Перший сезон проекту британського формату «Я соромлюсь свого тіла» зайшов на СТБ з великими скандалами. Телеглядачів обурив той факт, що в шоу крупним планом показані статеві органи, медичні операції і захворювання, на які, взагалі-то, не так уже й приємно дивитися, тим більше по телевізору. І ось на екранах вже четвертий сезон. Творці шоу, як і раніше, впевнені: все, що так не подобається противникам проекту, має бути показано.
Ми з Мусей наважилися уважно подивитися кілька випусків проекту «Я соромлюся свого тіла». Потрібно зізнатися, що через якийсь час втягнулися і навіть перестали закривати очі в епізодах, де медики демонструють всі чудеса хірургічного втручання в людське тіло. Суть шоу, як нам здалося, більш ніж здорова і правильна: в будь-якій незрозумілій ситуації слід йти до лікаря, інакше буде запізно. Цю думку підтвердила нам і керівник проекту Дар’я Майборода, з якою ми просто не могли не поговорити після побаченого.
Дар’я Майборода
Фото тут і далі: Максим Лісовий
Після виходу першого сезону виник якийсь нездоровий ажіотаж: всі кричали: «Як таке можна дивитися – там же геніталії показують!» Зараз настрої навколо програми якось змінилися?
Щороку перед прем’єрою сезону, коли ми запускаємо анонс, знайдеться той, кого це обурює: «О боги, ви знову показуєте пухлини, гній і ось це все!» Такі коментарі, я думаю, – свідоцтво того, що у нас з’являються нові глядачі, які ще не звикли до нас, які ще не розуміють, для чого ми це робимо. І ось така перша реакція – це нормально. Я вже багато разів говорила, що, коли тільки починала робити проект, теж переживала: «Господи, хто буде це дивитися?! Це не для України». А потім, коли процес вже пішов, стало ясно: у цього шоу точно буде свій глядач, на все це не настільки неприємно дивитися, як комусь здається. До того ж у всього цього є вища мета. Насправді відсоток оголеності й операцій в нашому проекті дуже невеликий. Ми дотримуємося закону і прекрасно розуміємо, що до 23:00 не можемо показувати в кадрі нічого такого, що могло б, скажімо, нашкодити дітям, які випадково опинилися біля телевізора. І взагалі, те, що є негативні відгуки, це теж добре. Адже поки проект викликає якийсь резонанс, він популярний.
«Для нас немає різниці: член це або нога – що одне, що інше вимагає уваги»
В одному з інтерв’ю ви говорили, що елементи оголення – суворі правила формату. Що ще вам диктує формат?
Оригінальний формат ще більш відвертий, ніж ми. По-перше, тому що британське суспільство до цього готове. За форматом у них в кожній програмі – п’ять історій, і як мінімум одна з них обов’язково присвячена проблемі статевих органів. У нас ця тема не завжди присутній, вона – не самоціль. Є – лікуємо, нема – не лікуємо. Не заради цього люди нас дивляться. Для нас немає різниці: член це або нога – що одне, що інше вимагає уваги. Єдине, що ми не будемо робити, так це показувати статеві органи до 23:00. Ось і вся різниця. А ще ми дуже сильно відрізняємося від британців тим, що у них немає такого занурення в історію героїв. Вони показують людей виключно як ілюстрацію проблеми. У них, на відміну від нас, не буває такого, що герой проходить через один, а то й кілька сезонів. А ми розповідаємо ще й те, як хвороба і лікування впливають на його життя, на нього самого.
А чому так? Українці більш сентиментальні? Тому їм важливе приватне життя героїв?
Я думаю, що це просто пояснює глядачеві, чому пацієнт так довго не звертався за допомогою до медиків. Або чому він так соромиться своєї проблеми, або чому його життя настільки змінилося через хворобу. Плюс це допомагає донести до глядача, чому він не повинен так запускати свої проблеми. Адже найчастіше історії наших героїв дуже драматичні: деякі з них втратили підтримку своїх близьких, роботу, улюблену справу. Це показник: «Дивіться, якщо ви не йдете до лікаря, ви можете прийти до подібного».
Як ви змушуєте героїв роздягатися? Я в широкому сенсі. Якщо вони, буває, кілька десятків років не вирішуються показати свою проблему лікарям, то як погоджуються потім на всю країну продемонструвати на камеру?
До того, як людина заходить в кадр, з ним працює психолог – тут без підготовки не можна, завжди є якесь горе. Дуже невеликий відсоток українців готовий показати своє тіло на камеру. І до початку зйомки наші фахівці пояснюють герою, навіщо ми це робимо: «Те, що ви це показуєте, допоможе глядачеві з такою ж проблемою не повторювати ваших помилок». Ми їх мотивуємо тільки так.
Але контракт-то все одно підписують до того, як зайти в кадр? А контракт все-таки зобов’язує.
Так звичайно. Але є такий момент: якщо у людини проблема не зі статевими органами, але в ході обстеження йому доводиться роздягатися, ми залишаємо за ним право робити це за ширмою і прикриватися простирадлом. Якщо це проблема не основна, ми нікого не схиляємо показувати щось зайве.
