Ігор Тарнопольський: «Д*па» – реальний стан речей. Крадіжки – наша дійсність»

Ми зустрілися з Ігорем Тарнопольським в одному з ресторанів у центрі Києва. Ще спілкуючись по телефону з продюсером Джамали, я відчула, що він збирається розповісти мені щось «смажене», але не думала, що настільки. Не буду коментувати слова Ігоря – нехай кожен складе власну думку.

Ігорю, через деякий час після Євробачення можеш сказати, що тобі сподобалася, а що розчарувало?

Сподобалося те, що Євробачення все-таки відбулося. Що, незважаючи на війну і економічну кризу, все одно у України достатньо ресурсів для того, щоб зробити конкурс, забезпечити телеефір. Ну і самі учасники. Цьогорічний переможець (цього року переміг португалець Сальвадор Собрал. – Прим. ред.) теж вийшов за рамки конкурсу, представивши, здавалося б, неформатну пісню. Як, втім, і Джамала минулого року. Приємно, що це сталося саме у нас в Україні, країні, багатій талантами. Відбуваються ж чудеса, окрім зусиль чиновників і організаторів конкурсу! Це з хорошого. А з поганого – те, що ми протягом усього року намагалися робити хорошу міну при поганій грі, видати бажане за дійсне.

Ти про що?

Зараз буду говорити довго. Під час підготовки конкурсу кілька разів змінився менеджмент НТКУ (Національна телерадіокомпанія України. – Прим. ред.). Наша держава не впоралася з завданням трансформації державної телерадіокомпанії, яка архаїчна за своєю структурою і яка успадкувала проблеми радянського телебачення. Пам’ятаєш 2014 рік? І анонсування того, що державне телебачення перебудується в суспільне? За три роки це не привело до результату, на момент проведення конкурсу все залишилося так само. Це вплинуло на підготовку і проведення конкурсу.

Яким чином?

«UA:Перший» – абсолютно нефункціональний. Співробітники займають посади не в силу свого професійного рівня. Висиджують свої посади роками, головне завдання – слідувати формальним інструкціям. Обстановка там максимально нагадує радянський НДІ, прикрашену атмосферу якого можна подивитися у фільмі «Іронія долі». Додайте до цього корабель-привид з «Піратів Карибського моря» – і вуаля, ви на «Першому національному». На жаль, звільнити нікого не можна. І нічого не можна змінити. Така ось «магія» держкомпанії. Звичайно, керівні працівники мають можливість жити і в нашому світі, в сучасній Україні із закупівлями обладнання, відкатами та іншим. Коли проанонсували реформи, система почала боротися з ними на всіх рівнях. Ця метушня тривала кілька років. І ось трапилася перемога Джамали в Стокгольмі, стало зрозуміло, що впаде досить значна грошова сума. І почалося найцікавіше, чого ми були свідками.

«Перше, що я побачив на засіданнях Кабміну, присвячених Євробаченню, це листочок з прізвищами: Янукович, Табачник, Азаров»

Що ж почалося?

Бюджет Євробачення ще до його формування почав фігурувати у вищих шарах нашої влади. Відразу з’явилися якісь приблизні цифри (я навіть не уявляю, хто їх міг так швидко порахувати), всі занурилися в порівняння. У Швеції, скажімо, це коштувало $ 9 млн, а до цього в Азербайджані – 40 млн. І всі вивели якусь середню суму. По-моєму, обговорювати приблизний бюджет плюс-мінус 10 мільйонів щонайменше непрофесійно, з огляду на те, що це гроші наших платників податків. За бюджет почалася боротьба. Я був присутній на перших засіданнях Кабміну, присвячених Євробаченню. Перше, що я там побачив, це листочок, в якому як модель була запропонована структура оргкомітету 2005 року (у нас тоді було Євробачення). У ньому – прізвища, що викликали посмішки: Янукович, Табачник, Азаров.

Але ж на державному рівні важливі були дуже прості речі! Пустіть лоукости в країну, зробіть готелі за нормальними цінами для іноземних фанів, організуйте їх дозвілля. Але на цих засіданнях йшлося про інше. Це були якісь заяви з занесенням в протокол: на щось немає грошей, до чогось не готові.

А що було потім?

НТКУ не трансформувалася, а це значить, що бюджет Євробачення змушений був потрапити в систему Prozorro. Сама по собі це дуже хороша система, яка прибрала безліч корупційних схем на всіх рівнях. Але Prozorro – це дивно для телепроекту, який разово повинен показати всі свої витрати так, щоб по ним були проведені тендери, щоб в них взяли участь усі профільні організації. Його було дуже складно оттендерити в потрібні терміни в усіх напрямках. Крім того, в Prozorro повинні були зайти іноземні підрядники у великих кількостях, тому що у нас немає необхідної для конкурсу техніки. Все це повинно було бути організовано вчасно і на якихось пільгових умовах, щоб наш конкурс був проведений успішно. Пільгові умови, судячи з усього, були створені, була змінена процедура закупівлі, а потім – низка неймовірних речей.

Зураб Аласанія (колишній гендиректор НТКУ. – Прим. ред.) звільнився з НТКУ, тому що не бачив законних способів своєчасно залучити гроші і, відповідно, розплатитися з усіма підрядниками. Після нього прийшли Олександр Харебін і Вікторія Романова, яка там була на своєму місці – вона по суті головний комунікатор між EBU (Європейський мовний союз – організатор Євробачення. – Прим. ред.) та нашим «НДІ/корабель-привид». Харебіна я знаю менше, але видно було, що він намагався цю ситуацію зрушити з мертвої точки. Вони почали не просто стукати вгору, але ще і створювати реальну інфраструктуру конкурсу. Однак були повністю заблоковані від фінансування і могли тільки вести переговори, щось обіцяти, не більше того. Тим часом нагорі визначилися, що половина грошей буде платитися з держбюджету, а частина знайшлася у Київради. Але так, щоб ними розпоряджатися, все одно не виходило. Все було законсервовано для нової команди «рятувальників».

