Англія
У Британії, як і очікувалося, своя національна специфіка отримання нелегального контенту – причому досить оригінальна. Користувач купує VPN і реєструється на якомусь платному відео-сервісі з функцією Trial Period: тобто перший місяць послугами сервісу можна користуватися безкоштовно. Наприклад, на Netflix. (Серед його продукції – найпопулярніший серіал «Чорне дзеркало», на який канал витратив $40 млн, або «Корона» з бюджетом $156 млн.) Після завершення дії Trial Period, британський відео-пірат не купує платний абонемент, а видаляє свій аккаунт. Потім з іншої IP-адреси він реєструє новий акаунт, і так нескінченно.
Крім того, широко застосовується такий додаток, як Popcorn Time – багатоплатформовий вільний BitTorrent-клієнт, в який входить медіапрогравач. Його відмінність від звичних нам BitTorrent-клієнтів полягає в тому, що він дає змогу дивитися кіно і серіали в режимі потокового аудіо, але при цьому блокує роздачу, за якою можна відстежити IP-адресу пірата. Дуже зручна штука, тим більше, що Popcorn Time можна встановити практично на будь-який дивайс.
Польща
Киянин Ігор, який осів у Варшаві, розповів, що місцева поліція бореться з піратами нерегулярно, але безжально.
“Системного підходу в їхніх діях немає – хвилеподібні короткочасні акції з боротьби з піратством, але дуже жорсткі. Час від часу я бачу у теленовинах сюжети, що поліція заходить прямо в будинки і заарештовує людей разом з їхніми комп’ютерами. Залежно від масштабів піратства, штраф від 500 до тисячі євро. Для особливо злісних поціновувачів торрентів – аж до двох років позбавлення волі”, – каже він.
При цьому у країні дуже дешевий відеопрокат і доступні онлайн-сервіси, крім того – усі польські телеканали використовують мобільні платформи. Новинка обійдеться в 10 євро, а фільм, який вийшов на екрани в межах п’яти-восьми років – 5. Для порівняння: 5 євро в Польщі коштує найдешевший квиток у кіно.
_
_
Росія
В анексованому Криму діють ті самі заборони Роскомнадзору, як і на території Росії – зокрема, не можна користуватися сайтами pornhub.com і rutracker.org. Але це мало кого хвилює.
“У більшості стоять програми-анонімайзери, за допомогою яких обираєш сервер де-небудь в Італії і качаєш усе, що тобі треба. Швидкість страждає, але не критично”, – поділилася з «Телекритикою» мешканка Ялти Іванна.
Японія
Як розповіла наша людина в Токіо, піратське використання відео-контенту в Японії не розвинене. Причина в тому, що держава не лише карає піратів (це якраз не новина), але й запропонувала кіноманам ефективну і недорогу альтернативу торрентам: “Усе дуже просто: в Японії дуже широко розвинена система відеопрокатів. Причому це дуже дешево. Тут ліцензійний диск коштує в перерахунку з ієн близько $40, а прокат на тиждень – лише три долари, причому не важливо, це DVD чи Blu-ray-диск”. (Якщо перевести на гривні тижневий прокат обійшовся б у десятку.)
Крім того, потрібно враховувати і місцеву специфіку: як розповіло джерело, далеко не всі японці знають англійську настільки добре, щоб дивитися мовою оригіналу американські фільми, скачані з торентів. Так що місцевим «джойказіно» конкурувати з відеопрокатом просто безглуздо.
Іспанія
Німеччина
Як розповів «Телекритиці» молодий режисер Павло Далакішвілі, який зараз навчається у Німеччині, знайти відкриту Wi-Fi-роздачу тут дуже складно: необхідно зареєструватися, а для цього – надати провайдеру всі свої дані. Так що відстежити порушника дуже просто.
“Поширена думка, що в Німеччині можна качати, але не можна роздавати. Проте багато хто знаходить можливості користуватися торрентами без ризику для себе: після завантаження фільму відразу ж видаляють роздачу, щоб не можна було відстежити IP-адресу, або використовують VPN. З мого кола спілкування, а це в основному студенти творчих спеціальностей, качає контент десь половина, решта або купують легальний продукт, або копіюють у тих, хто качає нелегально. Також чув думку, що по-справжньому захищені тільки комерційні фільми, які приносять реальний прибуток, за поширенням авторського кіно, наприклад, ніхто особливо не стежить”, – повідомив Павло.
Незважаючи на те що більшість німців купує легальний контент, тут вистачає і сміливців, які не бояться високих штрафів за піратство. Втім, і тут пірати знайшли лазівку: завжди можна скористатися допомогою юриста, який спеціалізується на тому, що «відмазує» піратів. Найсмішніше, що послуги законника обійдуться дешевше штрафу, але вирішувати питання клопітно і довго.
_
_
Білорусь
На загальному тлі білоруські пірати почуваються, як на Острові скарбів. Зі слів експерта з медіа Віталія Олехновича, боротьба з онлайн-піратством фізосіб як така не ведеться взагалі.