«Деякі режисери монтажу ідуть, не доробивши наше тестове завдання, і просять більше їх не турбувати»
Добре, а з іншого боку, як реагують на подібні речі члени знімальної групи? Я ось знаю, що в одному проекті іншого телеканалу, де йшлося про пологи, деяких операторів доводилося відкачувати – вони просто з чисто фізіологічної точки зору не могли працювати з таким матеріалом.
Чи готові наші оператори знімати все це? Чи готові!
А режисери монтажу? Їм же ці великі плани потім по кілька разів у всіх подробицях переглядати. Чи бувало так, що з цим виникали проблеми?
Бувало, звичайно. Деякі режисери монтажу, приходячи до нас на тестове завдання, не доробляють його, йдуть і просять більше їх не турбувати. Але я вважаю, що це абсолютно нормально. Є люди, які спокійно до цього ставляться, а є ті, які неспокійно. Є частина операторів, які психологічно не готові працювати з нашим проектом. І я поважаю це рішення. Навіть для мене в шоу є речі, які важко дивитися. Хоча треба. Ось, наприклад, мені кожен раз доводиться збиратися з силами, коли йдеться про операції на очах. І хоча це займає якісь три хвилини в ефірі, мені, буває, складно змусити себе дивитися на це під час монтажу.
Показ операцій, як я розумію, це теж вимога формату?
Так. Ми ж не можемо просто показати, що за помахом чарівної палички все виправилося, все вилікувалося, мовляв, дивіться, як круто! Дивлячись на зйомки операцій, людина, яка збирається піти до лікаря, вже розуміє, що з ним буде відбуватися. Адже дуже багато хворих бояться звертатися до фахівців саме тому, що не знають, що їх там чекає. І ми повинні показати, що все це – по-справжньому: тут працюють лікарі, це досить довгий і трудомісткий процес. І ми не можемо цього не показувати, бо саме так відбуваються ті чудеса, які потім глядач бачить в ефірі.
Минулого четверга ви навіть показали відкриту операцію на серці.
Це те, про що три роки мріяли наші оператори. У минулому сезоні вони мріяли про операцію на мозку – і ми це зробили (звичайно, не просто тому, що вони цього хотіли – героїня попалася з такою проблемою). А потім ми довго думали, що в програмі нам обов’язково потрібно поговорити про серцево-судинні захворювання. В Україні це дуже поширена проблема – понад п’ятдесят відсотків українців вмирають саме від таких недуг.
Ми довгий час не могли до цього підійти: думали, хто буде наш герой, як все відбуватиметься. Адже такі операції не робляться по сто штук на день. І ось до нас прийшла жінка з трирічною дитиною, у якої, на щастя, не така складна патологія, за яку ніхто не наважувався взятися. Але були певні складності. І ця операція стала випробуванням і для групи, і для операторів, і для мами – для всіх, окрім лікарів. Як виявилося, у нас в Україні абсолютно спокійно оперують маленьких дітей, все це відбувається дуже швидко. Втручання тривало години три, а основну роботу хірурги зробили хвилин за 17: зупинили серце і швиденько виправили два дефекти в перегородці. Усе. Через місяць дитина прийшла до нас задоволена, щаслива, з рум’янцем. Це теж важливо, тому що ми з першого сезону боремося за те, аби глядачі не думали, що в Україні немає медицини. Вона є! Особливо якщо шукати.
«Бувало таке, що люди кинулися купувати якісь мазі і креми нібито від лікарів проекту “Я соромлюсь свого тіла”»
Але ваші операції проводяться в приватних клініках??
Ні, не тільки, і в державних теж. І я можу точно сказати, що деякі унікальні речі роблять саме в державних клініках. Ось взяти, наприклад, ту ж операцію на серці. Так, це державна лікарня, в яку може звернутися кожен українець. Більш того, це не коштує мільйони. У нас дійсно є безкоштовна медицина. Ще один приклад – хлопчик Міша, у якого заяча губа і вовча паща. Згідно із законом він має право на операцію. Інше питання, чому його мама до трьох років не скористалася цією можливістю? А вона просто думала, що це коштує купу грошей, що це треба робити за кордоном. А виявляється, все робиться в Україні.
Ви, напевно, вже непогано самі розбираєтеся в усьому, що пов’язано з охороною здоров’я в Україні? Але є ж у програми і якісь професійні консультанти?
