З 2012 року, коли з’явився Tinder, з цікавою новинки він став справжньою романтичною спільнотою. Через два роки після запуску в застосунку робили по 1 млрд свайпів на день. Причому початковий прогноз був дуже далеким від цього, як повідомляє The Guardian.
Багато хто сприйняв це як кінець самої романтики. У відомій статті Vanity Fair Ненсі Джо Сейлc написала, що це початок «апокаліпсису побачень». Проте всупереч думці скептиків, дейтинг-служби стали неймовірно популярними. У 2018 році бренд-директор сервісу Bumble заявив, що у них понад 26 мільйонів користувачів і підтверджено 20 тисяч шлюбів.
Нещодавнє дослідження Університету Нью-Мексико показало, що знайомства в інтернеті «наздогнали» знайомства через друзів і 39% американських пар вперше контактують через мережу. Проте нове дослідження, опубліковане минулого місяця в журналі «Соціальні та особисті стосунки», дає менш оптимістичні результати. Виявляється, що нав’язливе використання дейтинг-сервісів змушує почуватися самотнішим, ніж раніше. Це особливо негативно позначається на людях із низькою самооцінкою. Причому дослідники відзначають цікаву закономірність: чим менше впевненості в собі, тим більш нав’язливим стає використання застосунків для онлайн-знайомств. І тим більше розчарування користувачі відчувають наприкінці. І такий досвід пережили багато користувачів.
Та що ж робить Tinder, Bumble та інші дейтинг-сервіси такими привабливими? «Насправді Tinder не є нічим принципово новим, – пояснює Майкл Гратцке, голова Мережі досліджень кохання, заснованої в Університеті Халла. – Наш вибір у застосунках для знайомств дуже схожий на те, як ми миттєво складаємо думку про людей в реальному житті: коли ми заходимо до кімнати, нам потрібно кілька секунд, щоб розібратися в тому, кого ми бачимо».
Водночас у Tinder і Co є те, що принципово відрізняє їх від традиційних знайомств – ігровий характер. Ці сервіси «гейміфікують» знайомства. Нескінченні профілі, які можна оцінювати і сортувати на купи «так» і «ні» через деякий час починає викликати відчуття гри, а не пошуку любові. Кеті Кодуто, провідний автор досліджень журналу «Соціальні та особисті стосунки», припустила, що обмежене використання може стати одним зі способів зробити процес більш усвідомленим. Теоретично Tinder вже робить це, даючи можливість поставити 100 лайків на день. Але передплатники Tinder Gold, які платять за додаткові функції, можуть ставити необмежену кількість лайків.
Не дивно, що Tinder може викликати звикання: у ньому застосовується той же механізм, що і в азартних іграх, лотереях і відеоіграх. У документальному фільмі 2018 року співзасновник Tinder Джонатан Бадін визнав, що алгоритм був натхнений прикладним аналізом поведінки, про який він дізнався, коли був студентом. Учасникам дається низка непередбачуваних варіантів, перш ніж вони отримають той, який хочуть. Радість від начебто несподіваного виграшу посилює бажання продовжувати участь.
Але це не означає, що дизайн користувальницького інтерфейсу – єдина причина, з якої люди не знаходять те, що шукають. Гелен Фішер, біологічний антрополог, є головним науковим консультантом Match.com з 2005 року. Справжня проблема, стверджує вона, в тому, що ми просто не знаємо, що робимо. «Це нова технологія, і ніхто ніколи не казав нам, як її використовувати. Ми не повинні навіть думати про ці інструменти як про застосунки для знайомств, – каже Фішер. – Це не сайти знайомств, це сайти для презентації. Єдине, що вони можуть зробити: якщо вам потрібна людина певного типу, вони вам її дають. Якщо хтось бреше вам або просто немає іскри, це не технічна проблема – це людська проблема».
Фото: medium.com
