Чому український дубляж кращий за оригінал

Минулого тижня відбувся черговий майстер-клас у рамках освітньої частини «Де кіно». Ми вже записували лекції Вікторії Шульженко, Любомира Левицького та Олени Єремєєвої. Цього разу слухали виступ Сергія Ковальчука, українського перекладача кіно. «Телекритика» занотувала найцікавіші висловлювання з його лекції.

Кожен, хто працює у нас на будь-якому етапі дубляжу з будь-якого боку, намагається привнести свою індивідуальну часточку. Усі кайфують від цього. Це помітно тим, хто дивиться фільми в оригіналі або порівнює український і російський дубляж.

Фільми Kingsman і «Фокус» фактично легалізували нашу українську лайку, яку ми вживаємо в побуті. До них важко було уявити, що в українських кінотеатрах лунатимуть такі слова. У «Фокусі» був один момент, заради якого мені довелося два дні вивчати феню, спочатку британську, а потім і звичайну. Після чого я ще вигадував українську.

Була цікава історія з персонажем мультика «Повний розковбас». Я написав текст, здав його на студію, потрапив на допрем’єрний показ і лише тоді дізнався, що він говорить голосом Януковича. Ось так один елемент, коли додали одну фарбу і змінили голос персонажа, додає для нашої країни величезний пласт сенсу. Саме тому наш, український дубляж кращий за будь-який інший, що підтверджують навіть касові збори.

«Фільми Kingsman і «Фокус» практично легалізували українську лайку»

Щодо мату і лайки, потрібно розуміти, що буває, коли точніше не скажеш. Лайка – це така приправа. Якщо пересолиш, буде не смачно. Слід усвідомлювати, що будь-яка репліка і діалог мають своє завдання, якщо воно підходить за змістом, то потрібно залишати. Слава богу, що в Україні можна собі це дозволити. У нас свобода слова, немає цензури, роби що хочеш. Головне, щоб це було органічно і доречно.

У мене двояке ставлення до таких прийомів, коли вживають слова «оболонські гаражі», «Валера», «тітка з Лівобережки» тощо.  Я цим давно не послуговуюсь. Мені здається, потрібно бути адекватним у тому, що робиш для людей. Не можуть у Японії телефонувати з Березняків. Це було прикольно в «Альфі». Він був побудований на висміюванні якихось своїх місцевих зірок, які нам ні про що не говорили. Тому перед нами було завдання перекласти на наш кшталт, тим більше тоді була популярна «Територія А» і з’явилося багато персонажів, з яких можна було пожартувати і обіграти їх. Тоді це було все живим і кльовим, адже було доречним.

У кожній роботі потрібно намагатися не повторюватися, а це дуже складно. Адже слів обмежена кількість і доводиться завжди це все обходити і знаходити нові форми.

Школа українського дубляжу з’явилася в 1990-х, а саме кінодубляжу – з 2006 року. Порівняно з тим же «Мосфільмом», де вся ця історія працює з 1950-х років, це нічого. Головне завдання – це дивувати людей, показувати їм завжди щось нове. Інакше навіщо ти їм потрібен?

В американських фільмах багато персонажів, які розмовляють іспанською мовою. Наша відповідь – це лемківський чи галицький діалекти. Ще є полтавський, але я не пам’ятаю, щоб хтось його застосовував.