Звичайно, ми не просто телевізійне шоу, а транслюємо точку зору медиків. За нами стоїть величезна кількість лікарів, які дивляться все, що ми знімаємо, узгоджують, як і що ми робимо в рамках програми. Коли виникають суперечливі питання, радимося з Іриною Чуєвою, главою медичної служби каналу. Адже нас дивляться мільйони – всі ці люди завтра підуть і будуть вимагати від лікарів того, що їм сказали по телику. З цим, до речі, пов’язані і неприємні ситуації. Бувало таке, що люди кинулися купувати якісь мазі і креми нібито від лікарів шоу «Я соромлюсь свого тіла». Пізніше з’ясувалося, що наш дерматолог Катя Безвершенко (на наш і її подив) виявилася «обличчям» реклами мазі від грибка і пігментних плям. Наша гінеколог Людмила Шупенюк (так само, сама того не підозрюючи) – «продає» крем для збільшення грудей. Слава богу, Валера Ославський нічого не продає. Напевно, якщо творці цих реклам щось придумають щодо нього, це обов’язково будуть простатит або імпотенція. Так ось, ми намагалися розібратися з цим шахрайством: шукали виробників, купували ці креми, віддавали їх на дослідження. Виявилося, що це не просто не медичні препарати, а швидше за все, ще й небезпечні для життя! Але люди це купують.
«Ми досить мирно співіснуємо на одному каналі з «Битвою екстрасенсів», не перетинаючись при цьому»
Так ви з’ясували, звідки взялася ця реклама на імені ваших експертів?
Ну як вам сказати. Періодично в інтернеті виникає якась нова «історія», нова інформація а-ля «Катя Безвершенко придумала новий метод боротьби зі зморшками» – і зразу ж з’являється купа фейковий сторінок, акаунтів, які все це поширюють. І, що найжахливіше, з юридичної точки зору ми нічого не можемо зробити – неможливо відстежити, хто володіє доменами (вони весь час спливають за межами України).
Проект дуже чітко зорієнтований на офіційну медицину. Є навіть епізоди, які цілеспрямовано демонструють, наскільки безглуздою буває так звана народна медицина, цілительство і різні антинаукові штуки. У зв’язку з цим питання: як проект уживається на одному каналі з «Битвою екстрасенсів», наприклад, де все якраз сконцентровано навколо антинаукових історій?
Я вам так скажу: ми досить мирно співіснуємо на одному каналі, не перетинаючись при цьому. Тим більше в ефірі СТБ екстрасенси нікого не лікують, а розслідують вбивства і виконують інші, не пов’язані з медициною, завдання. Якщо ж говорити про цілителів, які стверджують, що вони виліковують від усіх хвороб, особисто я в таке не вірю – маю на це право. Але я знаю людей, які в це вірять. Більш того, знаю навіть тих, кому це допомагає! Ставлюся до цього філософськи: якщо людині потрібна психологічна допомога і вона піде до екстрасенса, який спрацює як психолог і направить її до лікаря, це добре. Але якщо говорити про тих, хто розміщує свою рекламу в метро і газетах, називаючи себе цілителями, то ми проти подібних методів лікування. Ми не бачили жодного випадку такого зцілення. Ну правда!
«Якщо ти сходив до одного-єдиного фахівця і відразу стверджуєш, що від тебе всі відмовилися – це питання до тебе»
Давайте про зцілення. Яких незвичайних пацієнтів ми побачимо в новому сезоні?
У нас буде хлопець з синдромом Туретта. Чудовий хлопчик. Але його весь час смикає – постійні тики, в тому числі і вокальні. Його дуже шкода: він нічого не може робити. І, як виявилося, йому можна допомогти в Україні. Для нас стало відкриттям, що все це під силу виправити вітчизняним фахівцям, дійсно якісно поліпшити життя людині з такою проблемою. Зараз, як виявилося, виконують операції, в яких на рівні мозку впливають на захворювання. Більш того, в Україні хірургічним шляхом можна позбавити пацієнта від торсіонної дистонії (захворювання, при якому людина перестає управляти своїми м’язами). Раніше я про таке читала тільки в зарубіжних журналах, а тут, виявляється, у нас в державній лікарні – в Інституті нейрохірургії – є лікар, який робить подібні операції. Ми привели до нього пацієнта, втручання пройшло успішно, і зараз хлопчик почувається набагато краще. Ось для мене це було прямо відкриттям сезону.
Багато героїв програми кажуть, що жоден лікар не наважився за них взятися. А ваші фахівці чомусь беруться і виліковують. Як так виходить?
П’ятдесят відсотків людей брешуть. Сходили до одного лікаря – він відмовив, і відразу починається: «За мене ніхто не береться». Але ж просто не всі лікарі вміють робити складні операції, не всі володіють новими методиками лікування. Але коли ти сходив до одного-єдиного фахівця і відразу стверджуєш, що від тебе всі відмовилися – це питання до тебе.
Ми з Мусею, чесно зізнатися, залишилися під великим враженням і від побаченого в проекті, і від почутого від Дар’ї Майбороди. Ніколи не думала, що розмова з творцем такого «суперечливого», здавалося б, шоу, може налаштувати на оптимізм (з приводу стану української медицини) і розсудливість (з приводу власного здоров’я і походу до лікарів). Звичайно, завжди існує небезпека, що пацієнти без супроводу телекамер потрапляють зовсім в іншу медичну реальність, ніж герої проекту. Але давайте все-таки залишатися оптимістами і хоч трохи, але вірити у вітчизняні медицину і телебачення, добре?
