«Безмовне світло» (Luz silenciosa) 2007
_
_
Режисер: Карлос Рейгадас
Виробництво: Мексика, Франція, Нідерланди, Германія
Можу виділити фільм, який за останні десять років вразив найбільше. Це «Безмовне світло» Карлоса Рейгадаса. Я сприймаю його як фільм-диво, який апелює, минаючи аналіз, безпосередньо до душі, причому найкоротшим шляхом. Потрібно тільки зупинити нескінченні внутрішні діалоги і відкрити серце. Тоді починає відбуватися диво, і ти відчуваєш подих всесвіту. Найпростіша конструкція любовного трикутника, яка оповідає вже не раз розказану історію, зростає до космічних масштабів, де життя, любов, зрада і смерть стають частинами чогось набагато більшого – на тлі потоку часу, який заколисує і дарує надію.
«Син Саула» (Saul fia) 2015
_
_
Режиссер: Ласло Немеш
Виробництво: Угорщина
Яскравий приклад того, як виразний образотворчий прийом, який, з одного боку, начебто обмежує традиційні засоби вираження автора, та водночас може зробити фільм набагато емоційнішим. Камера більшість фільму ніби прив’язана до портрету героя і намагається проникнути в його психіку, деформовану трагічними подіями. Серед нелюдського існування в концтаборі глядача весь час змушують бути максимально близько до героя, даючи змогу відчути його подих і думки.
«Небраска» (Nebraska) 2013
_
_
Режисер: Александр Пейн
Виробництво: США
«Небраска» – це дуже життєва, водночас трагічна і комічна історія, яка розповідає про стосунки старого батька, озлобленого на весь світ, і сина, який намагається його підтримати. Під час подорожі за химерним виграшем їм вдається подолати бар’єр відчуження і зблизитися. Точно вивірена драматургічна конструкція роуд муві, відсутність кольору, сірий провінційний ландшафт і такі ж люди, які його населяють, з одного боку, дистанціюють глядача. А з іншого, інтонація режисера сповнена людської доброти, що робить цей фільм теплим і світлим.
«Рай: Любов» (Paradies: Liebe) 2012
_
_
Режисер: Ульріх Зайдль
Виробництво: Австрія, Німеччина, Франція
Цей фільм про жіночу самотність. Про спробу будь-яким способом її позбутися, навіть якщо доводиться купувати кохання за гроші. Діти виросли і стали самостійними, а тобі лише 50 і поруч жодної близької душі. Вражаюче, як режисер, використовуючи свій досвід документаліста, переніс життєву дійсність у ігрове кіно. Причім з максимальною достовірністю розповідаючи історії сучасних європейців, препаруючи їхні страхи і сподівання. Застосовуючи відверті, іноді епатажні сцени Зайдль дуже точно передає душевний стан героїв.
«Скафандр і метелик» (Le scaphandre et le papillon) 2007
_
_
Режисер: Джуліан Шнабель
Виробництво: Франція, США
У цьому фільмі мене найбільше вразила саме операторська робота. Глядача фактично помістили в скафандр знерухомілого тіла, і в такому дискомфортному стані змусили сприймати історію паралізованого письменника. Тиск відчаю на певному етапі перегляду фільму стає нестерпним. На мій погляд, дуже новаторська і смілива робота, яка транслює життєстверджувальний меседж.
«Відчуження
» (Uzak) 2002
_
_
Режисер: Нурі Більге Джейлан
Виробництво: Туреччина
Зовнішня стриманість, яка оповідає про внутрішню катастрофу. Підкреслено простими засобами зображуються хворобливі травми, отримані від життя. Найцікавіше, що Джейлан фактично самостійно зняв цей фільм. Він був режисером, сценаристом, оператором, монтажером і навіть дистриб’ютором. Прекрасний приклад для наслідування!
«Жінка, яка пішла» (Ang babaeng humayo) 2016
_
_
Режисер: Лав Діас
Виробництво: Філіппіни
Використовуючи статичну камеру, наддовгу тривалість знятих одним кадром сцен, чорно-біле зображення і максимальну глибину різкості кадру, режисер досягає в своїх фільмах сталого медитативного ефекту. Лав Діас нав’язує нам свою унікальну реальність зі своїми законами, які ми змушені прийняти і підкоритися. А натомість ми отримуємо можливість шукати сенс життя разом з автором і героями фільму. При цьому незвично довгий хронометраж фільму не викликає жодного дискомфорту.
«Епізод із життя збирача заліза» (Epizoda u zivotu beraca zeljeza) 2012
_
_
Режисер: Денис Танович
Виробництво: Боснія-Герцеговина, Франція, Словенія
Бюджет цієї картини становить лише 30 тис. євро. Усі, хто з’являється в кадрі цього фільму, – не професійні актори, а люди, які грають самих себе. І розповідають вони свої особисті історії, які колись з ними сталися. Такий підхід до створення кіно мені дуже близький. Цей фільм разом з «Відчуженням» і підштовхнув мене до роботи над «Рівнем чорного».
«Син» (Le fils) 2002
_
_
Режисери: Жан-П’єр Дарденн, Люк Дарденн
Виробництво: Бельгія, Франція
Режисери досліджують труднощі, якими сповнене життя простих європейців, які щосили борються за своє існування. Їхні фільми насичені рухом. Тут дуже рухлива камера, самі герої постійно кудись поспішають. Дуже мало діалогів. Герої органічно проживають довгі кадри. У кожному фільмі Дарденнів досліджується екзистенційно-соціальна проблема і навіть знаходиться вектор вирішення цієї проблеми. Соціально важливе і досконале з точки зору артистизму кіно.
«Людина з кіноапаратом» (Man with a Movie Camera) 1929
_
_
Режисер: Дзиґа Вертов
Виробництво: СРСР
Цей фільм є яскравим прикладом того, що хронікально-документальний матеріал може стати справжнім мистецьким твором. Потрібно лише творчо підійти до роботи і не боятися експериментувати. Навіть сьогодні фільм виглядає досить сучасно.
