Це був останній день його роботи в штаті газети, на той час фотожурналіст уже домовився про співпрацю з річмондською пивоварнею як маркетолог.
«Мало грошей, багато роботи, сильний стрес, – згадує Келлі. – Багато роботи ночами та у вихідні. Я майже не бачив дружину. І я просто перегорів».
Про свою перемогу Раян дізнався від своїх друзів і колег. У момент оголошення лауреатів він перебував на борту літака.
«У мене багато складних почуттів з приводу цієї фотографії, – ділиться колишній фотожурналіст. – Я хотів би, щоб цього не сталося. Однак оскільки це неможливо, я радий, що фотографія існує. На жаль, це журналістика».
Зі слів Раяна, працюючи фотожурналістом, ви ніколи не знаєте, наскільки стабільна або безпечна ваша робота. Також Келлі зізнався, що як і раніше вірить у журналістику і в місцеві видання, хоча йому самому робота фотожурналістом виявилася не до снаги.
«Я сумую за газетою і за редакцією, але якість життя набагато краща, ніж рік тому, – заявив він. – Я більше не беру роботу додому. Я працюю з 9 до 17. У мене стабільна робота. Мені не потрібно турбуватися про звільнення через місяць або рік. І я працюю на пивоварні, тож наприкінці дня є безкоштовне пиво!»