«Холостяк-6» Іраклі Макацарія: «Не хочу більше бути холостяком»

Для Іраклі насамперед – літаки, як співається у відомій пісні. «Холостяк» повністю занурений в свою роботу і залишається лише дивуватися, як він примудряється знаходити час для всіх своїх проектів. Макацарія є власником продакшен-компанії Maq Entertainment, знімає фільми і бере участь в шоу.

Але в душі він аж ніяк не шоумен, а самий що ні на є романтик, який мріє зустріти ту єдину, тільки йому призначену суджену, щоб створити з нею міцну і щасливу сім’ю. Власне, тому Іраклі і взяв участь в проекті «Холостяк-6».

Іраклі, ви недавно проводили кастинг для зйомок у своєму новому фільмі, і це викликало небувалий ажіотаж серед потенційних актрис.

Це романтична комедія, називається «Жених з Грузії». Я планую грати в ній головну роль. У кастингу брали участь 500 претенденток, але ми поки остаточно не визначилися з головною героїнею. Це був перший кастинг, плануємо ще провести відбір в різних містах.

Картина автобіографічна?

Тема народилася через те, що мене часто запитували про мій емоційний досвід у проекті. Не тільки журналісти, а й знайомі, та й взагалі всі хотіли, щоб я переказував різні ситуації. Якось раз сказав жартома подрузі, а згодом продюсеру стрічки Ані Паленчук: «Анечко, треба фільм про це зняти». Це був жарт, ми посміялися, а вона й каже: «Чому ні, Іраклі, давай». Вирішили знімати не просто документальне кіно, а використовуючи досвід, який я отримав у шоу, розкрити характер головного героя. Почали думати про ідею: грузинський хлопець, українська дівчина. Ми хотіли показати дві країни з найкращого боку, використовувати красиві українсько-грузинські локації, музику, гумор, традиції, характер обох народів і всі ті нюанси, які в інших фільмах можна і не побачити. До того ж в нашому кіно будь-який глядач може себе впізнати. У сценарії безліч історій, які трапляються з багатьма людьми, зокрема з тими, хто приїжджає з України до Грузії і навпаки.

Коли почнуться зйомки?

Плануємо восени.

Іраклі, в дитинстві ваш характер разюче відрізнявся від нинішнього?

У мене був бурхливий темперамент. Зате я добре вчився. Завдяки цьому навіть потрапив за програмою в Штати. Це була моя перша серйозна перемога, адже пройти туди було дуже складно. Мені тоді було 15 років. Америка – це круто! Як ковток свіжого повітря. На дворі 2000 рік, в Грузії якраз ні світла не було, ні газу. Загалом, обстановка несприятлива.

Скільки ви пробули в США?

Рік жив в американській сім’ї. Школу закінчив екстерном. В Америку я потрапив після 9 класу, а у них 12-річка. Попросив, щоб мені дали тести – і за результатами мене відправили в останній клас. Коли повернувся в Грузію, відразу ж вступив до університету.

Так ви вундеркінд?

Я зрозумів, що якщо вчитися, вчитися і ще раз вчитися, то можна дуже багато чого досягти.

А коли вперше закохались?

У 25 років.

Вперше?

Звичайно, у мене і раніше були романи. Але це було не те, просто закоханості. Перше справжнє кохання було саме в 25. Тоді я відчув всю гаму почуттів.

У шоу «Холостяк» прийшли саме за таким коханням?

Відповім. Ніколи не думав, не гадав про це шоу. Звичайно, чув, що воно є в телепросторі, але жодного разу не дивився. І якось пише мені товариш в Facebook, що мною зацікавився український канал. Я відповів, що це не для мене. По-перше, у мене немає часу – я займався своїми проектами з індусами. Та й взагалі не бачу себе в реаліті. Потім мені написали з каналу, і я довго переконував їх, що не є форматом їх проекту. Але вони вмовили мене приїхати до Києва. Я приїхав з умовою, що якщо і буде з мого боку згода, то тільки на наступний сезон. Зустрівся з керівництвом каналу, і вони дали мені кілька днів на роздуми. А потім мої партнери увійшли в становище і сказали, що наш проект, який ми збиралися запускати, можна перенести. І ось я даю добро на участь – як раз за два дні до старту, коли все вже було готово. І оскільки я погодився, у мене був настрій, що я йду туди за стосунками.

Ви вірили, що можна зустріти любов в реаліті-шоу?

Це був найавантюрніший крок, який я коли-небудь робив. Зовсім не знав, чого очікувати. Але бажання стосунків є у будь-якої нормальної людини. І я сподівався зустріти дівчину, яка могла б в мені це почуття зародити.

