Сьогодні телеканалу «Інтер» – 22 роки

Історія телеканалу «Інтер» почалася в 1995 році, коли політик і підприємець Олександр Зінченко спільно з бізнесменом Ігорем Плужниковим створили закрите акціонерне товариство «Українська незалежна ТВ-корпорація» (УНТК). Одним із співзасновників корпорації став російський канал ОРТ. Його частка в українській компанії становила 29%. Крім ОРТ до засновників увійшли Асоціація ділового співробітництва і розвитку «Діловий світ», Фонд держмайна та Фонд 200-річчя А. С. Пушкіна. Першою основною концепцією телеканалу «Інтер» був прокат в Україні програм і передач, що виходили на російському ОРТ.

Зробити це було в той час для УНТК досить нескладно, особливо з огляду на той факт, що Зінченко на початку 90-х навчався в Академії суспільних наук у Москві та курирував знамениту перебудовчу передачу «Взгляд». Фінансова частина ретрансляції, подейкували, лягла на плечі Плужникова, що допомогло розділити функціональні обов’язки підприємців усередині корпорації. Зінченко опікувався зв’язками з російським телеринком, а Плужников домовлявся про суми угод.

Навесні 1996 року «Українська незалежна ТВ-корпорація» отримує право мовити в обсязі дванадцяти годин щодня в мережі УТ-3, де до цього вже понад рік здійснювали власне мовлення регіональні телекомпанії. Старт нового ТВ-проекту під керівництвом Зінченка та Плужникова був запланований на 20 жовтня 1996 року.

Старт мовлення і перші конфлікти через ефірний час

Першою програмою, яка з’явилася в ефірі телеканалу, була «Інтер – день сьогоднішній». Старт мовлення телеканалу був затьмарений відразу кількома скандальними моментами. Все почалося з того, що Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з вивчення ситуації в телерадіоінформаційному просторі України висловила підозри, що Національна рада «протиправно створила виграшну ситуацію для УНТК, прирікши на повний програш на конкурсі іншого претендента на мовлення на УТ-3 – «Службу інформації TV Табачук», яка також подавала заявку на мовлення в цій мережі».

Однак, варто зазначити, що канал УТ-3 дістався «Інтеру» частково. УНТК отримала ліцензію лише на дванадцять годин щоденного ефіру, який вона мала ділити з іншим телеканалом – «Україна». Ні, йдеться абсолютно не про скандальний ТРК «Україна», який сьогодні є одним із ключових каналів у країні, а про телекомпанію, яка була створена восени 1996 року як проект Асоціації державних обласних і регіональних телерадіокомпаній. Час ефіру на УТ-3 в ті роки було розподілено так: 20 годин було віддано «Інтеру», а вечірній прайм (з 16:00 до 20:00) – «Україні».

Такий розподіл ефірної сітки не на жарт обурив телеглядачів, оскільки саме в цей час по УТ-3 раніше йшли популярні серед українських телеглядачів програми громадського російського телеканалу (ОРТ). Конфлікт вирішився на користь «Інтера». Пропрацювавши не більш як десять днів, телеканал «Україна» зникає з мережі УТ-3 через проблеми з ліцензією. А в ефір повертаються такі передачі, як «Угадай мелодию», «Поле чудес» і «Музобоз».

Перші українські телепередачі в ефірі «Інтера»

Програми виробництва ОРТ, як і обіцяв телеглядачам Олександр Зінченко, в перший час займали практично весь ефір телеканалу «Інтер». Однак і тут були свої технічні нюанси. По-перше, для того щоб показати ту чи ту передачу, яка раніше вийшла на російському ТБ, українським телевізійникам доводилося практично вручну очищати записи від російської реклами, що забирало багато часу і сил. А тому російські програми могли потрапляти в український ефір через тиждень, а іноді навіть – місяці.

Тому було вирішено розбавляти програми виробництва ОРТ українським телепродуктом. Першим власним проектом телеканалу «Інтер» стала інформаційна програма «Інтернова» (нині відома як «Подробности»). Пізніше з’явився ще один проект, над яким у 1996 році працював Влад Ряшин – «Мелорама». Не варто забувати, звичайно, і про «Погоду з Русланою Писанкою» або про «Вісті тижня» від Миколи Канішевського.

Очищення ефіру від російського контенту

Отримавши високі рейтинги на старті телепроекту, завдяки ретрансляції товарів вітчизняного виробництва, керівництво каналу в кінці 90-х заявило про поступове скорочення програм із Росії. Причин цього було кілька – технічні складнощі та конкуренція на внутрішньому ТВ-ринку. Першою з ефіру «Інтера» зникла культова в часи перебудови програма «Взгляд».

Зняття її з ефіру керівництво телеканалу пояснювало тим, що в цій програмі обговорюються суто внутрішні російські проблеми і, зокрема, багато уваги приділяється темі чеченської війни, що не близька Україні. Адже місія «Інтера» тоді була – стати «сімейним» каналом, а тому політичні жахи і змови в ефірі були ні до чого.

