андрій Губін – це фу, Metallica – це круто, а самі під ковдрою або в караоке співають пісні Губіна «Такі дівчата, як зірки». Так ось, це буде не сукня, а брючний білосніжний костюм, червоні шпильки, фата. А він буде брюнет засмаглий. А потім я з ним розлучуся – треба ж відчути всю красу і подружнього життя, і розлучення. Потім ми відзначимо моє розлучення.
– Ні. Тобто замислююся, але несерйозно. В мою рольову модель в суспільстві діти поки що не вписуються. Я не бачу в цьому потреби, я не відчуваю цього. Я не розумію, як можна заводити дітей лише тому, що у тебе є матка, або тому, що все навколо нетактовно влазять з розпитуваннями: «Ну коли вже?» Начебто потрібно використовувати свій природний ресурс? Просто потрібно берегти своє здоров’я змолоду – і можна народжувати і в 40 років, і в 50. Як Джанет Джексон. Як я раділа за неї!
«Велика проблема нашого суспільства в тому, що вони недоброзичливі і чекають, що їх на*буть… або вже на*бали»
– До речі, про радість. Ми бачили вас серед запрошених зірок на прес-показі українського фільму. Наскільки вас порадувала тусовка на честь показу і сама картина?
– Ви розумієте, я не бачила людей, які посміхалися. Ось всі стояли і чогось чекали. Велика проблема нашого суспільства, включаючи світське, в тому, що у них: а) важке обличчя; б) вони недоброзичливі; в) вони чекають, що їх на*буть… або вже на*бали. Чому – незрозуміло. Вони не отримували задоволення в той момент, дуже сильно відчувалося напруження. Я ходила між людьми і спостерігала: всі стоять купками, всі бояться взяти келих вина в руки, їсти на публіці, вони соромляться. Таке відчуття, що всі з дикого лісу якогось… Півлимона доларів бюджет!!! Так я б з трусів вистрибувала, що вдалося в Україні знайти такий бюджет, а складалося враження, що всіх насильно привезли в вантажівках і ще насильно змушують стояти, коли хочеться лежати! А картина симпотна, і сценарій життєвий, тільки дубляж дивний. Я так і не зрозуміла, це українська озвучка або герої все-таки вимовляли діалоги на «мові»?
«Кожен повинен сісти в свої сани. Просто потрібно грати за правилами тієї країни, в якій живеш»
– Так я зрозуміла. Зрозуміла, що в цій країні справедливості не чекайте. З’являться нові хлопчики, які братимуть участь в боях без правил, і яких будуть кидати і використовувати дорослі дядьки. Кожен повинен сісти в свої сани. Просто потрібно грати за правилами тієї країни, в якій живеш. У будь-якій галузі є чиновники, є спонсори, під чию дудку ви танцюєте. Знову ж ми повернулися до кастингу на телепроекти. Жодної зірки не з’явиться без фінансової підтримки. Без спонсора, який буде вкладати гроші і в тебе, і в твою творчість, в твоє оточення, в твій піар і просування твого продукту. Але я повторюся: всі люди, яких ми бачимо на перших ролях в шоу-бізнесі, в політиці, в спорті, в публічній сфері – невипадкові люди, і більшість з них гідні свого місця. Просто є кращі, але в змаганнях часом перемагають не найкращі, не найсильніші, не найпідготовленіші, не найталановитіші. Перемагають ті, хто може працювати в команді, і ті, ким можна маніпулювати і управляти, і крапка. А білі ворони на те і білі, щоб раз в сезон зливатися зі снігом!
