Страти бранців ІДІЛ, записані на відео, суїциди під час трансляції в соціальні мережі, автокатастрофи зі смертельним кінцем, зняті на реєстратор, – з того часу, як весь світ побачив кадри вбивства Джона Кеннеді, медіа заворожені темою смерті. А соціальні мережі, для яких практично не існує зовнішньої цензури (тим більше – внутрішньої), дають можливість померти онлайн кожному, хто має смартфон і таке бажання. Але самогубство перед камерами фігури такого масштабу, як генерал Праляк – випадок не частий. «Телекритика» змогла пригадати лише три схожі інциденти.
Обережно! Відеоролики містять сцени, не призначені для перегляду особами, які не досягли 16 років.
Слободан Праляк
_
_
Генерал Праляк був фігурою суперечливою, та безумовно яскравою. До того як вступити добровольцем до Збройних сил Хорватії і зробити запаморочливу кар’єру в армії (хоча варто згадати, що його батько, Мірко Праляк, служив у югославській держбезпеці), генерал отримав інженерну освіту, викладав філософію, сценічне мистецтво і соціологію, керував кількома театрами, а також працював у кіно і на ТБ. Зокрема, зняв два документальні фільми – «Санджак» і «Тютюн» (обидва 1990), художній повний метр «Повернення Катерини Кожул» (1989) – драму про поневіряння молодої хорватки в післявоєнній Європі, і телефільм 1979 року «Вугор вирушає у Саргасове море» за сценарієм співавтора Кустуріци Абдули Сідрана.
У нульових став мільйонером, заснувавши дуже успішну девелоперську компанію – що загалом нескладно для забудовника в розбомбленій країні.
«Кінорежисер Слободан Праляк максимально видовищно і ефектно здійснив постановку власної смерті в прямому ефірі»
На війні Праляк очолював у 1993-1994 рр. Хорватську раду оборони, а значить, не міг не знати про масові вбивства боснійських мусульман хорватськими ополченцями. Генерал, ясна річ, все заперечував і не визнав себе винним по жодному з пунктів звинувачення, але все-таки був засуджений в 2013 році на 20 років за злочини проти людяності і порушення законів ведення війни.
Учора Міжнародний трибунал з колишньої Югославії вчергове залишив вирок Праляку без змін. Після оголошення вироку генерал сказав: “Я не військовий злочинець. Я з презирством відкидаю вирок” – і влив собі в рот якусь рідину. Адвокату він пояснив, що прийняв отруту. Швидка, яка прибула на місце, не допомогла, і генерал помер в лікарні. На думку журналістів, отруту йому передав хтось із адвокатів або родичів.
Думки з приводу самогубства військового злочинця розійшлися. Недоброзичливці згадують Герінга, який наклав на себе руки в камері під час Нюрнберзького процесу. Більш вразливі користувачі соцмереж, натхненні мужнім жестом Праляка, – Юкіо Місіму. Але не можна не оцінити той факт, що кінорежисерові Слободану Праляку вдалося максимально видовищно і ефектно здійснити постановку власної смерті.
Роберт Дуаєр
_
_
Хорватський генерал був не першим політиком, який звів рахунки з життям на публіці. Тридцять років тому, 22 січня 1987 года, скарбник штату Пенсільванія Роберт Бадд Дуаєр, якому світило 55 років за звинуваченням у корупції, скликав прес-конференцію, на якій обіцяв оголосити нові факти своєї справи. Справа й справді була спірна. Скарбник, який пропрацював у сенаті понад п’ятнадцять років, вважав її політичним замовленням і продовжував вважати себе невинним навіть після того, як прокурор запропонував йому вигідну угоду зі слідством – 5 років і визнання провини в хабарі в $300 тис.
На прес-конференції, яка транслювалася в прямому ефірі, Дуаєр виголосив розлогу промову, в якій наполягав на своїй невинності (немає сенсу цитувати – за бажання текст можна знайти на Вікіпедії), а потім роздав помічникам три конверти: передсмертний лист дружині, картку донора та лист на ім’я губернатора з кандидатурою наступника на свою посаду. У четвертому конверті з щільного жовтого паперу виявився револьвер.
Правда и вымысел о короле контрабанды Барри Силе
У своїх останніх словах він звернувся до оточуючих людей, які благали Дуаєра віддати пістолет: “Не треба, я нікому не завдам шкоди”. Усе, що відбулося далі, можна побачити у відеоролику, який увійшов до легендарної документалки Джона Шварца «Лики смерті».
22 січня йшов сильний снігопад, і багато жителів штату сиділи вдома, тож пряму трансляцію з прес-конференції побачила величезна кількість глядачів, включаючи школярів. За винятком сина скарбника, Роба Дуаєра: за його визнанням журналістам, за ці тридцять років він так і не подивився запис самогубства батька.
Чи був винен скарбник? Цього нам вже не дізнатися. Але є думка, що своїм самогубством Дуаєр врятував свою сім’ю від розорення – на той час усі його заощадження пішли на адвокатів. Та оскільки він помер, перебуваючи на держпосаді, то його вдова отримала компенсацію від держави в розмірі $1,28 млн. До речі, на той час це була найбільша пенсійна допомога у зв’язку зі смертю держслужбовця. Що також змушує задуматися.
Крістін Чаббак
_
_
А наостанок хрестоматійний випадок – самогубство Крістін Чаббак у прямому ефірі 15 липня 1974 року. Перед тим як застрелитися перед об’єктивом камери, Крістін сказала в мікрофон буквально таке: “Підтримуючи політику проведену TV 40 , яка полягає у демонстрації свіжої крові і кишок у прямому ефірі і в повному кольорі, ви станете першими телеглядачами, які побачать спробу самогубства в прямому ефірі” .
Журналісти, які розслідували цю історію, так і не змогли дійти спільної думки, чи був вчинок Крістін протестом проти політики каналу. За однією з версій, менеджмент буквально напередодні трагедії наполягав на посиленні сюжетів, в яких мало бути більше натуралізму і, звичайно ж, крові. Чи могла зміна політики каналу викликати неприйняття Крістін як професіонала? Навряд чи. Як журналіст вона займалася гостросоціальними проблемами, у тому числі правами бездомних і проблемами екології, і була знаменита тим, що в прямому ефірі не соромилася ставити чиновникам найнезручніші запитання незалежно від рангів.
Правда или ложь: как фейки влияют на общество
Крім того, тему про суїциди для своєї чергової програми Чаббак запропонувала редактору сама. А під час збору інформації зерна впали на благодатний грунт. Так, місцевий шериф пояснив журналістці, що вистрілити собі в потилицю менш болісно, ніж стрілятися у висок – і гарантія результату вища. Тож самогубство було ретельно сплановане і навіть внесене до сценарію програми, в який редактор спромігся заглянути тільки після трагедії. Також з’ясувалося, що телеведуча каналу TV 40, яка страждала на багаторічну депресію вже намагалася накласти на себе руки чотирма роками раніше. Причини, зі слів її родичів, були в низькій самооцінці і хронічних невдачах в особистому житті.
До речі, суперечки про те, справжній ролик із записом того самого злощасного ефіру, розміщений в мережі, чи це фейк, не вщухають досі.
