У скетчі під назвою «Помираюча місіс Гомез» головна героїня кличе до себе людей, які прийшли провідати її на смертному одрі, і замість останньої волі починає зачитувати їм текст найпопулярнішої (і, мабуть, найнабридливішої) пісні Nickelback, How You Remind Me.
«Я ніколи не жила, як мудрець, – урочисто повідомляє вона персонажу Стерлінга Брауна. – Але й зупинитися не могла, немов бідняк, що живе крадіжкою».
_
_
«Місіс Гомез, це що, пісня Nickelback?» – запитує її вражений родич. «Майкл, мені здається, їй потрібно відпочити», – втручається інша відвідувачка. Але опір даремний: коли в квартиру прибувають парамедики, виявляється, що встояти перед ненависним мотивом не може ніхто. Тому скетч закінчується досить несподівано для історії про прощання з бідолашною старенькою.
Кажуть, що останнім словом композитора Густава Малера був вигук «Моцарт!» – йому здавалося, що він диригує оркестром. Чому б і звичайній американській бабусі не уявити в останню мить, що вона рубиться на концерті Nickelback?
