Пітер Фарреллі розповів, як знайшов ідею для стрічки, перекинувшись словами з маловідомим актором, і поділився подробицями роботи з першоджерелами.
Про те, як актор із масовки став сценаристом хітового фільму
Я давно дружу з Браяном Каррі, одним зі співавторів сценарію. Ще з часів, коли він був актором і знімався у наших фільмах (зокрема в комедії братів Фарреллі «Я, знову я і Ірен». – Ред.). Він грав епізодичні ролі. Якось ми перетнулися, і він згадав, що пише сценарій. Я запитав: «Що за сценарій?» Він сказав: «Про батька мого друга. Це історія про темношкірого піаніста Дона Ширлі, який в 1962 році жив над Карнегі-холом. Звукозаписна компанія відправила його в турне на південь США, і зі зрозумілих причин він нервував. Йому довелося найняти охоронцем одного італійського хлопця, Тоні «Базіку» з сімома класами освіти, вишибалу в клубі. Ось так вони й вирушили в дорогу разом». Я сказав: «Ого, але це ж чудова історія!»
У нас було повно матеріалу. Тоні «Базіка» залишив після своєї смерті відео- і аудіозаписи, на яких розповідає цю історію в подробицях. Це багатогодинні розповіді – спочатку сталося те, потім це… У нашому розпорядженні також були листи, які він писав із поїздки. Ми пройшлися по всіх листах і плівках – а потім переказали їх так, як вважали, буде найкраще.
Про хороших і поганих заправників
Фільм називається «Зелена книга» на честь однойменного путівника «Зелена книга для негритянського автомобіліста», який у 1936–1966 рр. купували темношкірі американці, вирушаючи в подорож, – причому купити його можна було тільки на заправних станціях Esso. Це була єдина мережа заправок, де були раді темношкірим мандрівникам. Решта не бажали, щоб вони у них зупинялися.
Путівник був написаний людиною на прізвище Грін (звідси і Green Book. – Ред.), який одного разу сам був проїздом на американському півдні і насилу знаходив місця для ночівлі, закусочні, перукарні, де його могли б обслужити. Тому він зібрав в одну книжку перелік усіх місць у США, де темношкірі можуть переночувати, поїсти, купити робочі інструменти – і бути при цьому в безпеці.
Про екранну хімію
Між Вігго Мортенсеном і Махершалою Алі була хімія – у кадрі та поза кадром. На зйомках я саме цього й чекав, тому що обидва вони – актори найвищого рівня: там просто не могло не бути хімії. Але вони знайшли спільну мову і поза зйомками. Вігго – людина, неймовірно уважна до деталей, він постійно… (режисер жестикулює, ніби збирає образ із найдрібніших деталей). А Махершала – швидше з тих людей, що приходять, роблять потрібну річ і відступають назад у тінь.
А коли прийшла Лінда Карделліні (виконавиця ролі дружини Тоні. – Ред.), її вирізняла з-поміж інших кандидаток наявність аналогічної хімії з Вігго. Вони просто підійшли один одному. Вони доказують один за одним фрази – зовсім як справжні чоловік і дружина. Начебто вони й справді були знайомі з підліткового віку, як Тоні «Базіка» з дружиною.
«Зелена книга» в прокаті з 24 січня.
Фото: Arthouse Traffic