«Організатори Євробачення приїжджали до Києва місяця за три і говорили, що робота незадовільна»

Далі почалася PR-акція в приймальні прем’єра «все пропало, треба рятувати…», тому що процес не рухається. Мало приємного, коли представники EBU приїжджають до Києва і констатують, що ми відстаємо від графіка, що робота незадовільна. І це місяця за три до початку конкурсу! (Олег Боднарчук, який починав підготовку до конкурсу в складі першої команди, говорив, що нове керівництво НТКУ саботувало всі тендери на залучення до робіт підрядників, три місяці не дозволяючи ні з ким підписувати контракти, чим довело команду до самоусунення. – Прим. «Дуся»)

Нічого собі!

Рятувати треба правильним призначенням правильної людини. І призначають Павла Грицака (глава НТКУ. – Прим. ред.). У нього є компанія Euromedia і партнер – продюсер Руслани Олександр Ксенофонтов. Паша – це людина, яка була покликана все врятувати, тому що все валилося. А валилося, тому що ми заздалегідь не провели реформи, не трансформували державний канал. Що ж зробив Паша? Саботував на всіх етапах фінансування, дочекався прийняття «пільгового» режиму, придумав механіку, як призначати свої компанії переможцями тендерів. (За словами самого Грицака фінансування конкурсу проходило без проблем. – Прим «Дуся»)

Це просто: складається тендер, заходять компанії, які хочуть взяти в ньому участь, вивчаються всі технічні умови, ціна, терміни. Як все відбувається? Йде тендер, наприклад, на будівництво трибун, і перемагає німецька компанія. Круто! Але наступного дня після того, як ця німецька компанія виграє, тендер анулюється, і виграє компанія, яка перебуває в Одесі. Тому що німці не відповідають якимось технічним умовам, які існують у нас в країні (за інформацією журналістів «Схем», компанія «Артмакс Інжиніринг», яка встановлювала глядацькі трибуни, після того як НТКУ відмовилася підписувати контракт з переможцем попереднього конкурсу – німецькою Nussli Ltd, пов’язана з Грицаком. Сам він це заперечує. Перевіркою документів по тендерам по трибунах і всьому орендованому концертному обладнанню займеться прокуратура. – Прим. «Дуся»).

Так а навіщо, за твоїми словами, це Павлу Грицаку?

Ну як навіщо? Від своєї компанії можна отримати відкат. Мені складно судити про апетити, ну, скажімо, від 30 до 80 відсотків. Якісь тендери можна заявити і не виконати роботи, в якихось просто помножити ціни на два. Там досить нескладний інструментарій. (Справу про розкрадання вже передано до Генпрокуратури, їй дали хід. – Прим. «Дуся».)

Звідки, цікаво, ти все це знаєш?

По-моєму, це очевидно. Я бачив, як наступного дня скасовувалися тендери і призначалися інші компанії з якимось безглуздим формулюванням. Так не можна! Ми ж не в 2005 році і не в 1997-му. Щось же в країні має змінитися.

«На сцені Джамала не зрозуміла, що він зняв штани. За лаштунками вона запитала: «А щось трапилося?»

Ігорю, є ще одна неприємна тема – витівка пранкера Віталія Седюка під час виступу Джамали на фіналі. Винних, як ти розповідав, ще й досі шукають. Ти не думав, що це могло бути підлаштовано тими, кому ви насолили?

Я проти будь-яких теорій змов. Вважаю, що все максимально просто. Седюк цим займається професійно, у нього величезний послужний список. Він вловив момент, коли це було можливо зробити.

Що, до речі, сказала Джамала, прийшовши після виступу за лаштунки? Під час прямого ефіру вона взагалі ніяк не відреагувала.

Джамала – професіонал своєї справи, вона все зробила єдино правильним чином. Благо вона нічого не бачила: не зрозуміла, що він зняв штани. Коли я прийшов до Джамали за лаштунки, вона запитала: «А що, щось сталося?» Пісню I Believe in U, яку ми презентували на фіналі, готували за півроку. У мене була чітка вказівка шоу-продюсера конкурсу не показувати її до того, як вона прозвучить на Євробаченні. Ми збиралися співпрацювати з Universal Music Group по цій пісні, зняли кліп в Португалії. І ось під час цієї великої події у нас на двадцятій секунді – гола д*па. Вона нам повністю «зламала» прем’єру. Тепер доля нового синглу під великим питанням. Мене всі заспокоюють: мовляв, д*па – це добре, це промо. Але я скажу наступне: це серйозна пісня, з посиланням «я вірю в тебе, вірю в Україну, українців». «Д*па» – це реальний стан речей. Потьомкінські села і крадіжки – наші реалії.

Я бачу, емоції тебе переповнюють. Не шкодуєш, що все це розповів? І для чого ти це зробив?

Сам до кінця не розумію. Як Джа заспівала в «Заманили»: «Знаєш правду, то й не треба мовчати». Я вважаю, що про це повинні знати люди. Країна заслуговує на здоровий аналіз того, що відбулося, і на те, щоб знати своїх «героїв» навіть в негативному ключі. Сьогодні нас запрошували до Кабміну на вручення подяк, збиралися вітати організаторів з успішно проведеним конкурсом. У мене немає коментарів.