Минулого тижня відбулася прем’єра документального фільму про переселенців «На прицілі у щастя». Незвичайність події в тому, що кіно зняли жартівники з команди студія «Квартал 95» – Олександр Брагін, один з постійних авторів сценарію «Кварталу 95», а також один з керівників проекту Андрій Яковлєв. Люди, які постійно пов’язані зі створенням гумору, вирішили взятися за зовсім неабияку тему.
Фото: тут і далі Максим Лісовий
Зізнаюся, я готувалася до слізливої, драматичної прем’єри, адже в центрі сюжету – п’ять людських доль, які повністю змінила війна. Досить уявити, що переживають люди, які змушені кидати все і їхати в нікуди – і відразу мороз по шкірі. Але при перегляді фільму виявилося більше посмішок і позитиву, ніж моторошних кадрів.
Картина ділиться на кілька частин: спогади про Луганськ, результат – як жителі міста залишили свої будинки і реальність – як все склалося після вимушеного від’їзду.
До речі, більшість глядачів на прем’єрі були саме переселенці
Мета творців була не в тому, щоб вичавити з глядачів сльозу, а в тому, щоб показати: життя триває. Причому життя хороше, в більшості випадків воно ще краще, ніж було в Луганську.
Зрозуміло, ті люди, які розповіли в картині свої історії, на момент початку війни мали роботу, сім’ю і навіть не замислювалися про переїзд в інші міста. Однак змушені були Луганськ поміняти на Харків, Чернігів, Київ і навіть Ужгород та Івано-Франківськ.
Режисер фільму «На прицілі у щастя» Олександр Брагін і Юлія Острогляд
Викладач в університеті Юлія Острогляд, переїхавши з чоловіком до Івано-Франківська, згодом повністю перейшла на українську мову. Зараз Юля є почесним глядачем в театрах Івано-Франківська та каже, що повертатися до Луганська більше немає сенсу і її життя тепер на Західній Україні.
Режисер картини Олександр Брагін і Євген Кудрявцев
Євген Кудрявцев двічі переселенець: один раз змушений був виїхати з Грузії, а тепер – з Луганська до Ужгорода. Переїхавши з дружиною і сином, Євген важко уявляв, яке життя чекає їх в Ужгороді. Але, за словами Кудрявцева, після сімейної прогулянки по центру міста вони зрозуміли: Ужгород – це їх місто. Євген – фотограф, тому знайти роботу йому не склало труднощів. Більш того, знайшлися люди, які відразу були готові йому допомогти.
Сергій Іванов
Сергій Іванов – журналіст, блогер, ведучий ток-шоу «Право на владу» на каналі «1+1». Його історія здається однією з найскладніших. Адже Сергій, ще не будучи телеведучим, активно співпрацював з різними виданнями і вів свій блог, в подробицях розповідаючи про те, що відбувається в Луганську. Так Сергій став публічною людиною. У Луганську його оголосили в розшук, підписавши під його фотографією: «Фашист». Йому дивом вдалося виїхати до Києва і забрати туди свою сім’ю. Саме в Києві життя Іванова почалася заново. Зараз він продовжує писати, веде ток-шоу і знає, що більше ніколи не повернеться до Луганська.
«Це абсолютно некомерційний проект: люди вкладали або свої гроші, або свій час»
Юрій Хромушин – найстарший з п’яти переселенців у фільмі, фотокореспондент. І хоча Юрій не був публічною людиною, складність виявилася в іншому: в той час потрібно було проходити перевірку на трьох блокпостах. Посадивши на заднє сидіння свою маму, Юрій зміг пройти всі кола пекла – під кулями і з великою ймовірністю невиїзду. Саме літня мама стала його перепусткою на блокпостах. За порадами знайомих Хромушин поїхав під Чернігів, в село, де замість квартири оселився в будиночку, а замість машини став кататися на велосипеді. Незмінною в житті Юрія залишилася любов до фотографії.
«Луганськ – це місто, в яке ми не можемо повернутися, бо у нас забрали таку можливість. Але я вірю, що колись “рептилії” відповзуть – і Луганськ стане Луганськом. Напевно, це буде вже інше місто з новою історією»
Катерина Самарська разом з чоловіком поїхала до Харкова. За освітою вона співачка, відразу ж влаштувалася на роботу в клуб. А потім виникла ідея власної справи. Через недавнє народження первістка Катя не змогла бути присутньою на прем’єрі фільму.
Для всіх п’яти переселенців Луганськ залишився в минулому, бажання повернутися туди і почати життя спочатку у них немає. Адже всі ці люди розуміють: Луганськ ніколи не буде колишнім. Тому життя продовжується.
5 причин, чому варто подивитися цей фільм
1
Сенс
Кіно зі змістом, яке потрібно дивитися не з попкорном, а уважно. Кіно, після якого є про що подумати.
2
Тема
Тема фільму дуже актуальна і ненав’язливо представлена глядачеві.
3
Якість зйомки
З огляду на те, що проект некомерційний – зйомка дуже якісна.
4
Сюжет
Захоплюючий сюжет, який розвивається так, що хочеться дізнатися, що ж далі сталося з героєм.
5
Посил
Фільм дає надію на те, що, незважаючи на безперервні військові дії на сході України, на необгрунтовано високі ціни на комунальні послуги, на долар по 30 на, на, на… все буде добре. І життя триває.
Картину збираються показати в багатьох містах України. Я на вашому місці поспішила б дізнатися, коли і де це буде!