Час «Інтер+»

До кінця 90-х років «Інтер» запустив дочірній проект – «Інтер+», який спочатку транслювався із супутника щодня з 13:00 до 18:00 і призначався для тих, хто сумував за програмами російського виробництва. Пізніше бренд «Інтер+» дістався іншому дітищу «Інтера» – міжнародній версії телеканалу, що транслювала ліцензійно очищений контент через супутник на весь світ.

Міжнародний канал «Інтер+», який почав своє мовлення 13 січня 2003 року, певний час був доступний абонентам київських кабельних мереж, однак пізніше його звідти вилучили.

Українізація телеефіру

На початку 2000-х мовна політика українських каналів ще не перебувала під таким пильним контролем з боку держави,як сьогодні, тому спочатку ефір «Інтера» був, в основному, російськомовним. Однак, оскільки населення західних регіонів України сприймало російську мову вельми прохолодно, керівництво «Інтера» в гонитві за рейтингами вирішило запустити процес українізації свого ефіру, а точніше – окремих його сегментів, саме з цих регіонів країни.

Технічно завдання було нескладним: на магістральні релейні лінії, які роздають сигнал каналу регіонами України, подавалося дві звукові доріжки і, залежно від конкретного передавального центру, в ефір передавалася одна з них. У «зоні українського мовлення» спочатку було 148 населених пунктів. Офіційний запуск такого двомовного мовлення відбувся 18 вересня 2000 року.

Втім, не всі програми були доступні в українському варіанті озвучення навіть на заході країни. Спочатку з українським звуковим супроводом транслювалися тільки художні фільми й окремі популярні передачі. Однак керівництво каналу оголосило, що це не межа, і, коли «Інтер» вийде на супутник, його програми можна буде приймати в цифровому вигляді щонайменше з трьома звуковими доріжками – українською, російською та англійською, а також зі стереозвуком.

Ера «Кварталу-95»

Те, що насправді принесло успіх «Інтеру» і допомогло його аудиторії поступово пережити часткове зникнення російського контенту з ефіру, – був «Квартал-95». Вже досить розкручена і популярна на початок 2000-х команда КВН з Кривого Рогу в 2005 році стала співпрацювати з телеканалом, а в 2007-му уклала контракт на виробництво ексклюзивних проектів. Завдяки йому українці побачили «Вечірній квартал», «Вечірній Київ» і «Розсміши коміка».

У 2009 році за сценарієм вже студії «Квартал-95» виходить повнометражна стрічка в кооперації України і Росії «Любов у великому місті», де одна з головних ролей дісталася фронтменові студії Володимиру Зеленському.

У 2010 році Зеленський отримує посаду генерального продюсера каналу, яку обіймає до 2012-го. Цього року, до речі, припиняється співпраця «Кварталу» й «Інтера». Офіційні причини, чому того року «Квартал» переїхав на «1+1», представниця прес-служби комедіантів Тетяна Рудненко називати не стала. Лише уточнила, що політики в цьому рішенні немає.

Уже незабаром у ЗМІ з’явилася інформація, що послуги «Кварталу» стали надто дорогими для «Інтера» (утриманнят «Інтером» «Кварталу» коштувало близько $11 млн на рік). За попередніми даними, права на трансляцію «Вечірнього кварталу» та «Вечірнього Києва» обійшлися «Плюсам» у $9 млн на рік.

«Інтершкола» як альтернатива журфаку

У 2006 році «Інтер» одним із перших серед телеканалів відкрив курси з підготовки журналістів – «Інтершколи». Метою медіаосвітньої програми була підготовка фахівців у галузі телебачення, оскільки на думку тодішнього керівництва каналу, профільні виші не давали журналістам належних практичних знань для роботи в ЗМІ. Спочатку у слухачів «Інтершколи» була можливість повчитися у вітчизняних та зарубіжних метрів, наприклад, у рамках першого курсу «Інтершколи» викладати приїжджали Кшиштоф Зануссі, Андрій Козлов і Михайло Марфін.

За інформацією «Телекритики», у проект «Інтершкола» спочатку мали намір вкласти до мільйона доларів, однак зрештою інвестиції було значно зрізано. Порівняно з іншими школами такого спрямування «Інтершкола» – задоволення не з дешевих. Наприклад, 9-місячний курс журналістики в 2007 році коштував 10 100 гривень, 4-місячний курс «Телеведучий» – 10 тисяч. А ось курс «Комільфо» з такими предметами, як «Дефіле», «Психологія успіху», «Косметологія», «Основи перукарського мистецтва», «Фотопластика», обходився студентам у 4500 тисяч гривень за два місяці.