“У квітні цього року в Кодексі про адміністративні правопорушення з’явилася норма, яка дозволяє штрафувати за «зберігання з метою розповсюдження» неліцензійних відео- і аудіоматеріалів. І хоча застосовувати її поки що не стали, ця норма змусила похвилюватися як звичайних користувачів, так і власників трекерів. Так, на деякий час закрився популярний білоруський трекер Torrents.by. Однак влітку він повернувся”, – розповів Віталій.
Кіно і серіали люблять дивитися на ресурсах на зразок Kinogo, Seasonvar, Bigcinema і подібних. Блокування російських торрентів не торкнулися користувачів Байнету, тому білоруси як і раніше качають з Rutracker, Rutor й інших трекерів. Але неприємність спіткала з іншого боку: “У жовтні цього року держгазета опублікувала коментар одного медійного діяча, який на чолі Білоруського товариства авторів, виконавців та інших правовласників збирається стягувати «податок на болванки» на зразок російської структури Міхалкова. Ці відрахування передбачається спрямовувати в авторське товариство, де відстежують і визначать рейтинги завантажень і в залежності від них зроблять відповідні відрахування тому чи іншому авторові. Біда тільки в тому, що білоруських виконавців цього об’єднання більшість білорусів не слухає, і вже точно не викачує з інтернету”.
Індія
Ось так виглядає пляжний кіноклуб під відкритим небом в Індії
_
Як показує індійський досвід, вирішити проблему нелегального контенту дуже просто: достатньо не давати розвиватися інтернету.
“В Індії скрізь дуже поганий інтернет, навіть кабельний, – поділилася з «Телекритикою» москвичка Тетяна. – Начебто, якийсь їхній місцевий меценат збирається вирішити цю проблему, але зараз інтернет просто жахливий. Неможливо ні закачати фільм з інтернету, ані навіть зазирнути онлайн, що казати – навіть фрілансери шукають спеціальні місця для проживання, обладнані надійним доступом, або орендують спільно офіси, тому що елементарно немає жодних гарантій, що здаси роботу вчасно”.
Зі слів Тетяни, для всіх, хто проводить тут зиму, питання кіно і телебачення стоїть дуже гостро – російські канали в Індії не транслюються. Так що улюблені фільми привозять з собою, десятками гігабайт, а потім обмінюються між собою. Крім того, поширені клубні покази за гроші в так званих «шеках» – пляжних кафе з лежаками: фактично, це хатини, побудовані нашвидкоруч з пальмового листя. Російські дружини індусів або емігрантів з СНД, у яких вдома або на роботі є високошвидкісний інтернет, роблять на кіно свій маленький піратський бізнес, продаючи диски з фільмами по 150-200 рупій. Для туристів це не гроші: квиток у сусідній штат коштує 30 рупій, обід – 50, а ось небагата індійська сім’я на півдні країни живе на 65 рупій на день.
Одесити Оксана і Олексій, які зараз якраз подорожують Індією, підтверджують: на базарах тут продають диски лише з індійським кіно, безлімітного інтернету немає, а мобільний інтернет дуже дорогий – особливо не покачаєш, ледве вистачає, щоб продивитися стрічку в Фейсбуці.
Америка
Наші колишні співвітчизники, які переїхали свого часу в США, охоче розвінчують міф про горезвісну законослухняність американців.
“Все-таки більшість піратських сайтів і торрентів придумали тут, так що Америка і в плані піратства «попереду всієї планети». Зізнаюся, кілька разів я скачував і дивився фільми одночасно з прем’єрою – правда, це були не блокбастери, а малобюджетне кіно. Торрентом користуються, але озираючись, хвалитися цим не прийнято. Тут головне – відразу ж припинити роздачу після того, як скачав”, – поділився своїми спостереженнями колишній киянин Микола.
Московський музикант і художник Михайло «Вівісектор» Антипов, який осів у Нью-Йорку, додав, що користуються торентами в основному наші колишні співвітчизники й інші іммігранти. Торгівля піратськими фільмами на дисках – це теж бізнес, який має певне національне забарвлення.
“Китайці продають піратські диски зі свіжими фільмами на розносках, наприклад, днями мені пропонували купити диски з новими фільмами прямо в «Кентуккі Фрайд чікен»”, – сміється Михайло. – І чорношкірі брати теж дуже люблять «халяву». Коли в дев’яності чорні торгували відеокасетами, це відбувалося так: вони розстеляли на землі простирадло, на ньому розкладали товар, а коли той, хто «на шухері» подавав сигнал, простирадло згортали – і хлопці йшли з великим білим мішком на плечі”.
Як і на київській «Петрівці», у великих американських містах контрафакт продають на блошиних ринках, причому піратські копії можна знайти на будь-який смак: і на дисках, і на відеокасетах, трапляються навіть бобіни – малопоширений у нас і давно забутий формат «С» , призначений для котушкових магнітофонів.
“Боротьба з піратами не має великого впливу на результати прокату”
_
Фото: bigcitystar.ru
