«Телекритика» поцікавилася, що запам’яталося українцям на фестивалі цього року.
«Додому», «Анна»
Кримськотатарський режисер Наріман Алієв привіз на Круазет свій повнометражний дебют «Додому», який розповідає про нелегку подорож батька та сина на батьківщину. Прем’єра відбулася в другій за значимістю секції «Окремий погляд» і здобула овації глядачів. Докладніше відгуки критиків можна почитати в нашому матеріалі.
Наріман Алієв, Ремзі Білялов, Ахтем Сеїтаблаєв. Фото: Getty Images.
Як розповів Наріман, на Каннському кінофестивалі він уже втретє. «Цього року я насолоджувався фестивалем, його програмою і участю мого фільму в конкурсі. Побував на прем’єрах фільмів Квентіна Тарантіно, Терренса Маліка і Корнеліу Порумбою. Стояв в одній черзі за обідом із Ксавьє Доланом і Ель Фаннінг. Дивився своє кіно в одному з найкращих у світі кінозалів Дебюссі», – поділився режисер з «Телекритикою».
У короткометражній секції було представлено роботу «Анна» ізраїльсько-британського режисера Декеля Беренсона, яка знімалася в Україні з місцевою командою і розповіла про самотню жінку з Донбасу. Головну роль у фільмі виконала Світлана Барандич. Для неї це була дебютна поїздка на Круазет: «Я побувала в казці. Канни гарне містечко біля моря».
Валерія Рубан, Декель Беренсон, Світлана Барандич, Ольга Безхмельніцина, Мерлін Мертон. Фото: Держкіно України
Також актриса розповіла «Телекритиці», що французьким глядачам дуже припала до душі українська «Анна».
«Після прем’єри було дуже приємно, що глядачам сподобався наш фільм “Анна”. На вулицях Канн усі люди підходили і дякували мені за наш фільм, просили автограф і сфотографуватися з ними! До речі, дуже добре у них працює реклама, афіші нашого фільму були розклеєні у всіх магазинах, – зазначає Світлана. – А після церемонії нагородження, прийшовши в готель, де ми проживали, французи і група туристів вибачалися переді мною, що наш фільм не отримав нагороди і вчергове дякували мені за роль Анни! Це було дуже незвично і дуже приємно! »
Продюсер фільму Ольга Безхмельніцина також відзначає теплий прийом канської публіки:
За підтримки Держкіно України та Міжнародного фонду “Відродження” ми змогли привезти до Канн частину нашої знімальної групи і акторів. І ось коли ми всі разом вперше дивилися його на великому екрані в залі Дебюссі, фестивальному палаці Канн (слід зауважити, фільм ми показували з плівки), ми відчули, що зал дуже тепло його прийняв, і глядачі довго аплодували. Незабутні враження! Думаю, заради таких моментів і варто цим усім займатися!
Павільйон, продюсери і пітчинг
Протягом майже всього фестивалю (з 14 по 23 травня) на міжнародному кіноринку Marché du Film Україну представляв павільйон #UkraineIsYourDestination, де гості могли ознайомитися з промоматеріалами українських проектів. Сам павільйон був оформлений у стилі химерних робіт художниці Марії Примаченко.
Стилістика павільйона. Фото: FIAU
Також Фонд Ігоря Янковського, Monegasque Association Helping Hand і Держкіно організували традиційний бізнес-ланч для іноземних продюсерів Meet Ukrainian Producers. На заході представили сім українських проектів різного ступеня виробництва: «Червоний» Зази Буадзе, «Довбуш» Олеся Саніна, «Чорний Ворон» Тараса Ткаченка, «Мої думки тихі» Антоніо Лукича, «Східняк» Андрія Іванюка, «Спадщина брехні» Адріана Бола і «Рагнабор» Володимира Харченка-Куликовського.
Meet Ukrainian Producers. Фото: Держкіно України
Ольга Бесхмельніцина розповіла, як промотувався копродукційний фільм «Анна» (Україна, Ізраїль, Велика Британія):
Це була потужна синергія команд наших країн: після того, як ми дізналися, що фільм відібраний до шорт-листа короткометражного конкурсу, то відразу ж стали до роботи, і кожен докладав максимальних зусиль, щоб промотувати картину. У Каннах були павільйони всіх 3 країн, і таким чином наші старання були успішніші втричі. З прем’єри в Каннах потрібно витягати максимум для подальшого просування фільму на інші фестивалі та наступних продажів, навіть у короткому метрі копродукція тут дуже сприяє.
Кінопродюсер Наталя Лібет поділилася, що є хороші новини щодо українських фільмів, з якими вона працює, але поки це закрита інформація. Як припускає наша редакція, може йтися про «Кого ти більше любиш?» Тоні Ноябрьової, проект якого буде представлений на пітчингу Boat Meeting кінофестивалю «Молодість».
Кіногід від Павла Острікова
Лауреат фестиваля в Локарно Павел Остриков («Выпуск 97’», «Mia Donna») поделился с нами впечатлениями от фестиваля. Он рассказал, что Каннский фестиваль – «отличное место для того, чтобы зарядиться энергией и вдохновением для следующих проектов».
Павло Острыков. Фото: Українська кіноакадемія
Мені тут подобається абсолютно все: люди, фільми, навіть черги. Наприклад, на фільм «Маяк» мені довелося простояти дві з половиною години, але яке ж щастя, коли ти потрапляєш на фільм, коли ти дивишся його одним із перших. І дійсно, тут немає поганих фільмів. Є менш вдалі, є більш вдалі, однак усі вони дають тобі якийсь досвід, дають нові ідеї для своїх проектів.
Також він назвав фільми, які йому найбільше припали до душі:
«Паразити»
«Чудовий фільм. Починається як типова жанрова ситуативна комедія, але в підсумку перетворюється на трилер або навіть горор. Такі загравання з жанрами мені дуже подобаються».
«Біль і слава»
«Не можу сказати, що я фанат Альмодовара, але цей фільм, «Біль і слава», просто чудовий. І, звичайно ж, вразила гра Антоніо Бандераса, який по суті грає самого Альмодовара. Чудовий фільм, усім раджу. Не пропустіть, якщо буде у нас у прокаті».
«Знедолені»
«Дебютний французький фільм режисера Лайджа Лі розповідає про трьох поліцейських, які патрулюють у небезпечному французькому районі. Спочатку фільм нагадує шаблонні фільми про «білу ворону», яка намагається не зламатися під систему. Однак із кожною хвилиною обростає більш глибоким змістом. У результаті вийшла міцна драма на тему «що посієш, те й пожнеш». Це звичайно не екранізація твору Гюго, але з посиланнями на «Знедолених». Загалом, я думаю, один із найкращих французьких фільмів цього року».
«Маяк»
«Це чудовий фільм, який врізається в голову надовго. Сюжет не такий важливий на тлі чудової гри Паттінсона та Дефо. Напевно, у цьому фільмі вони створили найкращі акторські роботи у своїх фільмографія. На відміну від маяка, який допомагає кораблям не втратити орієнтир у шторм, тут глядача навмисне залишають із загадками, навіть після фіналу. Чудове кіно – не для всіх, але подивитися варто всім».
Якщо ви хочете дізнатися більше про Канни 2019, то раніше ми писали про 10 головних фільмів фестивалю, знятих жінками. Крім того, Variety назвав 13 найважливіших фільмів каннського кіноринку.
Фото: Getty Images
