Сьогодні в прокаті стартує альманах «Українська Нова хвиля», який зібрав роботи фестивальних переможців. Молоді (хоча і не завжди) режисери все далі відходять від набридлих вже традицій поетичного кіно. Освоюючи нові для себе засоби вираження, вони все частіше і все рішучіше висловлюються на найважливіші теми сьогодення.
«Кров’янка»
Режисер і автор сценарію: Аркадій Непиталюк
Приз: найкращий фільм Національного конкурсу 46-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість», 2016
Розмовно-кулінарна комедія, яка дає принципово новий погляд на українське село, далекий як від недолугих ситкомів, так і від високопоетичних традицій фільмів Довженка, Параджанова і Осики.
У короткометражці Аркадія Непиталюка село постає у всій своїй непривабливій красі, якою ви його побачите, варто лише від’їхати сто кілометрів від столиці. Тут брудно, тут бідно, тут нетерпимі до чужих. Замість давньої культури та фольклорних традицій – не дуже апетитний ритуал приготування кров’яної ковбаси. Власне, анекдотичний скандал у патріархальному сімействі розгортається саме навколо цієї самої кров’янки.
«Талановитий і смішний фільм, що змушує згадати все найкраще, що було в картинах Еміра Кустуріци»
Звісно, що рушниця, яка висить на стіні, неодмінно вистрелить, а огидна сімейна сцена завершиться примиренням, як і будь-який бунт проти батьків. І хоча автор залишив оптимістичний фінал за кадром, примирення поколінь і націй відбудеться за святковим столом з цією смердючою кров’яною ковбасою.
Талановитий і смішний фільм, що змушує згадати все найкраще, що було в картинах Еміра Кустуріци, а Марина Свіжинська і Захар Новицький, які виконали ролі батьків головного героя, – просто неперевершені.
«Чорногора»
Режисер і автор сценарію: Тарас Дронь
Приз глядацьких симпатій в українському конкурсі IX Львівського міжнародного фестивалю короткометражних фільмів Wiz-Art, 2016
Фільм «Чорногора» починається майже як репортаж: працюють бензопили, пиляють заповідний карпатський ліс. Природа, яку вбивають місцеві господарі життя, сліпуче гарна – і величні гори, і глибоке небо, схоже на океан. Порівняйте з тим, як Карпати показано у фільмі «Дім», де ліс виглядає не менш небезпечним і страшним, ніж у «Грі престолів». А тут жити б та й жити у достатку й щасті.
Та на контрасті з красою природи життя людей, які мешкають тут, разюче убоге. Батько поїхав на заробітки до Польщі та й осів там. Мати перебивається виготовленням сувенірних виробів, хоча жодного туриста в кадрі немає. Син-дошкільник розмовляє з уявним батьком і бачить сни про те, як старенький батьківський ЛАЗик, що гниє у дворі, заводиться і їде – але замість цього за машиною приїздить дядько, і дитинство закінчується.
Режисер Тарас Дронь не робить висновків і навіть особливо не драматизує: фільм підкреслено стриманий, усі герої тримають свій біль глибоко всередині. Та дивитися «Чорногору» страшніше, ніж читати усі разом «зрадофільські» сайти.
«Дім»
Режисер і автор сценарію: Ірина Цілик
Приз: диплом Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) Кращого українського короткометражного фільму – Одеський міжнародний кінофестиваль, 2016.
Епізод боротьби повстанців в карпатських горах в сорокові, який виглядає на перший погляд випадковим набором сцен – ось чоловік і жінка йдуть по лісі, потім вона тягне його, пораненого і з автоматом в руках, в хату, потім біжить за допомогою до місцевого лікаря і так далі – римується з картинами довоєнного життя, судячи з усього, у Львові. Тут доглянута квартира з старовинними меблями, ялинка на Різдво, улюблені книги, щастя, спокій і любов, а смерть і війна здаються поганим сном, який приснився героїні у виконанні дивовижний Катерини Молчанової – актриси з зовнішністю людини з іншої епохи. (Ви можете пам’ятати її ролі Фанні Каплан у фільмі Альони Дем’яненко.)
У підсумку цей четырнадцатиминутный патріотичний фільм, знятий без єдиного слова, перетворюється в пронизливий антивоєнний шедевр, який говорить куди більше не про славне минуле, а сьогодення та сьогоднішньої війні. Як говориться, Must See.
«Сказ»
Режисер і автор сценарію: Марися Нікітюк
Участник Національного конкурсу 46-го Міжнародного кінофестивалю «Молодість», 2016
Незважаючи на певну манірність режисерського стилю, «Сказ» – фільм талановитий і зухвалий. Ця на перший погляд анекдотична історія помсти обдуреної дружини зроблена на настільки вражаючому рівні візуальної культури, що в результаті виникає дивний ефект, у якому не так вже й легко розібратися. Що це було? Можливо, сновидіння? Або галюцинації головної героїні, яка поступово втрачає розум?
Поки більшість українських режисерів занурилися в соціальне та етнографічне кіно, Нікітюк більш-менш успішно намагається створювати власний кінематографічний міф. Те, що вона робить, можна назвати «українською готикою» у всіх сенсах цього терміна. Це і порочні таємниці, які приховують фасади благополучних садиб, і романтичне трактування творчості як різновиду божевілля, і жива магія народу, чиї жінки, як свого часу гарно описав Гоголь, на дуже короткій нозі з чортом.
Якщо славнозвісне «українське поетичне кіно» розвиватиметься в цьому напрямі, за нашого життя нудьгувати в кінотеатрах точно не доведеться.
Golden Love
Режисер і автор сценарію: Павло Остриков
Приз: найкращий фільм Національного конкурсу кінофестивалю «Відкрита ніч», 2016; учасник Short Film Corner Каннського міжнародного кінофестивалю у Франції в 2016.
По-хорошому наївна і справді смішна «народна» комедія про сором’язливого чоловіка середнього віку, який приходить у місцевий будинок культури на захід формату «знайомства для тих, кому за тридцять». Ведуча вечора з її нудотними інтонаціями, сільський діджей, що спить біля ноутбуку і типажі провінційних наречених настільки пізнавані, що не можуть не викликати усмішки. А ще переконаний, що після фінального твіста, який і дав, власне, назву фільмові, глядачі навряд чи утримаються від оплесків.
«Усі типажі настільки пізнавані, що не можуть не викликати усмішки»