Тоді як, наприклад, школа TV lab за схожий масив знань із курсу «Телеведучий» (3 місяці) брала 1800 грн за місяць. У Укртелерадіопресінституті 6 тижнів обходилася бажаючим стати телеведучими ще дешевше – 2 441 гривня.

Рекорд зі звільнень

На початку 2007 року на каналі відбулася зміна менеджменту – головою правління був призначений Сергій Созановський, а генеральним продюсером – Ганна Безлюдна. Практично відразу між новим менеджментом і колективом інформаційної служби розпочався конфлікт через зміну умов праці, зокрема, через зниження зарплат і переведення виробництва новин з каналу на окрему структуру – «Національні інформаційні системи».

Власник каналу Валерій Хорошковський підтримав дії менеджменту, в результаті чого з інформаційної служби звільнилися понад сто осіб – що стало наймасовішим одночасним звільненням кадрів за всю історію українського телебачення.

Інцидент з новорічним ефіром

У ніч з 31 грудня 2014 року на 1 січня 2015 року в ефірі телеканалу вийшло новорічне шоу за участю низки російських артистів, які внесені до «чорного списку» в Україні. Це, наприклад, Йосип Кобзон, Валерія, Олег Газманов та інші. Поява їх у ефірі, з урахуванням нестабільної політичної ситуації в Україні і початком АТО в 2014 році, відразу викликала велику кількість негативних коментарів у соцмережах. Рішення каналу поставити в ефір цю програму викликало негативну реакцію і у низки українських державних діячів. Так, наприклад, голова Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов вимагав від Нацради позбавити «Інтер» ліцензії.

Тоді керівництво телеканалу заявило, що ця вимога є провокацією і політичним тиском на ЗМІ. Але незабаром думка каналу змінилася, «Інтер» вибачився і повідомив, що, починаючи з вечора 1 січня 2015 року, з ефіру знято такі програми: «Новорічний Блакитний вогник 2015», два концерти Ігоря Крутого, «Гумор року», «Уральські пельмені. 20 років у тісті», «Новорічний парад зірок 2014», концерти «Пісня року 2013» і «Чекай мене в Новий рік», мюзикли «Новорічні свати» і «Однокласники».

«Інтер» у вогні

У серпні 2016 року в мережі з’явився архів поштової скриньки працівниці так званого «Міністерства державної безпеки ДНР» Тетяни Єгорової. Згідно з ним, журналісти «Інтера» і громадяни Росії Леонід Муравйов (в’їзд яким був заборонений в Україні навесні 2015 року) і креативний продюсер «Подробиць тижня» Марія Столярова в 2015 році узгоджували тематику і зміст кожного репортажу з ДНР з місцевим «міністерством» інформації, працівники якого перевіряли остаточні версії і прибирали такі слова, як «терористи».

У лютому 2016 року рішенням СБУ Марія Столярова була депортована з України на п’ять років у зв’язку з тим, що в ефірі від 21 лютого нецензурно вилаялася на адресу загиблих Небесної сотні. Креативний продюсер «Інтера» назвала інцидент «технічною помилкою».

2 червня 2016 року четверо невідомих у масках підпалили вхід у офіс телеканалу «Інтер», 4 вересня інцидент з підпалом повторився. 20-30 осіб у масках спробували захопити та підпалити студію телеканалу «Інтер» разом із людьми, які були в будівлі. У результаті підпалу повністю вигоріла студія програми «Подробиці», близько десяти людей потрапили до лікарні. Під час розслідування поліція затримала шістьох осіб, але потім відпустила, оскільки вони виявилися учасниками АТО.

Остання хвиля невдоволення «Інтером» вилилася цього року. Напередодні 9 Травня в мережі з’явилися шматочки концерту, який телеканал готував до ефіру до Дня перемоги над нацизмом о 20:30. У них було видно, що цього дня, незважаючи на всі закони, «Інтер» вирішив провести з георгіївськими стрічками в ностальгії за радянським минулим. Вранці 9 травня представники правих радикальних організацій прийшли під стіни каналу на Дмитрівській вулиці з вимогою очистити ефір від ностальгічного контенту, що порушує закон.

На вимоги активістів «Інтер» не відреагував, після чого вранці 10 травня праворадикали поїхали штурмувати будинок Сергія Льовочкіна в Конча-Заспі. Наслідками акцій стали позапланові перевірки каналу і штраф на суму 4 млн 46 тисяч гривень.

Як святкує свій день народження «Інтер»?

Як правило, телеканал відзначав тільки круглі дати, та й то остільки-оскільки. Цього року до 22-річчя готується велике святкування, де головною родзинкою стане концерт під назвою «Інтер. Один на всіх. Мільйонам наших глядачів присвячується». Анонсуючи концерт напередодні, зірки розповіли про те, яку роль «Інтер» відіграв у їхньому житті.

Сам концерт розпочнеться в суботу, 20 жовтня, о 20:30.