Словник сучасного журналіста

Мобільний застосунок. Були часи, коли кожне ЗМІ прагнуло створити застосунок, однак зараз бум на них минув, адже стало ясно, що користувачі частіше заходять на сайти з соцмереж або безпосередньо через мобільний браузер. Проте в Україні є приклади ЗМІ, у яких добре розвинений застосунок. Наприклад, спортивний сайт Tribuna.

Жанр журналістики, в основі якого лежить обробка даних і їх використання для створення журналістського матеріалу. Вони можуть бути як інструментом для розкриття історії, так і її джерелом. В Україні активніше й найуспішніше журналістику даних застосовує видання Texty

Спосіб подання матеріалу, який одночасно спрямований на розвагу і на інформування аудиторії. Наприклад, коли важливу тему пояснюють у вигляді смішних гіфок або відеороликів. Найбільш він популярний на ТБ, де найчастіше апелюють до емоцій глядачів.

Формат подання матеріалу, коли на пальцях пояснюють складні теми. Журналісти відповідають на найочевидніші запитання з теми, що допомагає читачеві розібратися в суті. На пострадянському просторі основоположником формату вважається видання «Медуза», після них багато медіа почали подавати інформацію таким способом.

Колективний офіс, вільний простір. Якщо ви хочете бути модним і сучасним, не смійте говорити, що ваша редакція працює «в офісі», тільки – у коворкінгу.

Злиття різних інформаційних технологій в єдиний ресурс. Це ЗМІ, в якому рівною мірою поєднуються тексти, відео та фотоматеріали. Зараз дуже популярно говорити про «універсального журналіста», який може і текст написати, і добре сфотографувати, а також зняти і змонтувати відеосюжет. Саме такі працівники ідеально підходять для конвергентних медіа.

Класичний вид онлайн-реклами. Крім тексту, вона вміщує додаткову звукову та візуальну інформацію. Її можна порівняти зі звичацною рекламою в друкованих ЗМІ, але наявність у банера гіперлінку, анімації та інтерактивності розширюють вплив реклами на аудиторію.

Стратегія, згідно з якою сайт видання передусім орієнтоване на користувачів мобільних телефонів, а не ПК. Оскільки більшість інтернет-користувачів зараз серфять в мережі за допомогою телефону, то редактори й автори ЗМІ зацікавлені в тому, щоб створити для свого медіа сайт, який зручно читати зі смартфона.

Отримання прибутку з проекту. Монетизувати своє ЗМІ мріють усі редактори, тому вигадують різні способи заробітку – від пейвола до нативної реклами

«Природна реклама». Панацея від усіх бід, річ, на яку моляться digital-медіа, а редактори сподіваються, що вона виведе їхні ЗМІ на чистий прибуток. Як часто кажуть редактори, матеріали з нативною рекламою вийшли б і так, але з нею вони приносять ЗМІ гроші. Єдина відмінність – це згадка рекламного бренду. Наприклад, виходить матеріал про те, як правильно пити алкогольні напої, і зверху матеріалу стоїть логотип віскі Jameson.

Передплатна модель роботи ЗМІ, коли читачі регулярно платять медіа певну суму. Ще один спосіб монетизації, на який сподіваються українські ЗМІ. Однак успішних прикладів його роботи в Україні ще немає.

Медіафайли (звукові або відео), які поширюються в інтернеті в стилі радіо або телепередач. На відміну від слухачів радіо, які слухають те, що їм пропонує радіостанція, підкастинг дає змогу самостійно обирати те, що ви хочете слухати або дивитися.

Обробка вихідних текстових матеріалів для їх подальшого використання. Тобто це те, чим займається абсолютна більшість редакторів стрічки новин – беруть новину з першоджерела, трохи переписують її (або не переписують) і публікують у себе. У самому рерайтинг немає нічого поганого, якщо стоїть гіперлінк на першоджерело.

Дослідження. Не дивуйтеся, якщо вам редактор сучасного ЗМІ скаже, що потрібно прорісочити конкретну тему. Адже це те, що необхідно робити перед написанням будь-якої історії. Тобто це збір необхідної для матеріалу інформації.

Короткий огляд основної теми чи ідеї. Наприклад, президент виголосив у Верховній Раді двогодинну промову. У людей просто немає часу слухати її всю, тому журналісти беруть звідти все найголовніше і публікують. Можна робити саммарі чого завгодно: починаючи від книжок і фільмів і закінчуючи Twitter-акаунтами. Так, нещодавно українська порноактриса розповіла в Twitter багато цікавого з порнобізнесу. Щоб не читати все, можна зробити саммарі ключових фактів.

Спосіб розповісти історію таким чином, щоб лінива аудиторія інтернету змогла прочитати великий текст. Це формат довгого матеріалу, в якому поєднуються текст, відео та фотографії. Головне в ньому – контент. Найпопулярніший приклад сторітеллінга – це матеріал Snow Fall The New York Times, який породив цей жанр і показав, яким може бути текст у цифрову епоху, щоб його дійсно хотілося читати.

Пряма відеотрансляція (іноді буває і текстова). В Україні жанр стріму став популярний під час Революції гідності. Тоді завдяки йому свою першу численну аудиторію отримало Hromadske TV. Його журналісти стрімили постійно, завдяки чому аудиторія видання знала, що відбувається в гарячих точках на центральних вулицях столиці просто зараз.

Унікальний відвідувач. Користувач, що має унікальні характеристики, який зайшов на сайт протягом певного проміжку часу. Редактори онлайн-ЗМІ часто міряються кількістю уніків на своїх сайтах. Вважається, що чим більше уніків – тим дорожча реклама. Проте деякі ЗМІ розповідають, що їхні уніки розумніші та платоспроможніші уніків іншого медіа, тому саме їм потрібно платити більше.

Перевірка фактів. Лайка для багатьох журналістів, які часто поспіхом забувають або не хочуть перевірити факти, що в результаті впливає на якість матеріалу. Зараз дуже модно і популярно проводити різні семінари та майстер-класи, на яких закликають журналістів обов’язково проводити фактчекінг. Адже краще запізнитися з публікацією, ніж поспішити і помилитися, у результаті отримавши негативний фідбек аудиторії.

Зворотна реакція. Думка аудиторії або редактора щодо матеріалу журналіста. Отримавши фідбек, журналіст наступного разу врахує помилки і побажання, зробивши матеріал кращим.

Підписник. Вважається, що чим більше у тебе фоловерів, тим крутіший і дорожчий ти як фахівець. Тому багато журналістів/блогерів можуть публікувати відверто «жовтий» контент, який подобається аудиторії і приносить їм нових підписників.

Вільний працівник. У нашому випадку журналіст, який не закріплений за жодною редакцією, а співпрацює з кількома, надаючи їм свої послуги як автор. Фрілансери можуть бути різними: одному достатньо двох текстів на місяць, щоб прогодувати сім’ю, іншому доводиться писати по п’ять на тиждень.

Колаж: Назар Шешуряк