_
_
Севгіль Мусаєва-Боровик, головний редактор «Української правди»
Звісно, свого часу я мріяла вступити саме на журфак. Зараз, якби у мене був вибір, я б віддала перевагу якійсь технічній спеціальності, але працювала б все одно в журналістиці. Для журналіста набагато важливіший талант, ніж освіта. Загалом, я за те, щоб чотири роки витратити на нормальну освіту, а як магістратуру вже вибирати журналістику. А якщо щось міняти, я б додала більше читання і аналізу прочитаного, а головне – більше практики.
Щоб узяти людину на роботу, мені не важлива наявність у неъ диплома журналіста. З досвіду можу сказати, що хороші випускники журфаків трапляються нечасто. І я маю право так говорити, бо й сама закінчувала журфак.
_
_
Наталя Гуменюк, голова hromadske.ua
Збільшення ролі інформації, зростання соцмереж – все це показує, що потрібно знати не тільки правила ремесла (практичні навички завжди можна напрацювати), а правила самої професії, її історію та профільні предмети. Журналіст має бути освіченою людиною. Грамотною, з широким кругозором. Все це дає освіта.
Так, потрібна спеціалізація: наприклад, економіка або право. Коли я вчилася, мені весь час говорили, що бракує практики. Але практика є на роботі. Мені саме бракувало актуальної гуманітарної освіти
А нинішнім студентам-журналістам бракує сучасної якісної теорії. Підручників маса, але не українською, а англійською. При цьому вчитися треба постійно.
Для прийому до нас на роботу наявність журналістської освіти – це добре. Але ми не особливо поділяємо виші та завжди раді будь-яким випускникам.
_
_
Соня Кошкіна, шеф-редактор LB.UA
Я вважаю, що журналістська освіта журналістові не потрібна. Потрібна практика, що більше, то краще.
_
_
Катерина Венжик, головний редактор Delo.ua
Я вважаю, що наша нинішня журналістська освіта не просто не потрібна – від неї в реальній журналістській роботі більше шкоди, ніж користі. Випускників журфаків доводиться перенавчати замість того, щоб просто вчити з нуля. Таке враження, що на журфаку викладають люди, які займалися журналістикою приблизно ніколи. Зате, природно, мають власну думку про те, якою вона має бути.
Підкреслю – я кажу тільки про нашу нинішню журналістську освіту. Наскільки я знаю від колег, які їхали вивчати журналістику в США або європейські країни, там цей процес значно осмисленіший і отримані знання – значно ближчі до необхідних на практиці.
Щоб це змінити, напевно, потрібно запрошувати практиків читати лекції. Віддавати максимум часу стажуванню. Взагалі – прибрати до біса обов’язкове відвідування, особливо для тих, хто вже працює в редакціях.
Журналістика 21 століття – це ж не про писати, а про писати-знімати-начитувати-твітити-проводити розслідування за допомогою соціальних мереж, а ще програмувати, малювати інфографіку…
Тому я намагаюся брати на роботу економістів і технарів. Їх значно простіше навчити правильної – принаймні, для ділового онлайн-ЗМІ – журналістики, ніж гуманітаріїв, а випускників журфаків – і поготів.
_
_
Ніна Кур’ята, головний редактор «BBC Україна»
Журналістика – це не наука, а професія, причому дуже прикладна. Тому практики має бути більше, ніж теорії. Журналіст повинен не тільки знати, а й вміти. Тому важливо, щоб студентів навчали люди, у яких є практичний досвід.
Я бачила прекрасних журналістів без журналістської освіти і бачила журналістів, що не реалізувалися попри диплом журналіста. У нас в редакції, по-моєму, менше людей із журналістською освітою, ніж без неї. Причому багато людей з дипломом журналіста кажуть, що взагалі не розуміють, на що вони витратили шість років. Ба більше, я знаю головних редакторів, у яких немає журналістської освіти.
Я вважаю, що журналістів треба вчити критичному мисленню та логіці. У нас часто не вміють ставити новини в контекст і не розуміють, на що саме потрібно звернути увагу. А це дуже важливо.
Головне фото: metko.in.ua
