Наша подорож по невеликих театрах Києва триває. Ми з вами вже подумки побували біля огородженої будівельним парканом нової будівлі Театру на Подолі, названого «добродушними» користувачами соцмереж і «труною», і «мавзолеєм», і «крематорієм». Віталій Малахов, художній керівник театру, навколо якого і вибухнула ця буря, зізнався: він навіть боїться, що в разі вирішення конфлікту на користь Театру на Подолі трупа може розслабитися від відчуття, що все добре. А потім ми з вами зайшли в гості до Театру на Печерську – колективу, який притулився прямо в житловому будинку. «А що, так теж можна жити», – говорить художній керівник Олександр Крижанівський. Але на велику сцену акторам, звичайно, теж хочеться.
А сьогодні ми з вами в театрі «Золоті ворота». Приміщення у цього колективу напівпідвальне, маленьке, але дуже затишне. Художній керівник Стас Жирков розповів про те, що насправді означає «дім» для незалежних театрів, чому народ так розсердився на нове приміщення Театру на Подолі і чого не вистачає театру «Золоті ворота».
«У будь-якого незалежного театру найбільша проблема – це приміщення»
– Нещодавно була дискусія з приводу незалежного театру і театру державного, і того, як вони можуть разом існувати, – розповідає Стас. – Так ось, Влад Троїцький сказав дуже важливу річ: «Власне приміщення – це фактично один з тих найбільших бонусів, які можуть бути в державному секторі». Тому що у будь-якого незалежного театру найбільша проблема – це приміщення. Адже це можливість репетирувати, існувати в якомусь просторі і не просто ставити спектаклі в режимі «вдень ми репетируємо, ввечері показуємо спектаклі», а можливість зробити різні проекти: навчальні, читки і так далі. Так, як живе театр «Золоті ворота», і так, як, я думаю, буде жити Театр на Подолі. Тому що, поспілкувавшись з Віталієм Юхимовичем, я розумію, що театр буде не просто жити від репетиції до репетиції, від вистави до вистави, а там буде ще багато чого цікавого.
«Зробили все для того, аби люди думали, що нові будівлі на Подолі повинні бути саме такими, як Воздвиженка»
– Я думаю, що зараз будь-яка проблема є вибуховою для народу. Людям постійно потрібна нова можливість висловлювати комусь свій супротив і виливати свою негативну енергію. Фактично кожен вважає себе експертом: прості люди краще за всіх розбираються в політиці, культурі, футболі. І всі знають, як керувати державою, тільки чомусь 25 років ми не можемо обрати того, хто нею міг би нормально керувати. Так само і щодо театру: ми не звикли до чогось нового.
«Своє приміщення театр “Золоті ворота” отримав вперше за 35 років існування»
– Театр «Золоті ворота» отримав своє перше приміщення в 2015 році. Вперше за 35 років існування. Всі говорили нам, що ми зірвали куш. Але все одно це приміщення потребує підтримки, фінансових вливань. Так, нам допомагає департамент. Ми зробили світло, звук, іміджево змінили це приміщення.
Сцена театру «Золоті ворота»
По суті, що таке 40-45 місць в залі? Особливо з огляду на те, що, за нашими з Мусею підозрами, на вистави театру «Золоті ворота» хоче прийти як мінімум удвічі більше глядачів. Тому виходить: хто перший купив квиток, того і місце.
– Але все одно там дуже багато роботи і, звичайно, нам хотілося б більшого приміщення, – зізнається Стас Жирков. – Тому що цих 40-45 місць, які є у нас в залі, вже не вистачає. Ми готові працювати більше. Але я розумію, що не все відразу. Спокійно до цього ставлюся і вдячний Богу за те, що зараз маю, а там побачимо.
Знаєте, яке гасло віднедавна має театр, яким нині керує Стас Жирков? «”Золоті ворота” – театр, а не музей». Так ось, нам хочеться вірити, що Театр на Подолі, наприклад, теж театр, а не «труна», не «мавзолей» і, сподіваємося, не будинок під знесення.
Попереду нас з вами чекає бесіда про театр, у якого, здається, все є (але чи так це насправді?), і про театр, якого більше немає (і нам дуже шкода!).
