«Безкарність тих, хто вбиває журналістів, – це заклик до подальшої агресії»

Збоку робота профільного бюро ОБСЄ може здаватися досить формальною – звідси зловтіха з приводу горезвісної «стурбованості» міжнародних структур. Кулуарна сторона діяльності Бюро представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ часто залишається в тіні, але в світлі останніх подій в дипломатичній сфері вона може вийти на перший план. Що конкретно робить організація для забезпечення свободи ЗМІ? А головне – що конкретно робиться для цього в Україні? «Телекритика» публікує основні тези, що пролунали під час дискусії в НСЖУ.

Про найкричущіші атаки на свободу слова в Європі

Офіс ОБСЄ проводить моніторинг стану свободи слова та захисту прав журналістів у 57 країнах. У цих країнах ми постійно звертаємося до структур влади для поліпшення законів і практик у сфері захисту прав журналістів, зокрема й тих, які були незаконно позбавлені волі.

«Звинувачення на адресу журналістів часто не пов’язані з їхньою професійною діяльністю – працівників ЗМІ звинувачують у тероризмі, незаконній економічній діяльності, а часом і в шпигунстві»

На жаль, щороку ми стикаємося з випадками нападів і залякувань журналістів, деякі з яких платять життям за виконану роботу. Напевно, ви чули, що кілька тижнів тому сталося
вбивство словацького журналіста Яна Кучака і його нареченої. Він розслідував корупційні схеми. За кілька місяців до цього відбулося вбивство Дафне Каруани Галісії на Мальті (журналістка, яка вела розслідування з офшорних «Панамських документів». – Ред.)

Про вбивства та викрадання українських журналістів

За даними НСЖУ, з листопада 2013 року відбулася низка резонансних інцидентів, пов’язаних із безпекою журналістів. Убивства В’ячеслава Веремія і Павла Шеремета – одні з найкричущіших випадків. На превеликий жаль, багато з таких подій не були належним чином розслідувані, а винні не покарані.

Минулого року під час візиту в РФ я порушив питання щодо долі журналіста Миколи Семени, переслідуваного в Криму, Романа Сущенко, заарештованого в Москві, а також Станіслава Асєєва, якого утримують у Донецьку.

Звинувачення на адресу Сущенка жодним чином не пов’язані з його журналістською діяльністю, і це досить поширена ситуація – ми чуємо, що десь працівника ЗМІ звинуватили в тероризмі, десь – у незаконній економічної діяльності, а часом і в шпигунстві. У його випадку не було чого приховувати: Сущенко, як і багато його колег, висловлював свою позицію дуже відкрито.

Про безкарність

Звісно, порівняно з іншими країнами регіону, журналістська діяльність в Україні залишається дуже активною, і багато відважних працівників ЗМІ продовжують проводити розслідування на благо суспільства. Але навіть у найенергійніших із цих професіоналів з’являється страх, пов’язаний з їхньою діяльністю, оскільки винних і замовників злочинів не карають.

Наш офіс склав статистику з 57 країн ОБСЄ, яка вміщує дані за останні 25 років. Туди внесено 399 випадків убивств журналістів. Ми постійно стежимо за розвитком справ: як проводиться розслідування, які судові рішення виносяться. У цих 399 випадках 85% замовників і виконавців так і не були покарані.

Боротися з таким рівнем безкарності – пряме завдання влади відповідних країн, адже, по суті, відсутність покарання – це свого роду відкритий заклик до подальшої жорстокості щодо журналістів. У багатьох згаданих мною випадках журналістам перед нападом погрожували – тож будь-яка погроза, в тому числі в інтернеті, має сприйматися дуже серйозно, розслідуватися і каратися.

Я вітаю рішення Верховного суду України у справі Ігоря Єфімова, нехай і запізніле (виправдання офіцера МВС у справі про побиття фотокореспондента Єфімова було визнане незаконним. – Ред.). Важливо, що вищий судовий орган країни визнав неприпустимість безкарності в таких випадках.

Про співпрацю з міжнародними організаціями

Одна з важливих ініціатив, з якої ми співпрацюємо з НСЖУ, – це робота на тему безпеки зі Спілкою журналістів Росії. З 2014 року наш офіс допомагає організовувати зустрічі між представниками цих спілок, він підтримав спільну резолюцію щодо звільнення Станіслава Асєєва з ув’язнення в Донецьку.

«Політичні лідери часом знецінюють слова ЗМІ, стверджуючи, що вони не відображають думки більшості. Але ж свобода слова полягає в тому, щоб так само поважати точку зору меншості»

Серед основних питань, які ми порушуємо, – забезпечення свободи слова, медіарегулювання і відповідні законодавчі зміни. Наші заходи відвідували представники таких поважних міжнародних організацій, як Міжнародна і Європейська спілки журналістів, Європейська федерація журналістів, Об’єднання журналістів з питань етики, фонд «Відкрите суспільство» та інші. Незважаючи на те що дискусії були складними і часом переходили в гарячі суперечки, учасникам вдавалося знайти спільну мову і не політизувати обговорювані теми.

Про придушення свободи слова на Донбасі

Я чув, що багато медіа-актівістів і блогерів не мають можливості працювати на тимчасово непідконтрольних територіях – така ситуація є неприпустимою. Це означає, що люди, які живуть на Донбасі, не мають вільного доступу до інформації. Якщо при цьому їхня власна свобода слова теж обмежується, то це грубе порушення стандартів ОБСЄ та прав людини.

Про плюралізм у ЗМІ

Надзвичайно важливо захищати право ЗМІ на критику влади і підтримувати плюралізм у медіасередовищі як основу для демократичного діалогу. У низці країн політичні лідери прагнуть знецінити позиції ЗМІ, стверджуючи, що вони не відображають думки більшості громадян. Але ж свобода слова і свобода преси полягає якраз у тому, щоб однаково поважати альтернативні точки зору, навіть якщо вони відображають настрої меншини. Як казав Вольтер: «Я не поділяю ваших переконань, але готовий померти за ваше право їх висловлювати».

Про hate speech

Риторика ворожнечі – важливе питання для регіонів, у яких працює ОБСЄ, і в країнах ЄС законодавство зараз передбачає боротьбу з цим явищем у інтернеті. Але ми з великою настороженістю ставимося до будь-яких кроків, які можуть при цьому скомпрометувати свободу слова в цілому. Боротьба з расистською, антисемітською і терористичною пропагандою вкрай необхідна. Однак потрібно стежити, щоб обмеження не призводили до зловживань.

Фото: Ігор Єфімов