Чоловіки часто не переносять жіночих сліз. У той же час в шоу їх було більш ніж достатньо…

Це було дуже складно. Виходячи з мого характеру, мені нестерпно завдавати болю або доставляти неприємні відчуття. Адже проект передбачає, що ти відмовляєш усім дівчатам, окрім однієї. Кому це сподобається? Спочатку на першій вечірці, де було 30 дівчат, мені було дуже нелегко відправити додому 13 з них. Повинно було залишитися 15, але я попросив, щоб правила змінили. У мене було відчуття, що всіх дівчат, яких я залишив, потрібно пізнати краще.

А при виборі чим більше керувалися – емоціями чи холодним розумом?

Будь-які мої рішення були продиктовані внутрішніми переживаннями, які викликала у мене та чи інша учасниця. Намагався зрозуміти і почути кожну. Адже, як правило, вже з перших хвилин спілкування ми починаємо відчувати – наша це людина або ми з нею на різних планетах.

Переможницю обрали заздалегідь?

Я б так не сказав. Почуття відчував до багатьох. Це абсолютно нормально, адже всі дівчата цікаві й привабливі, і те, що переможниця одна, не означає, що інші гірше. Навіть не знаю, чим був обумовлений мій вибір. Напевно, відчув до Олени щось більше.

Згодом не думали, що могли б вибрати іншу?

Коли я роблю свій вибір, я більше ніколи не ставлю під сумнів те, що я говорю або те, що роблю.

Розрив з Оленою переживали важко?

Розрив апріорі не може бути легким. Але я вважаю, що я досить сильна людина, аби не впадати в депресії. Ми з Оленою обговорили все дуже спокійно і цивілізовано. Звичайно, мені не було байдуже. Але це не найважче, що сталося в моєму житті.

Коли розлучаєтеся з дівчиною, йдете в роботу або в інші стосунки?

Я весь час в роботі. Коли у стосунках – я теж в роботі. Тому у мене навіть немає часу страждати.

А з іншими учасницями проекту підтримуєте стосунки?

Ні, після фіналу я не спілкувався з іншими дівчатами. Ні по телефону, ні особисто.

Ви хотіли б одружитися з українкою?

У мене немає такої мети, що моя жінка має бути українкою або грузинкою, головне – щоб ми відчували і розуміли один одного.

Чи вважаєте себе класичним холостяком, який цінує свободу і не бажає обтяжувати себе серйозними стосунками?

Сім’я і сімейні цінності для мене дуже важливі. Я хотів би мати прекрасну дружину, дітей, будинок. Для мене це головний пріоритет в житті. Навіть вся моя робота і діяльність в кінцевому підсумку повинна бути присвячена родині. Я досить був холостяком, і бажання їм залишатися невелика.

Що для вас складніше – створити стосунки чи зберегти їх?

І те, і інше. Треба знайти правильну людину, щоб потім ці почуття збереглися. Якщо це не твоя людина, то боротися за стосунки немає ніякого сенсу.

А як завоювати ваше серце?

Немає ніяких формул, параметрів. Всі дівчата прекрасні. Просто потрібно знайти свою.

Ви стежили за наступним сезоном «Холостяка»?

Ні, взагалі без поняття, що там відбувається. У мене на це зовсім немає часу.

А як проходить ваш стандартний день?

Нестандартно. Зараз багато часу займають танці – я беру участь в проекті «Танці з зірками». Кожного дня по дві репетиції. Два рази на тиждень – зйомка передачі «Прайм-шоу». Зараз працюю ще над одним проектом, який називається «My Georgia». Він створений для популяризації моєї країни для людей, які приїжджають до нас відпочити. Крім того, працюємо над розвитком туризму в Україні. У кіновиробництві у мене три цікавих проекти, які знімаємо паралельно, зйомки індусів в Україні… От не знаю, зараз можу заплутатися. Мій день починається о восьмій ранку і закінчується о третій ночі.

Коли ж ви спите?

Не пам’ятаю, коли востаннє висипався.

Про що мрієте? Чого хочете в першу чергу?

В першу чергу – успішно завершити проект «Танці з зірками». Хочу в цьому році зняти свій перший ось цей фільм, де я зіграю головну роль. І взагалі мені хотілося б, щоб всі ті проекти, за які я беруся, були успішними. В них задіяно дуже багато людей. І успіх цих проектів несе благополуччя не тільки мені, але й нашим країнам.

Ви так само вимогливі й до інших, як до себе?

У міру, звичайно. Якщо ми говоримо про персоналії, то ми будуємо відносини на довірі, взаєморозумінні. Тому що страх і суворість – не найкращий шлях контролювати або домагатися якогось результату. Люди повинні поважати тебе як керівника, тому що тоді самі не допустять робити щось не так, як ти від них очікуєш.