Дмитро Раєвський

Політичні шоу та підсумкові новинні передачі пішли у відпустку, всі канали показують повтори та крутять кіно.

Тиждень після парламентських виборів ознаменувався фіналом політичного телесезону: політичні ток-шоу та підсумкові програми вийшли з останніми випусками сезону, передбачувано втративши аудиторію.

У топі дня виборів передбачувано опинилися канали «1+1» і «Україна». Щоправда, конкуренцію марафону ТСН склали не політичні програми каналу, а серіали.

Минулого тижня, на тлі загального безриб’я суцільних повторів передач і серіалів, знову виділився повтор шостого сезону «Сватів», який легко обійшов інші серіали по переглядам.

Кримська війна 1853–1856 років стала часом, коли деякі події, наприклад, битва вітрильних флотів, відбулися востаннє в історії людства. А деякі речі та явища, такі як шапка-балаклава, светр-кардиган і сестри милосердя, якраз з’явилися.

Напади на журналістів зараз не рідкість, тож у рамках своєї діяльності працівникам ЗМІ треба бути готовим до всього. А тому поради та рекомендації на цю тему ніколи не будуть зайвими – причому як для журналістів-початківців, так і для досвідчених акул пера.

Робота журналіста ніколи не була безпечною. І навіть якщо не йдеться про якесь резонансне розслідування, небезпека бути побитими у працівників ЗМІ є завжди. Депутатів і чиновників в Україні бити журналістів, які ставлять незручні запитання, вже трохи відучили, але бажаючих вирішити проблему за допомогою кулаків залишається чимало.

Сьогодні в рамках рубрики «Телеетика» ми поговоримо про свободу висловлення думки, яку нам гарантує ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Як приклад розглянемо рішення Європейського суду з прав людини з легендарної справи «Лінгенс проти Австрії».

Сьогодні в рамках нашої постійної рубрики «Телеетика» ми поговоримо про поняття, яке увійшло в наше життя відносно недавно, але ґрунтовно. Жодного дня не минає, щоб хтось не сказав, що ми живемо в страшну епоху постправди, коли нікому не можна вірити, а істина стала відносною.

Передвиборчий час – це завжди стрес для держави. Особливо в умовах нашої країни, з її відверто варварськими політтехнологіями. Окремі труднощі в такій ситуації виникають у працівників преси, оскільки їм щоразу доводиться стикатися з цілою низкою проблем.