Повинна вам зізнатися, що сама не своя останнім часом. Мною оволодів радіоведучий і публіцист Дмитро Терешков. Мінлива хмарність та перепади атмосферного тиску затьмарили мій розум і почуття, я втратила пильність, а він просто взяв і скористався цією обставиною. От же дурепа!
«Ти постарішала, – каже мені він, – невиправдано часто дивишся телевізор, живеш в якійсь чарівності».
Привів до мене своїх друзів, які не знають, хто така Віра Брежнєва та Арсен Мірзоян, заборонив вимовляти ім’я Слави з «НеАнгелів» і змусив мене збрити вуса.
Коли він Монатика став називати Мохнатиком, а потім сам з цього довго сміявся, це ще куди не йшло. І всі ці самовдоволені фізіономії його улюблених відеоблогерів, некрасиві ведучі нікому не потрібних інтернет-радіостанцій і журналісти-невдахи в моєму коворкінгу. Але коли мої подруги перестали мені писати і телефонувати, я зневірилася.
Одного ранку прокинулася і відчуваю – помираю. Але він не чує мене. Каже, що буду танцювати під його дудку вдень і вночі (добре, що хоч не показував мені її).
Я вже тиждень не відповідаю за себе. Мені холодно і самотньо, зате йому – чудово. Він просить мене передати вам, що залишиться чи то головним редактором, чи то генеральним збоченцем таблоїду «Дуся» (я не розчула).
Я втрачаю слух, тут занадто голосно грає група «Гриби». І падає сніг.
Фото: facebook.com/djtereshkov
